українська мова

Дата: 21.01.2021 13:33

Кількість переглядів: 939

21.01.2021р. Українська мова Гр.№1 Урок № 33

Тема: Стилістичні особливості частин мови

Мета (формувати компетентності):

предметні (поглибити знання учнів про стилістичні особливості частин мови, формувати вміння додержувати стилістичних норм в усному і писемному мовленні, знаходити й виправляти стилістичні помилки);
ключові (уміння вчитися: навички засвоєння та критичного осмислення здобутої інформації; комунікативні: аналізує усні й письмові тексти з погляду додержання стилістичних норм; інформаційні: навички роботи з джерелами інформації та вміння критично оцінювати дидактичний матеріал; загальнокультурні: відповідальність за власний рівень мовленнєвої культури, зокрема за додержання стилістичних норм в усному й писемному мовленні).

Пояснення :

Слова різних частин мови виконують насамперед комунікативну функцію, бо з них будуються речення, що служать для вираження думок і почуттів. Проте кожна частина мови, маючи свої стилістичні особливості, може надавати текстові різного стилістичного забарвлення.

Так, переважанням дієслів тексту надається динамічності, експресивності, тоді як переважне вживання іменників надає висловлюванню ґрунтовності, розважливості.

Домінування займенників роблять текст особистіснішим, навіть інтимнішим.

Велика кількість прислівників деталізує й увиразнює перебіг подій, про які йдеться в тексті. Числівники здебільшого виступають як стилістично нейтральні слова, проте іноді вживання числівників конкретизує висловлене в кількісних вимірах або ж підкреслює надто велику кількість чогось.

Найвиразніше стилістичні особливості кожної з частин мови виражаються у зіставленні їхніх синомічних граматичних форм – нейтральних і стилістично маркованих.

Морфологічні синоніми – це граматичні форми слова, які розрізняються засобами граматичного вираження і стилістичним уживанням.

Напр.: лікар (стилістично нейтральне слово, означає професію, вживається в будь-якому стилі), лікарка (означає особу жіночої статі, що має певну професію, вживається в художньому й розмовному стилях), лікарша (слово має розмовно-просторічний відтінок, уживається тільки в розмовному стилі, часто з іронічно-негативним забарвленням, напр.: Інженершу зустрічаю – здуру голову втрачаю. (П. Біба.); червона (стилістично нейтральне слово) – червоная (вживається тільки в художньому стилі – здебільшого в поетичних творах, напр..: Червоная скеля на буйнім зеленім роздоллі одна піднімається вгору… (Дніпрова Чайка); біжіть (стилістично нейтральне слово) – біжіте (слово несе відтінок експресивності, вживається в художньому та публіцистичному стилях, напр.: Гей, біжіте, панські слуги, та спіймайте вітра в полі! (Леся Українка.)

Із певною стилістичною метою в художніх текстах іноді використовуються форми середнього роду іменника замість форм чоловічого й жіночого родів, що надає висловлюванню емоційного забарвлення – інколи співчутливого, інколи – зневажливо негативного або сатиричного відтінку (напр.: …А я було трохи не голе, таке убоге… (Т. Шевченко.)

Стилістичними ознаками виділяються іменники спільного роду. Більшість їх є стилістично нейтральними (сирота, староста, листоноша). Частина ж іменників спільного роду виражає негативні відтінки значення (зайда, приблуда, гуляка, злодюга, гультіпака, зануда). Деякі мають позитивне забарвлення і увиразнюють співчутливе ставлення (бідолаха,

сіромаха, невдаха). Використовуються такі іменники в розмовному і художньому стилях.

Числові форми частин мови також мають стилістичні особливості. Іменники, що мають форму лише однини (мідь, сталь), уживаються в книжних стилях – науковому та діловому. Проте іноді такі іменники у формі множини вживаються у висловлюваннях наукового стилю (шуми в серці, болі в шлунку, приписані мінеральні води, командні висоти, високоякісні вина).

Стилістично маркованими можуть бути займенники. Так, займенник ми може вживатися на позначення однієї особи (автора дослідження) в науковому стилі, тоді як займенник ви вживається у звертанні до однієї особи з метою вияву пошани в художньому (епістолярному) та розмовному стилях.

Поширеним стилістичним засобом є використання в ролі звертання іменника-назви неістоти й формі кличного відмінка в художньому стилі (напр.: Люблю я, Києве, твою врочисту сутінь вечорову… (М. Упеник.)

Стилістичне забарвлення властиве й прикметниковим формам. У науковому й діловому стилях використовуються прикметники з префіксами супер-, інтер-, гіпер-, ультра-, архі-. У художніх текстах такі прикметники вживаються з певною стилістичною метою: надати вислову емоційно-експресивного відтінку (супермогутній, ультрасучасний, архівидатний).

Експресії надають художнім висловлюванням прикметники з префіксами пре-, суфіксами -езн-, -елезн-, -ісіньк-, а також складні прикметники: високий-превисокий, яскраво-жовто-фіалковий (напр.: Червонувато-брудно-жовте шумує листя під ногами. (М. Доленго.)

Певного стилістичного забарвлення надають висловлюванню короткі й нестягнені форми прикметників, дієприкметників та займенників: молод, молодая, проклят, проклятая, жоден, всяк, кожен. Уживаються такі форми в художньому та народнопоетичному мовленні (напр.: Всяк чоловік собі не ворог. (Нар. творч.)

З певною стилістичною метою можуть уживатися дієслова. Так, форми одного способу дієслова можуть уживатись у ролі іншого способу (у розмовному та художньому стилях). Наприклад, у ролі наказового способу може бути вжито форму дійсного: Завтра прийдеш вчасно і не спізнишся ні на хвилину! У ролі наказового способу може вживатися неозначена форма дієслова: Сидіти! Слухати й не сперечатися!

Як правильно утворювати українські фемінітиви згідно з новою редакцією правопису?

Посилання: https://www.youtube.com/watch?v=Et8l4SO4Wlk

Поміж іменниками — назвами професій, звань, посад є чимало слів, уживаних у формі чоловічого роду для позначення і чоловіків, і жінок: академік, інженер, кандидат, педагог, президент, ректор. Це пояснюється тим, що колись такі професії мали тільки чоловіки. У міру набуття їх жінками з’явилися жіночі відповідники — фемінітиви: бандуристка, доповідачка, лікарка, організаторка й подібні. Фемінітиви утворюють за допомогою суфіксів від іменників чоловічого роду. Цей процес доволі продуктивний, слова авторка, аспірантка, дописувачка, журналістка, контролерка, лекторка, редакторка й інші зафіксовані в словниках.

Структура української мови має багато суфіксів, які утворюють фемінітиви. Всього їх понад 13, але на сьогодні продуктивними суфіксами, що визначають фемінітиви, є -к-, -иц-, -ин- та -ес-.

Як утворювати фемінітиви

Маскулінітив Фемінітив

(слово чоловічого роду) (слово жіночого роду)

більшість основ: автор, депутат, додаємо суфікс -к-: авторка, депутатка, дизайнерка,

дизайнер, директор, доцент, лідер, директорка, доцентка, лідерка, прем’єрка

прем’єр, редактор, співак, студент, редакторка, співачка, студентка, учителька

учитель, фігурист

Загалом, коли утворюємо фемінітиви, варто послуговуватись таким простим правилом:
- якщо можемо утворити слово за допомогою суфікса -к-, то утворюємо;
- якщо з -к- не вдається (наприклад, фахівець, ворог, службовець), тоді вдаємось до -ин- (фахівчиня, ворогиня) чи -иц- (службовиця).
Деякі суфікси можуть утворювати варіанти фемінітивів з однаковим лексичним значенням: акторка і актриса, водійка і водійчиня, мовознавиця і мовознавчиня.

Цей суфіксальний спосіб творення назв жіночих професій не має перешкод, поширений в живому спілкуванні, за винятком окремих слів, в яких відповідний суфікс змінює лексичне значення, наприклад: секретар — секретарка, друкар — друкарка та деякі інші. Слово секретар означає людину за її офіційною посадою (найчастіше виборною) типу секретар сільради, секретар правління і іменником секретарка не замінюється, хоч на цій посаді працює й жінка. А іменник секретарка означає дівчину або жінку, що працює технічним секретарем. Така ж лексична невідповідність спостерігається і в іменниках друкар — друкарка. Іменник друкар означає особу (і чоловіка, і жінку), що працює в друкарні, а словом друкарка називається жінка, яка друкує на друкарській машинці.

Суфікси -ш-, -их-, утворюючи фемінітиви, вносять до лексичного значення слова додатковий компонент: генеральша – це не жінка на генеральській посаді, а дружина генерала, директорша – це дружина директора. А слова повариха, ткачиха (дружина ткача) часто набувають і зневажливого відтінку (порівняйте з нейтральними куховарка, ткаля).

Завдання:

1.Опрацювати & 44 (стор.193-196)

2. Виконати вправу 359

Використані матеріали сайтів:

https://www.youtube.com/

https://learningapps.org/

https://naurok.com.ua/

21.01.2021р. Українська мова Гр.№1 Урок № 34

Тема: Вимоги до вживання синтаксичних одиниць у різних стилях

Синтаксичні синоніми – це такі речення чи словосполучення, які мають спільне граматичне значення, але відрізняються смисловими відтінками, інколи й певними лексичними особливостями; вони взаємозамінні в тексті.

Стилістичні можливості синтаксису ґрунтуються на розвиненій синонімії характерних для нього явищ. Крім того, певні речення й словосполучення можуть переважати в якомусь стилі

Стилі мовлення Синтаксичні одиниці

Науковий Прості та складні речення

Однорідні члени речення

Відокремлені члени речення

Прикладки

Вставні слова

Звертання

Офіційно-діловий Прості речення

Однорідні члени речення

Відокремлені члени речення

Вставні слова

Звертання

Художній Різноманітність речень

Розмовний Прості речення

Неповні речення

Публіцистичний Складні речення

В українській мові порядок слів у реченні вільний. Якщо порядок слів у реченні збігається з порядком слів у словосполученні, то він є прямим, якщо порушується, маємо інверсію.

Порядок слів у реченні. Логічний наголос

Інверсію спостерігаємо в художніх творах, цей засіб передає найрізноманітніші відтінки думки й почуття. Офіційно-діловій та науковій мові властивий прямий порядок слів.

Перегляньте відео:

«Прості та складні речення» (автор Анна Огойко).

Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=exuijEcQWrU

Виконайте тестові завдання .

1. Прямий порядок слів у реченні

Усі ми прагнемо миру.
Хвилею зеленою здіймається навесні атиєва гора.
Любить людей мене навчила мати.
На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

2. Неповні прості речення найчастіше вживають у стилі

Науковому.
Розмовному.
Публіцистичному.
Офіційно-діловому.

3. Непрямий порядок слів має речення

Сон – найкращі ліки.
Дощ періщить уже третій день.
Алое миловидне має лікувальні властивості.
Море сріблясте мерехтінням своїм бентежить уяву.

4. Не потребує редагування словосполучення

Глузувати зі слабкого.
Вчити музиці.
Пам’ятник Шевченка.
Захворіти грипом.

5. Укажіть стиль мовлення

Забезпечує потреби суспільства, пов’язані з політикою, адміністративною та господарською діяльністю, відзначається пропагандистським характером. Цей стиль акумулює в собі логічність, точність, експресивність, емоційність, переконливість, хоча виник і сформувався відносно пізно.