A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Авдіївське професійно-технічне училище

українська література

Дата: 03.12.2020 08:48
Кількість переглядів: 380

01.12.2020р.           Українська література.           Гр.23         (Урок19)

Тема:  Іван Франко. Письменник, учений, громадський діяч. Багатогранність діяльності, її вплив на культурний і політичний розвиток України.

Мета: (формувати компетентності): предметні: літературознавчу: знання основ царин багатогранної діяльності Івана Франка; ключові: навички пізнавальної діяльності; комунікативну: формувати уміння висловлювати судження про проблему вибору людини у вирішальній ситуації; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; емоційну: формування на прикладі життя І. Франка цілісного переконання про можливість досягнення вершин силою духу; громадянську: формування себе як багатогранної особистості, активної громадянської позиції; загальнокультурну: прагнення до літературної освіти, естетичний смак, світогляд.

  Портфоліо письменника

При народженні:

Іван Якович Франко

Псевдоніми:

Джеджалик, Брут Хома

Криптоніми:

Мирон, Живий, Кремінь, Марко Віршороб Голопупенко (їх близько 100)

Дата народження:

27 серпня 1856 р.

Місце народження:

с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту

Дата смерті:

28 травня 1916 р.

Національність:

українець

Знав мов:

14

Роки арештів:

1-1877; 2-1880; 3-1889.

Науковий ступінь:

доктор філософських наук

Рід діяльності:

поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературний літературознавець, фольклорист, етнограф, мовознавець, соціолог, публіцист

Усього відомо:

понад 6000 творів

Відгуки близьких людей, письменників і літературознавців про І. Франка

«Був середнього росту, а йшов, як велетень, не на людську міру ставив кроки, мало хто встигав за ним, а головою сягав хтозна-як високо.

Спокійної вдачі, а вибухав, як порох, коли йшлося про добро трудящих, і кидав громи. Щоб Русь не спала.

З війська відпустили за слабкий зір, а бачив краще від інших, з низин далі сягав оком, ніж інші згори.

Влада гнобителів не пустила його викладати у вищій школі, а він став учителем усього народу.

Напрацювався за десятьох, а життя йому було лише одне, та й те недовге.

Таким був Іван Франко, робітник пера, Каменяр, чарівник слова».

                                                                                                                               Син І. Франка Тарас

«На Галицькій Русі не було чоловіка, що мав би такий вплив на сучасну молодь, який мав свого часу Іван Франко. Знайомість із Франком вводила нас, молодих, зовсім в інший світ, його незвичайна на тодішній вік начитаність, його бистрий погляд на речі, а строга і дотепна критика сучасних відносин імпонували молоді і єднали її біля нього».

                                                                                                                               Є. Олесницький

«Тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить — і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри».

                                                                                                                                Михайло Коцюбинський

«Ще й нині тямлю це високе, обдане ясним буйним волоссям чоло, поза котрим перепливло стільки світлих і смілих думок, сумні, працею перевтомленні сиві очі та вузькі уста, в котрих при писанні завзяття, упертість або, радше, рішучість пересвідчення виразно зазначувалося: уста ставала тоді ще вужчими, а поміж бровами появлялися прямовисні зморшки. Велика ніжність у поведенні, лагідний м’який голос та особлива вразливість на людську недолю — оце риси, що їх мав цей великий чоловіколюбець».

                                                                                                                              Художник Ю. Панькевич

Творчий доробок І. Франка як цінна спадщина для української культури

Іван Франко є пись­менником усіх пір року і пір життя людського, усіх етапів історичної долі народу – минувшини, сьогодення й майбуття.

Івана Франка ми називаємо Каменярем за його завзятість у боротьбі із перешкодами на шляху прогресу, універсальним генієм – за всеосяжність охоплення життя, розмаїття поставлених проблем; нашим національним пророком, бо він звершував безнастанний подвиг – вів свій народ до щас­ливої долі. Титаном праці теж величаємо Франка.

"Сорок літ я трудився, навчав", – каже у Франковій поемі "Мойсей" пророк і вождь. Так мав право сказати і Франко про себе, котрий із сорока літ праці не змарнував жодного дня. Він написав близько шести тисяч тво­рів. Їх найповніше видання – п'ятдесят томів. Але ще багато творів не увійшло до 50-томника.

Життя в Івана Франка було цікаве, різноманітне і бурхливе. З дитинс­тва він виніс у своїй поетичній душі "пісню і працю" мамину та розум і вболівання за гро­мадські справи батька-коваля. У гімназії вивчив п'ять мов. Українською, польською, німецькою писав вірші. З грецької та латинської ще в гімназії багато перекладав. Знав старослов'янську, чеську, російську, ідиш, пізніше вивчив французьку, англійську, угорську, італійську. Майже всі вірші "Коб­заря" читав напам'ять.

За життя І. Франка протягом майже сорока років вийшло десять збі­рок його поезій: "Балади і розкази", "З вершин і низин" (виходила двічі), "Зів'яле листя", "Мій Ізмарагд", "Із днів журби", "Semper Tiro", "Давне і нове", "Вірші на громадські теми". "Із літ моєї молодості". Це ціла поетич­на скарбниця, блискучі І дзвінкі мистецькі дорогоцінності. У своїх пошуках поет-новатор часто досягає вершин досконалості. Перш за все І. Франко визначився як поет-громадянин. Його політич­на лірика – оригінальне надбання української культури. А вершиною її можна вважати знаменитий пролог до поеми "Мойсей". Мотив служіння народові розвивається і виростає в поезії Франка до апофеозу боротьби за людину, її волю і щастя: "Лиш боротись – значить жить". Та у наймужніших бувають "хвилини розпачу" і "дні журби". У такі часи народилася най­краща збірка Франка, поезії якої стали шедеврами української і світової лі­рики, – "Зів'яле листя" (1896).

Окремий принадний дивосвіт І. Франка – то прозові оповідання, но­вели, образки. Ще в більшій мірі, як у поезії, задумав письменник у своїй прозі відобразити широчінь і глибину житгя. Цей велетенський задум реалі­зував прозаїк у десяти повістях і романах і в ста п'ятнадцяти оповіданнях, новелах, образках. Майже всі його прозові твори мають захоплюючий сю­жет, вони пересипані життєвими деталями, чується у них гомін живого слова.

У цілій низці оповідань письменник змалював життя дитини ("Малий Мирон", "У кузні", "Під оборогом", "Мій злочин", "Грицева шкільна нау­ка", "Олівець" та ін.). Новаторським є роман "Борислав сміється". Значним внеском в українську літературу стали драми І. Франка ("Украдене щастя", "Учитель" та ін.), романтичні драматичні поеми. Важливе місце у багато­гранній діяльності

 

 

Але окрім цього Іван Франко був завзятим політиком і творцем першої в Галичині партії європейського зразка, розробляв її програмні документи і досліджував процеси, що проходили в краї. Чимало ідей Франко надзвичайно актуальні сьогодні. Проблеми виникнення держави займають значне місце в творчості і життя Івана Франка.

Видаючи у 1914 р. збірку "Із літ моєї молодості", він у передмові за­значав, що його праця наснажувалася ідеями служіння інтересам рідного народу та загальнолюдського поступу. "Тим двом провідним зорям я, здає­ться, не спроневірився досі, ніколи і не спроневірюся, доки мойого життя". Коли на початку XX ст. на західноукраїнських землях формувалися загони січових стрільців, Франко радісно привітав цей національно-визвольний рух. Він подарував молодим краплю свого натхнення – бойову маршову пісню "Гей, Січ іде". До останніх днів вірив у неминучість національного відродження рідного народу. Вважав себе пекарем, який випікає хліб для щоденною вжитку. Та творчий доробок І. Франка став для нас духовною програмою і скарбом неоціненним, який не вичерпається ніколи.

 

Усе життя Івана Франка пройшло під знаком любові до рідного наро­ду. Він не тільки вважав за святий обов'язок служити людям, а й благосло­вляв добровільно взятий на свої плечі тягар.

Своєю творчістю І. Франко звершував безнастанний подвиг – вів свій народ до щасливої долі. Вже друга поетична книга "З вершин і низин" (1887) засвідчила, що у літературу прийшов мужній поет-громадянин, яко­му боліли кривди свого уярмленого, роздертого ворожими кордонами на­роду.

Громадський діяч І. Франко зазнав немало горя, утисків, кайданів і тюрем. Досить згадати, що чотири рази його судили й замикали за грати. "Такої великої голови в цілій Австрії нема", – почув якось у свої шкільні роки Василь Стефаник про розум і вченість Франка від простих людей. Але отого вченого, перед яким схиляли голови закордонні університети і акаде­мії, за Австрії не допускали до викладання у Львівському університеті. А все через "політичне минуле" (належності до насправді неіснуючої таємної соціалістичної організації, підбурювання проти "законного порядку" тощо). Громадська діяльність І. Франка була невтомною на всіх етапах його жит­тя.

Домашнє завдання:

1.Вивчити матеріал підручника ( стор.71 – 74)

01.12.2020р.           Українська література.        Гр.23           (Урок  20 )

Тема: Лірика збірки «З вершин і низин». Загальне уявлення про композицію збірки. Творчість великих майстрів Відродження; символ вічної жіночності, материнства, краси; суперечки про роль краси і користі («Сікстинська мадонна»).

Франкова концепція поступу людства, вираження незламного оптимізму («Гімн» («Замість пролога»)).

Мета: дати учням уявлення про Івана Франка як письменника, ученого, гро­мадського діяча; дати загальне уявлення про композицію збірки «З вершин і низин»,

 розвивати уміння розуміти широку емоційну гаму почуттів ліричного героя,

 виховувати віру в невмирущість людських почуттів, ідеал кохання.

 

Характеристика

збірка «З вершин і низин» — зразок громадянської лірики.

 Уперше збірку видано 1887 року, 1893 року — перероблене й доповнене видання.

 Ідея збірки. Іван Франко вірив в ідею боротьби народу за щасливе майбутнє, закликав до цієї боротьби. У збірці звучить голос гніву й болю, віри й надії.

Зміст збірки. Іван Франко так писав у «Передньому слові» про зміст збірки: «Укладаючи матеріал для сеї книжки, я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не пригожий в книжці так різномастого змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку-таку артистичну суцільність».

 Збірка складається із семи великих розділів.

 Ліричні твори зібрано в перших трьох розділах: «De Profundis», «Профілі і маски», «Сонети». Чотири останні розділи — «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій», «Панські жарти» та «Легенди» — містять епічні твори.

 Основні мотиви циклів поезій, що входять у розділи збірки.

 Прологом до збірки став «Гімн» («Вічний революціонер»). Покладений на музику М. Лисенком у 1905 році, цей вірш став справжнім гімном українського національного відродження.

У першому циклі збірки «З вершин і низин», що має назву «Веснянки», ліричні описи природи, весняного пробудження землі співвідносяться з творами, у яких йдеться про пробудження й визволення людського духу.

У циклах «Осінні думи», «Скорбні пісні», «Нічні думи» виявляється багатогранність ліричного героя. У них відчувається смуток, але це смуток сміливої, незламної, високодуховної людини. Цикл «Профілі і маски» — це автобіографічні замальовки, що вражають задушевністю й ліризмом.

У циклі «Сонети» І. Франко звертається до класичних європейських зразків, до їхніх авторів та образів.

У циклі «Тюремні сонети» поет говорить про великих мучеників, мужніх героїв, які жили й діяли так, як веліло сумління й підказувало серце, і віддали життя за ідею, за свої погляди. Це Бруно, Пестель, Каракозов, Перовська, Достоєвський, Шевченко.

Друге видання збірки «З вершин і низин» стало певним підсумком поетичної творчості 1. Франка протягом двадцяти років. Звичайно ж, сюди ввійшли не всі написані за цей період твори. Частину їх поет не включив, бо вважав їх недосконалими, частину не ввів через цензурні міркування, бо всю збірку могли заборонити до друку з огляду на окремі твори.
 

«Сікстинська Мадонна» І.Франка

Велике місце в збірці «З вершин і низин» займають цикли віршів «Вольні сонети». Чому сонети названі «Вольними»? Назва багатозначна і глибока: сонети написані на волі; в них звучить думка про волю, про боротьбу за свободу; сонети скомпоновані так, що, здається, поет не задумувався над їх взаємозв'язком, тобто розмістив вільно. Але це на перший погляд: думки про творчість, красу, кохання, боротьбу, сенс життя - все те, без чого неможливе гідне існування людини, надають циклу «Вольні сонети» цілісності і гармонійної закінченості. У своїх сонетах Франко говорить, що давня класична форма сонета, цей «тонкий різець Петрарки».

Сонет є однією з кількох форм ліричної поезії, що виникла в Європі. Термін сонет походить від слова "sonet", що означає "маленька пісня". Особливий внесок у розвиток сонета зробили Ф. Петрарка та В. Шекспір.

Український сонет з'явився в середині 19 століття. Видатним українським сонетярем XIX ст. став Іван Франко. Володіючи шістнадцятьма мовами, він знайомився зі світовою культурою в оригіналах. Зачарований красою жанру, його здатністю стисло, яскраво викладати важливі думки, він не тільки переклав українською мовою деякі класичні сонети, а й плідно трудився на цій ниві.

Справжнім шедевром збірки «З вершин і низин» є сонет «Сікстинська мадонна», у якому Франко висловив своє захоплення жінкою-матір’ю, безсмертним полотном Рафаеля «Сікстинська мадонна»

Народження нового життя – одне з найбільших таїнств на землі, і тому ім'я Матері завжди оточене благоговінням. Мадонною називають композицію, що змальовує Богоматір з немовлям.

Ікона... це перше зображення матері, материнства в цілому в історії людства, в розвитку цивілізації. Ранні ікони Богородиці знаходяться в Римі та датуються 705–707 роками. У християнській культурній традиції особлива роль відводилася Богоматері – Діві Марії, що народила і виховала Рятівника. Існує три типи ікон з зображенням Діви Марії.

СІКСТИНСЬКА МАДОННА

 

Хто смів сказать, що не богиня ти?

Де той безбожник, що без серця дрожі

В твоє лице небесне глянуть може,

Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,

О глянь на мене з свої висоти!

Бач, я, що в небесах не міг найти

 

 

 

 

О бозі, духах мож ся сумнівати

І небо й пекло казкою вважати,

Та ти й краса твоя — не казка, ні!

І час прийде, коли весь світ покине

Богів і духів, лиш тебе, богине,

Чтить буде вічно — тут, на полотні.

 Богів, перед тобою клонюсь тоже.

                                  І. Франко.

 

 

 

У вірші "Гімн" мільйони пригноблених і скривджених покликав голос "вічного революціонера", що не мириться з неволею. Розійшовшись "по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких", цей голос дає людям наснагу, породжує в них силу й завзяття: "Не ридати, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі". Важливо, що поет наголошує не на ру­їнницьких закликах, а на великій перетворюючій силі "науки, думки, волі". Саме вони протистоять тій "пітьмі", що з давніх-давен принижувала люди­ну, надломлювала її сили, зводила до становища раба. Енергійний ритм, за­кличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього національно "поневоленого народу. Вірш І. Франка "Гімн", як і Шевченків "Заповіт", був од­ним із неофіційних гімнів бездержавного народу.
 

 

Домашнє завдання:

1.Вивчити матеріал підручника ( стор.74 – 79)

2. Уміти аналізувати поезії «Гімн» та «Сікстинська Мадонна» І Франка.

3. Скласти для збірки «З вершин і низин»  анкету. Стор.75

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було підтверджено

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень