Українська література

Дата: 18.01.2021 08:39

Кількість переглядів: 3156

18.01.2021р. Українська література. Гр.№11 (Урок№ 20)

Борзенко О.І. Українська література (рівень стандарту): підруч. для 10-го класу закл. заг. середн . освіти / О.І.Борзенко, О.В.Лобусова. - Харків: Вид – во «Ранок» , 2018р.

Олександр Олесь (О. Кандиба). Коротко про життя і творчість, світоглядні переконання митця. Неоромантичні, символістські тенденції у творчості («З журбою радість обнялась...»).

ТЛ: символізм .

Мета (формувати компетентності): предметні: знання про життя і творчість Олександра Олеся, світоглядні переконання митця, неоромантизм і символізм як течії модернізму; удосконалення вміння аналізувати поетичні твори, визначати їх художню довершеність; ключові: уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності та критичного мислення; комунікативну: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок і почуттів оточення; навчально-пізнавальну: уміння відрізняти факти від домислів, застосовувати різні методи пізнання; загальнокультурну: уміння аналізувати й оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному й духовному контексті сучасного суспільства; соціальну: уміння продуктивно співпрацювати з партнерами у групі, виконувати різні ролі й функції в колективі

Олесю не довелося завойовувати своєї поетичної слави.

Вона сама прийшла до нього на другий день після

виходу з друку першої книжки його поезій.

Микола Зеров

Олександр Олесь — один із найвизначніших ліриків ХХ століття. Його поезія, надзвичайно мелодійна, сповнена загадкових ритмів, тонів, завдяки свіжості поетичних образів, плавності та легкості віршів, сміливості деяких прийомів розширила тематичний і стильовий діапазони українського художнього слова.

Як відзначав М. Рильський, Олександр Олесь «належить до покоління письменників, які з’явилися в українській літературі на початку ХХ століття, коли ще жили і творили великі І. Франко, М. Коцюбинський і Леся Українка. Інтелігенція того часу вітала в особі поета надійну творчу силу, визнала його як щирого й безпосереднього лірика, яким він був усе своє життя».

Детально ознайомитися з матеріалом підручника ( стор.224 227)

Повторення вивченого про неоромантизм та символізм

Неоромантизм — умовна назва естетичних тенденцій, що виникли у світовій культурі, зокрема в літературі, живописі та музиці, який традиційно пов’язують з модерністськими реакціями на позитивізм і натуралізм наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Течія раннього модернізму. У цій течії відроджуються традиції класичного романтизму першої половини ХІХ століття (неприйняття буденної реальності, піднесені ідеали, протистояння виняткового героя і маси, конфлікт мрії і дійсності, наскрізний символізм, широке використання контрастів та ін.), але на вищому етапі суспільно-духовного розвитку.

1. Неоромантики мистецьки опановували здобутки нової філософії — концепцію волюнтаризму Шопенгауера-Ніцше, фрейдизм з його увагою до позасвідомого, снів, марень, боротьби еротичного (життєствердного) і танатичного (смертоносного) полюсів у людській душі.

2. Неоромантики поставили на перше місце чуттєву сферу людини, емоційно-інтуїтивне пізнання.

3. Вони відмовилися від типізації, натомість повернулися до символізму.

4. Неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться — часом попри безнадійну ситуацію — зі злом, сірістю по- всякдення. Герої неоромантиків переймаються тугою за високою досконалістю в усьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу, а не буднів.

5. Неоромантики зосереджувалися на дослідженні внутрішнього світу людини, через нього старалися прозирнути у світ духовний.

6. Зовнішні події (також і соціальні) у неоромантиків відступають на другий план; часто вони вдаються до умовних, фантастичних образів, ситуацій, сюжетів.

7. До специфічних рис українського неромантизму можна віднести те, що він вивів поняття нації за межі селянства, акцентував на провідній ролі інтелігенції. І вбачав цю роль не в тому, щоб інтелігенція «ішла в народ». а в тому, щоб творила високу культуру і до неї піднімала трудящу людність. Саме ця настанова давала можливість вийти за тісні межі провінційного побутовизму, етнографізму на ширші обрії художнього освоєння світу, зберігши глибинний національний колорит.

Ознаки неоромантизму проступають у творах К. Гамсуна, Р. Л. Стівенсона, Р. Кіплінга, Дж. Лондона, Г. Ібсена.

В українській літературі неоромантизм започаткувала О. Кобилянська повістями «Людина». «Царівна». та новелістикою. Еволюціонував у цьому напрямку І. Франко («Зів’яле листя»., «Мойсей». У цьому стилі працювали також Леся Українка, М. Вороний, а також Олександр Олесь.

Символізм – літературний напрям кінця XIX – початку XX століття, у якому конкретний образ перетворюється на багатозначний символ. Зароджується у Франції, поширюється в інших європейських країнах.

Риси символізму

*тотальне використання символу;

*заглиблення в незвичайне, містичне;

*одухотвореність ідеєю, яка “підносить…над суєтою повсякденного життя” (С. Мерріль);

*музикальність (алітерації, асонанси тощо): “Найперше – музика у слові” (П. Верлен).

Паспорт твору «З журбою радість обнялась».

Збірка поезій «З журбою радість обнялась» (1907)

Літературний рід лірика

Вид лірики філософська

Жанр вірш-медитація

Напрям неоромантизм

Стильові ознаки поезії • загострена чутливість;

• тонке художнє сприймання світу, нестримне поривання до краси;

• щирий ліризм, сповідальність;

•глибоке відчуття й оригінальне переосмислення фольклору;

• використання антитез, контрастів;

• майстерне відтворення в слові гами звуків і кольорів навколишнього світу,вишукана мелодійність.

Основний мотив Журба і радість – загадкова траєкторія індивідуально сприйняття життєвого руху. Сприйняття світу в потужному змаганні різноспрямованих сил

Ідея Боротьба й поєднання протилежностей: утвердження думки про те, що журба і радість – одвічні супутники людської долі.

Головна думка

В обоймах з радістю журба.

Одна летить, друга спиня...

І йде між ними боротьба,

І дужчий хто — не знаю я...

Символічні образи Журба і радість, сльози і сміх, ніч і ранок завжди переплітаються у світовідчутті та творчості митця, власне, як і в реальному житті, що зіткане з химерних суперечностей

Образ ліричного героя 1.Емоційне осяяння-прозріння, піднесена тональність, дивна суміш здивування й захоплення характеризують почуття ліричного героя.

2.Філософська, споглядальна позиція. 3.Герой констатує власний статус пасивного учасника й одночасно споглядальника боротьби й поєднання протилежностей.

Художній прийом Прийом антитези. Оксюморон. Порівняння. Персоніфікація.

побудови вірша,

художні засоби

Особливості поетичного стилю Олександра Олеся

*емоційна наснаженість, чуттєвість поезій;

*сугестивна (навіювальна) природа лірики;

*символістська таємничість, почасти навіть містичність;

*поєднання символізму й неоромантизму;

*музикальність, пишність фрази, багатство метафорики;

*переливи емоційного чуття, «два крила» творчості: «з журбою радість обнялась»;

*філософічність;

*поезії громадянського звучання поєднують безпосередньо громадянське й ліричне.

Домашнє завдання:

Матеріал підручника (стор.224 – 226)

----------------------------------------------------------------------------------------------------------

18.01.2021р. Українська література. Гр.№11 (Урок№ 21)

Тема: «Чари ночі» – перлина інтимної лірики української поезії. Експресивне висловлювання патріотичних почуттів («О слово рідне! Орле скутий!..»).

Перевірка знань

Допишіть пропущені відомості в біографії Олександра Олеся.

Олександр Олесь. Вибрані поезії Олександр Олесь, справжнє прізвище …, народився 4 грудня 1878 року в м. … на Сумщині. Закінчив початкову школу й двокласне училище, а в 15 років (1893) вступив до … школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Брав участь у випуску рукописних … «Комета» та «Первоцвіт», в яких з’являються його перші вірші. Став вільним слухачем … відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки мусив залишити навчання. У 1903 р. вступив до Харківського … інституту. Опісля працює на Дарницькій ... Визначальним фактом у житті стала поїздка на відкриття пам’ятника … в Полтаві.

Творчість поета виразно поділяється на два періоди – в Україні (1907–1918) та в …(1919–1944). Після більшовицького жовтневого перевороту опиняється … (1919). Періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі, видає ряд збірок, основна тема яких – ... 22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у …, невдовзі після того як одержав повідомлення про загибель сина Олега …

Аналіз вірша «Чари ночі»

Збірка: «З журбою радість обнялась».

Рід: лірика.

Різновид лірики: інтимна, філософська, пейзажна.

Жанр: романс.

Напрям: символізм.

Мотив: захоплення красою життя й красою кохання, заклик «ловити летючу мить життя».

Прекрасним зразком органічного поєднання пейзажної, філософської та інтимної лірики є поезія Олександра Олеся «Чари ночі» зі збірки «З журбою радість обнялась». За жанром цей твір – романс, завдяки проникливій мелодійності він став популярною народною піснею.

Центральним мотивом цієї поезії є заклик любити життя, насолоджуватись його красою, цінувати кожну мить. Автор пропонує ліричному героєві, а з ним і читачеві, улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя молодості й кохання, тим паче, що щастя – надто швидкоплинне, саме тому потрібно «ловити летючу мить життя». Цю ідею увиразнює образ Фауста:

І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі... Та знай: над нас – боги скупі, Над нас – глухі й нечулі…"

Продовжуючи народнопісенну традицію, Олександр Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина – природа». Ліричність поезії посилюється влучними метафорами, наприклад, «тут ллються пахощі густі, там гнуться верби п’яні», «…уся земля тремтить в палких обіймах ночі»; персоніфікованим образом весни, яка завжди була символом молодості, краси, оновлення, наприклад: «весна іде назустріч нам», «весна бенкет справляє». Таким чином, одухотворена природа перебуває в органічній гармонії з почуттями ліричного героя: «Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче».

Використовує поет у вірші й прийом обрамлення: на початку й у фіналі поезії повторюється строфа: Сміються, плачуть солов’ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її – Знов молодість не буде!"

Аналіз вірша «О слово рідне! Орле скутий!..»

Рід літератури: патріотична лірика.

Жанр: вірш-медитація (історико-філософське осмислення ролі рідного слова, загалом митця в історичній долі народу).

Мотиви: щире захоплення рідним словом; гнівне картання тих, хто його нищить і зневажає; заклик любити й берегти рідне слово.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб.

Художні особливості: три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу.

Поезія вибудувана як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Анафора «О слово рідне!» увиразнює не тільки композиційну єдність, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття. У серці автора виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне безпам’ятство співвітчизників. Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша.

Поет використовує яскраві метафори й епітети. Українське слово уподібнюється «скутому орлу», тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як «співочий грім батьків моїх», а тепер «дітьми безпам’ятно забутий». Поет вдається до ремінісценцій послання «І мертвим, і живим...»

Т. Шевченка, закликаючи дієво любити свободу людини і народу. Для поета рідне слово, незважаючи на переслідування і заборони, – носій волелюбного духу народу, його безсмертя. Ідея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово відбиває драматичну історію України, стало духовною зброєю народу. Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови і Вітчизни, поет висловлю своє творче кредо: «О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним».

Образ меча в Олеся перегукується з емблемою апостола Павла, у якого він символізує меч духовний: «Меч духовний є слово Боже». Автор переосмислює цей образ, поєднуючи в ньому духовне і творче начала; слово-меч стає атрибутом свободи і справедливості. У руслі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного простору – сонця, синього неба, музики зір, а також біблійних образів (судні дні), які очистять рідний край від зла і стануть запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу, оберігатиме рідне слово – символ безсмертя народу. Художній напрям, стиль: модернізм: символізм.

Домашнє завдання:

Матеріал підручника (стор.227 – 229)

Використані матеріали сайтів: