українська література
27.10.2020
Урок №11 Гр.№11. Українська література.
Тема: Відданість своїм мріям, наполегливе прагнення до мети («Мріє, не зрадь»). Зображення повені людських почуттів у вірші «Стояла я і слухала весну…»
Мета: (формувати компетентності): предметні (розкривати мотиви віршів; характеризувати композиційні й ритмомелодичні особливості, образи-символи, алегоричні образи); ключові (уміти знаходити та систематизувати інформацію з різних джерел для виконання навчальних завдань; усвідомлювати значення етичних норм в особистому та суспільному житті, прагнути їх дотримуватися; уміти пов'язувати події художнього твору з реальним життям і робити висновки; логічно висловлювати власні думки; давати оцінку героям, використовуючи навички критичного мислення; критично оцінювати результати людської діяльності в природному середовищі); загальнокультурні (виховувати повагу до життя-подвигу славетної українки, переконання, що за будь-яких обставин потрібно зберігати стоїцизм духу; усвідомлювати важливість духовної цінності неоромантичного світогляду; розуміти те, що любити «слово у вірші». — могутній засіб впливу на духовність, інтелект людини; розвивати естетичний смак).
Третя збірка Лесі Українки «Відгуки» вийшла друком у 1902 році в Чернівцях. Вона містила поезії, написані з кінця 1899 до червня 1901 року. Нова книжка була порівняно невеликою: окрім власне ліричних творів, що поєднані в цикли «Із циклу «Невольницькі пісні», «Ритми», «Хвилини», «Легенди», до неї увійшла також драматична поема «Одержима». У збірці переважають громадянські та психологічно-особистісні мотиви, а доля, муза, пісня, боротьба, смерть і вічність складають основу образної палітри. Чимало творів Леся Українка не включила до складу збірок. Це досить різні в ідейно-тематичному й образному плані поезії. Серед них і відомі вірші «Як я люблю оці години праці...», «Часто кажуть: «ясні зорі.», «Мріє, не зрадь!..», «І ти колись боролась, мов Ізраїль.». Значну частину своєї інтимної лірики поетеса вирішила не публікувати з особистих міркувань. Ці поезії побачили світ уже після смерті Лесі Українки.
Поетичний образ мрії («Мріє, не зрадь!..»)
Сприйняття поезії «Мріє, не зрадь!..» потребує залучення громадського контексту. Твір був написаний у серпні 1905 року під час революції в Російській імперії. Тоді відбулися потужні протести, повстання і страйки. Українці рішуче обстоювали свої права. Передчуття близьких змін надихнуло на публічні виступи багатьох митців, серед яких була й Леся Українка. Однак оптимістичне передчуття не обходилося без сумнівів і тривоги за наслідки революційної боротьби. Тоді й постав ліричний монолог «Мріє, не зрадь!..», що поєднав разом неспокій і самозречення.
Лірична героїня твору переживає емоційний злет, що змушує на відверті зізнання. Її служіння прийдешньому ідеалу сягає крайньої межі («я вже зрікаюсь життя»). Зосередження на вищій меті спричиняє внутрішній конфлікт («...я душею повстала сама проти себе»), подолання останніх сумнівів та усвідомлення власного покликання на боротьбу за мрію: «...хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною, / а як прийдеться згинуть за теє — дарма!».
У вияві громадянських настроїв Леся Українка свідомо уникала конкретики. Це прикмета її творчої манери. Ми довідуємося про тугу героїні за ідеалом, безрадісні дні й безсонні ночі, появу надії та про серце, сповнене мрії, про самозречення й готовність до смерті в боротьбі. Творчість для поетеси — це перш за все мистецтво, тому навіть у розкритті громадянських тем і настроїв вона зберігала вірність принципам модерністського естетизму.
Прочитайте вірш.
Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни ти, світло безсонних очей!
Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе примари,
не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.
Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
і тепер вже немає мені вороття.
Тільки — життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.
Мріє, колись ти літала орлом надо мною, —
дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
а як прийдеться згинуть за теє — дарма!
1905
«Стояла я і слухала весну…»
Прочитайте матеріал про поезію.
Вірш (1893-1894) увійшов до циклу «Мелодії» з поетичної збірки «Думи і мрії». У ньому втілено нові сподівання й творчі плани Лесі Українки. Про надії на краще вона писала в листі до Драгоманових: «Я тепер в весняному настрої і думками вже не дома, а по світах літаю. Простір для думок великий і планів тьма…». У центрі твору — лірична героїня із цілою симфонією почуттів, навіяних весною. Персоніфікований образ весни нагадує фольклорний: вона « Співала пісню дзвінку, голосну, / То знов таємно-тихо шепотіла». Ця чарівна пора року співзвучна з настроєм дівчини, надихає її, вселяє надії. Вона постає перед нами надзвичайно ніжною, чулою, душевно витонченою. Через уживання в кожному рядку дієслів авторка створює динамічний, швидкоплинний образ весни. Її настрої та настрої ліричної героїні звучать в унісон, і цим створюють особлива атмосфера, інтимна.
«Стояла я і слухала весну…»
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Читати драму-феєрію Лесі Українки «Лісова пісня»
27.10.2020
Урок №12 Гр.№11. Українська література.
Тема: Драма-феєрія «Лісова пісня». Фольклорно-міфологічна основа.
ТЛ: неоромантизм, драма-феєрія.
Мета: поглибити вивчене про жанри драматичного твору, розкрити фольклорно-міфологічну основу драми-феєрії «Лісова пісня», особливості її композиції та проблематику; розвивати вміння учнів працювати з текстом художнього твору, аналізувати художній твір та його образи; виховувати любов до природи, уміння бачити переваги високої духовності над буденністю.
Пояснення викладача
Важка хвороба гнала Лесю Українку по світах у пошуках порятунку. Польща, Німеччина, Австрія, Італія, Грузія, Єгипет…
Але порятунку не було. Були лише спроби полегшити страждання.Тому вражаючим є той факт, що саме в останній період життя, у час важких мук, з найбільшою силою, виразністю й глибиною виявився талант Лесі Українки як письменниці і як драматурга зокрема.
За останні дванадцять років вона пише близько 20 драматичних поем.
Вершиною творчості Лесі-драматурга є «Лісова пісня».
Останні роки життя Лесі Українки пройшли на Кавказі, куди перевели на службу її чоловіка Климента Квітку. Звідси письменниця їздила до Києва чи на лікування до Єгипту, адже стан здоров’я щоразу погіршувався.
Хвора, прикута до ліжка, письменниця, яка була далеко від рідної України, сумувала. Думками линула на Волинь, у Колодяжне. Прогресуюча хвороба забирала останні сили, а письменниця прагнула творити, поспішаючи видобути зі свого серця «те, що не вмирає». Праця допомагала боротися «з виснаженням, високою температурою та іншими пригнітаючими інтелект симптомами», – зазначала в листі Леся Українка.
Драма «Лісова пісня» була написана в Кутаїсі в липні 1911 року в стані великого напруження творчих і фізичних сил. Леся в листі до Ольги розповідала: «Писала її дуже недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго приходила до пам’яті…»
Проте задум твору Леся Українка виношувала здавна, він хвилював, вабив до себе. У листі до матері вона зазначала: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними…»
До написання «Лісової пісні» Леся Українка, можна сказати, готувалася все життя. Образи народних легенд, казок, повір’їв увійшли в її духовний світ ще з дитячих років. « А то ще я й здавна тую мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася Мавка… Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час»… Зчарував мене сей образ на весь вік», – писала Леся Українка матері 2 січня 1912 року.
Велике враження справили на малу Лесю відвідини дядька Лева в селі Скулині, ночівля в урочищі Нечимному, що розкинулось над глибоким лісовим озером. «Ходячи по лісі та коло озера, – згадувала сестра Лесі Українки Ольга Косач-Кривинюк, – надто ж сидячи біля вогнища, почули ми багато, багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку «силу» лісову, водяну, польову та про її звичаї і відносини між собою і людьми».
А ще сестра Ольга зазначала: «Всі мелодії, що Леся вибрала для «Лісової пісні», то все наші поліські мелодії».
Саме тому цей шедевр був так скоро написаний, вилився на папір протягом 10-12 днів.
Отже, «Лісова пісня» виросла на ґрунті української народної творчості. Глибоке знання фольклору дало можливість Лесі Українці створити неперевершений твір.
Жанрова своєрідність «Лісової пісні».
Леся Українка наполегливо шукала термін для визначення жанрової своєрідності «Лісової пісні». Термін «драма-феєрія», який закріпився за твором, уперше вжитий Лесею в листі до матері 2 січня 1912 року. Розкриваючи зміст слів «драма-феєрія», поетеса зазначає, що вони мають ширше значення, ніж українські – «драма-казка».
Записати :
1.Драма-феєрія (від франц. fee – фея) – один із жанрових різновидів драми, якому властивий фантастично-казковий сюжет, неймовірні ( з реального погляду) перетворення. У такій драмі поряд з людьми виступають створені їхньою уявою фантастичні істоти.
У «Лісовій пісні» ремарки - це не просто підказка режисерові, акторам , а довершений зразок пейзажу чи портретної замальовки.
Основний принцип в основі композиції твору - паралелізм. Паралелізм – паралельне зображення двох і більше явищ з різних сфер життя.
У творі «Лісова пісня» зображено два світи :
Світ природи і світ людини, світ вільного, духовного життя і світ буденного, прагматичного, світ реальний і світ прагматичний.
Фольклорно-фантастичні персонажі драми ознайомлюють нас із давніми уявленнями народу про світ природи. Кожний міфічний образ, створений народною уявою, сповнений великої мудрості, моралі.
2.Проблематика твору - Взаємовідносини людини і природи; людина і власність; краса в людському житті; вірність і зрада, першопричина людського горя , зла; шляхи подолання зла; сутність кохання; трагедія самозради, вічність життя
Багато в «Лісовій пісні» є елементів автобіографічних. Насамперед, образ Мавки. Образ глибоко драматичний, але не трагічний, хоч і зазнає великих мук, навіть смерті. Вона бачить, що люди жорстокі й сліпі. Та знає і те, що з природи вони добрі й розумні істоти. Тому йде до них, прагне розбудити найкращі почуття. Мавка не досягла щастя ні для себе, ні для людей. Але віру в краще майбутнє не тільки не втратила, а ще загартувала. З очей злетів рожевий серпанок. Та це й краще, бо він заважав глибше бачити людину й знати, що вона може, а що ні.
Леся, як і її Мавка, бачила сенс свого життя не в здобутті щастя, а в чомусь вищому, більшому – що досягається самопожертвою. « Не всі мають те, що хтось має,– писала вона О.Кобилянській,– хтось має іскру в серці, огонь в душі. Се може не дати щастя, але щось більше і вище за щастя, щось таке, чому назви нема в людській мові».
Домашнє завдання.
1. Матеріал підручника (стор.196 – 198)
