Українська мова

Дата: 27.11.2020 14:35

Кількість переглядів: 301

26.11.2020р. Українська мова. Гр.№23. ( 25 )

Тема: Мовленнєвий вчинок. Мовленнєва подія.

Особистість людини формується у вчинках і виявляється через них.

Вчинок - свідома дія, під час якої людина визначає себе морально, ціннісно і стверджує себе ставленням до іншої людини, до себе, до групи людей. Вчинок - це одиниця соціальної поведінки. Виявляється він у свідомій дії, бездіяльності, жесті, висловленні.

Якщо вчинок виражається у висловлених словах - це мовленнєвий вчинок. Вчинки бувають красиві й погані, добрі й злі, жорстокі, продумані й непродумані. Мовленнєва подія - це конкретний факт мовленнєвої активності.

Прочитайте спочатку ліву, а потім праву колонку таблиці. У якій ситуації «Ні» є вчинком? Якими цінностями керувалися мовці?

Уміння говорити «ні» це спосіб самозахисту, реалізації життєвих принципів, можливість виставити межу, заявити про повагу до себе й до інших.	1. Пропозиція: «Ходімо у вихідний на прогулянку в парк».
	2. Пропозиція: «Ми вирішили оголосити бойкот однокласникові (однокласниці), щоб провчити. Ти з нами?»
У декого з нас живе страх не сподобати ся, хтось не хоче стати перешкодою спільній справі чи втратити добрі стосунки, довіру.
	3. Пропозиція: «Хочеш, зателефонуємо твоїм батькам, скажемо, що з тобою сталася біда. Перевіримо, чи люблять вони тебе».
Приймаючи рішення, пам’ятайте, що в цю мить є ціннішим для вас.

240. Наскільки важливо вміти відмовляти? У яких ситуаціях не потрібно відмовляти? Якими життєвими принципами не потрібно поступатися в жодному разі? Чи може невміння відмовляти вплинути на подальше життя людини?

Перегляньте слайди. Висловіть свою думку ( письмово) щодо важливості спілкування з рідними та малознайомими.

Вивчити матеріал підручника (стор. 116 – 118)

26.11.2020р. Українська мова. Гр.№23. ( 26)

Орфоепічна норма.

Тема: Орфоепічна помилка. Орфоепічний словник.

Мета: формування в десятикласників компетентностей комунікативно доцільно й правильно користуватися орфоепічними нормами української мови.

Наголос в українській мові

Вільний	Рухомий
Не закріплений за певним складом	Може переходити з одного складу на інший у межах одного слова
Хата, вода, морозиво	Сестри — сестри, школяр — школяра

Основний (головний)	Побічний (додатковий)
Наголос присутній у кожному повнозначному слові. Але службові слова найчастіше наголосів не мають	Можуть тати складні багатоскладові слова
Палітра, джерельце	Вічнозелений, високоорганізований

Орфоепічна норма — це мовна норма у сфері вимови й наголосу: ходжУ (не хОжу), інцидЕнт (не інциНдент), одинАдцять (не одинадцять); чимало пам’ятОк (не пАм’яток). Орфоепічні норми складаються історично разом із формуванням національної мови, коли в житті суспільства збільшується питома вага усного мовлення. Володіння орфоепічними нормами сприяє швидшому порозумінню людей, є ознакою високої мовленнєвої культури особистості.

ОСНОВНІ НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВИМОВИ

Вимова голосних
Звуки [а], [о], [і] в усіх позиціях вимовляються виразно і чітко.
У ненаголошеній позиції звук [е] наближається у вимові до [и], а [и] — до [е].	[ве^исна], [ви^ешне′вий]
Ненаголошений [о] перед наголошеним складом з [у] та [і] може вимовлятися з незначним наближенням до [у]. У словах іншомовного походження такого наближення не відбувається.	[вода´], [додо′му] [зо^узуля], [по^уріг]
Вимова приголосних
Шиплячі [ж], [ч], [ш], [дж] в українській мові тверді. Шиплячі звуки лише злегка пом’якшуються в положенні перед [і]. Шиплячі треба вимовляти як напівпом’якшені також і тоді, коли вони подовжуються.	[н′іч], [д¢івча´та] [ш’іст′], [ч’ітко] [узб’іч’:а], [узвиш’:а]
Звук [в] вимовляється дзвінко, ніколи не замінюється глухим у кінці слова та перед глухими, не переходить у [ф]. Після голосних у кінці складів і перед приголосними та в кінці слова вимовляється як [?].	[в’і¢те^ир] [шо?к], [да?но´], [бу?]
Звук [ґ] вимовляється, на відміну від звука [г], як проривний.	[ґа´нок], [дзи´ґа], [гра´дус]
Звуки [дж], [дз] вимовляються злито, як один неподільний звук. Якщо [д] і [з] або [д] і [ж] належать до різних значущих частин слова, їх слід вимовляти як окремі звуки.	[д?жем], [кукуру´д?за] [надзéмни^е?], [п’іджи^еви´ти^е]