Українська література
28.04.22р. Українська література Група №11 Урок № 39
Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..
Тема: Сучасна українська література. Історико –культурна ситуація наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.. з’ява нового літературного покоління. Найвагоміші здобутки сучасної літератури. Стильове розмаїття, пошуки нових форм і тем. Література елітарна, вишукана, високохудожня. Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 1990-хрр., його риси.
О.Забужко «Рядок з автобіографії», «Читаючи історію»
ТЛ: постмодернізм, література елітарна, масова.
Мета (формувати компетентності): предметні: уміння характеризувати історико-культурну ситуацію в Україні наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. ; називати імена сучасних письменників, їхні твори; ілюструвати стильове розмаїття, пошук авторами нових тем і форм їх розкриття; розуміння значення понять «елітарна» і «масова» літератури; ключові: інформаційну: навички самостійної роботи з джерелами інформації; загальнокультурну: формування сучасного погляду на світ і людину в ньому; емоційно-ціннісну: усвідомлення того, що мистецтво є засобом саморозкриття особистості; формування сучасного погляду на світ, людину в ньому.
Сучасною літературою називаємо всі твори останніх двох-трьох десятиліть. Важко судити, що саме з поточної книжкової продукції стане класикою і збережеться надовго. Буває, що модні й популярні літературні явища дуже швидко забуваються. А інші твори залишаються у віках.
Наука про літературу не належить до точних, адже вона досліджує живий і мінливий творчий процес. Тому й періодизація сучасної літератури є доволі умовною й почасти дискусійною.
Сьогодні до сучасної літератури відносять твори, що з'явились після 1991 року, тобто після утвердження державної незалежності, коли українці попрощались із тоталітарним режимом, а наше мистецтво — із соціалістичним реалізмом. Звичайно, ще пишуть і видають книжки ті автори, котрі були сформовані в радянські часи.
Отже, під сучасною українською літературою розуміємо твори останніх десятиліть, які художньо осмислюють проблеми нашого сьогодення, а також із сучасних позицій висвітлюють історичне минуле та накреслюють перспективи майбутнього.
ЛІТЕРАТУРНІ ПОКОЛІННЯ І ГРУПИ
Ще від «шістдесятників» усталився поділ літераторів «за десятиліттями». Критики писали також про «сімдесятників», «вісімдесятників», «дев'ятдесятників» і «двотисячників». Це доволі умовне й спрощене уявлення про літературний процес, яке ґрунтується на припущенні, що письменники, які одночасно прийшли в літературу, звертаються до схожих тем і проблем.
Наприклад, до «вісімдесятників» зазвичай відносять І. Римарука, О. Забужко, Ю. Андруховича, О. Ірванця, Г. Пагутяк, В. Діброву. До «дев'ятдесятників» — С. Жадана, М. Кіяновську, Н. Сняданко. А до «двотисячників» — Л. Дереша, І. Карпу, С. Пиркало, Л. Якимчук та ін.
У 90-х роках минулого століття діяли різні літературні групи й об'єднання: «Бу-Ба-Бу» (Ю. Андрухович, О. Ірванець, В. Неборак), «Лугосад» (І. Лучук, Н. Гончар, Р. Садловський), «червона фіра» (С. Жадан, Р. Мельників, І. Пилипчук), «нова деґенерація» (І. Андрусяк, С. Процюк, І. Ципердюк) та деякі інші. І сьогодні подекуди виникають різні переважно ситуативні об'єднання молодих літераторів.
«Червона фіра»: Сергій Жадан, Ростислав Мельників, Ігор Пилипчук
Для початківців проводяться конкурси, що дозволяють багатьом представити свою творчість. Найбільш відомим є «Коронація слова» — міжнародний літературний конкурс романів, п'єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей.
Основне завдання, яке ставлять перед собою сучасні письменники, дуже просте — творити якісний і конкурентний літературний продукт, який би задовольняв запити читацької аудиторії.
ПОСТМОДЕРНІЗМ
Постмодернізм — це тип культури, що прийшов на зміну модернізму й набув поширення в останні десятиліття ХХ століття. Виділяють також постмодернізм як літературний напрям. Йому властиві художній пошук та експериментаторство. Постмодерністи легко порушують усталені літературні норми і правила. Їхні тексти часто позначені пародійністю, застосуванням ігрових прийомів.
А ще постмодернізм тяжіє до розмивання меж між елітарною й масовою літературою. Це виявляється, зокрема, у поєднанні дуже різних жанрів, стилів і тем, що досі вважали неприпустимим. Унаслідок процесу гібридизації утворились нові жанрові різновиди — частіше на межі художньої літератури та документалістики й публіцистики. Важливою рисою постмодерних творів є їхня інтертекстуальність — взаємодія з іншими текстами, що досягається прямим або прихованим цитуванням: за допомогою алюзій і ремінісценцій, пародії та стилізації тощо.
В українській літературі 1990-х років прихильники постмодерного напряму з використанням ігрових прийомів висміювали ідеологічні стереотипи радянського тоталітаризму, утверджували громадянські права вільної особистості. Найбільш відома літературна група тих часів мала промовисту назву «Бу-Ба-Бу» (у повному варіанті — «Бурлеск-Балаган-Буфонада»).
Обкладинка книжки «Бу-Ба-Бу. Вибрані твори» (2007)
Нині українські постмодерністи звертаються до багатьох актуальних проблем із життя нашого суспільства. Вони встановлюють тісні контакти із західноєвропейською культурою, що сприяє якісному оновленню і стильовому збагаченню нашої літератури. При цьому їхня творчість зберігає міцний зв'язок із національною культурною традицією.
Елітарна література — художнє письменство, розраховане на витончене естетичне сприйняття, на інтелектуально освіченого читача, що вимагає значної обізнаності з надбаннями світової культури. Вона випереджає середній рівень духовного розвитку суспільства, задає високі зразки для наслідування. У розвитку літератури елітарність протистоїть масовості. Елітарна творчість є у багатьох письменників-класиків: Т. Шевченка (поезії останніх років), І. Франка (філософська лірика), Лесі Українки (драматургія), М. Рильського, М. Зерова, Є. Плужника, М. Бажана, О. Ольжича, Є. Маланюка, Г. Чубая та ін. У ХХ ст. (особливо в другій половині) виявилася тенденція різкого розмежування елітарної модерної та масової літератури («чтива»). Реакцією на цей процес став постмодернізм, коли в одному творі поєднуються «пласти», розраховані на масового читача і на елітарного.
Масова література — інша назва — белетристика. Художня література, розрахована на масового читача, його середній рівень розвитку. Протиставляється елітарній літературі. Умовно белетристику можна поділити на високоякісну (П. Коельйо, Р. Бах, в українській літературі — «Тигролови» І. Багряного) і низькоякісну («чтиво»). Головна функція масової літератури — розважальна, проте високоякісна здатна також порушув важливі проблеми, ставити високі ідеали, покликати до наслідування, натомість «чтиво», що будується за простими схемами, відповідає на запити читача, а не формує їх.
Елітарна та масова література — два потоки сучасного літературного процесу. В сучасних культурно-історичних умовах традиційне протистояння елітарної та масової літератури втратило свою гостроту.
Елітарна (від франц. elite — краще, добірне) література вирізняється інтелектуальною та естетичною ускладненістю, наявністю підтексту та зашифрованих образів, символів. Такі твори потребують підготовленого читача.
Масова література — це розвивальна й дидактична белетристика, яка друкується великими накладами. Такі твори передбачають спрощене читання. Типові ознаки — пригодницький вульгаризований романтичний сюжет, щасливий фінал. Масову літературу читають 90 % усіх людей, а 10 % просто соромляться про це казати.
Рядок з автобіографії Оксана Забужко
Надіслати Розповісти Цвірінькнути
Мої предки були не вбогі
На пісні та свячені ножі —
З моїх предків, хвалити Бога,
Заволокам ніхто не служив!
Дарували від батька до сина
Честь у спадок — як білу кість!
Мої предки були красиві —
Ворогам на подив і злість.
Хай не славою (Бог там з нею!) —
Як присягою на шаблях,
Мої предки владали землею:
Їм належала ця земля!
І цупким, наче нить основи
Крізь віки однієї сім'ї,
Невразливим — пронесли слово
І внизали в легені мої...
Ох і моцна була порода —
Соловки, Магадан, Колима...
Мої предки були народом —
Тим народом,
якого нема.
«Читаючи історію» аналіз твору Автор: Оксана Забужко.
Жанр: філософська лірика, патріотична лірика.
Тема твору: зображення руйнації невідомим варваром могутньої держави, яка попри все залишається у вічності.
Ідея: Возвеличення історії та державності, нехтування культурною спадщиною.
Основна думка: Рим — все ж стоїть, як і стояв, / А варвар — варваром і буде.
Провідний мотив – викриття антигуманних виявів суспільного устрою в проекції на історію України
Римування: перехресне.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/chytayuchy-istoriyu-analiz-tvoru-o-zabuzhko
Авторка хотіла показати, що ім’я й могутність країни значать набагато більше і залишаться в історії назавжди, на відміну від завойовника, який здобув її лише на певний час.
У вірші Оксани Забужко йдеться про вічність та тимчасовість. Перша належить величі й могутності, славі й імені великої держави, яка здобула його своїми досягненнями. Друга ж стосується завойовника, який лиш на деякий час стає власником певної місцевості і, якщо не закарбує свого імені завдяки вагомим досягненням, то назавжди зникне зі сторінок історії.
Поезія розповідає про величну державу Рим, але можемо провести паралелі з Україною. Обидві країни неодноразово піддавались завоюванням, але якими б сильними й могутніми не були супротивники, держави все одно виривались з бою переможцями і відстоювали своє ім’я. Здобутки кожної країни свідчать про її багатство й історію, тому жоден «варвар» не зможе стерти спомини про неї з історії.
Колізей – образ-символ пам’ятки античної історії та культури (символ сцени, на якій відбувалися історичні події) згадується у вірші “Читаючи історію”.
О. Забужко вірш “Читаючи історію”
І зруйнували ґоти Рим,
І молодий і хижий варвар
Все, що вважалося старим,
Гарячим пурпуром забарвив.
А потім сам собі воздвиг
Свої столиці і каплиці —
І над димком з античних книг
Печеню смажив у пивниці.
Ото дитина, далебі!
Таж він таке до рук отримав!
Він міг привласнити собі
Не тільки славу — ймення Рима!
Він махом весь його розвій
Міг загребти собі в музеї
І на монетах профіль свій
Відбить на фоні Колізею.
Воно ж лежало — лиш бери!
І хто б насміливсь насупроти?
І хто б згадав, що Рим — це Рим,
А не колиска древніх готів?
………………………
А мо’, він слушно ухиливсь,
Бо мав підозру — от в чім штука, —
Що хтось його таки колись
Та на гарячому застука?
Бо над суворий льодостав
Віків, що й нам сяга по груди,
Рим — все ж стоїть, як і стояв,
А варвар — варваром і буде.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Сформулювати своє визначення елітарної та масової літератури; виписати по кілька представників, їхні твори
Надіслати за електронною адресою: lidiyarudenko789@gmail.com , вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер урока.
28.04.22р. Українська література Група №11 Урок № 40
Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..
Тема: Юрій Андрухович. Коротко про письменника. Аналіз поезій: «Пісня мандрівного спудея», «Астролог»
Самостійно опрацювати матеріал підручника (стор.241 – 243)
Дати відповіді на питання (стор. 242, 243)
