Українська мова
02.05.2022р. Урок № 36 гр. №21
Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. О. П. Глазова. – Харків: Вид-во «Ранок», 2018.
Тема: Числівники. Складні випадки узгодження й відмінювання числівника
Числівник – повнозначна частина мови, що означає кількість однорідних предметів, частин від цілого або абстрактну математичну кількість.
Прості, складні і складені числівники
Прості числівники об’єднують у своєму складі непохідні (первинні) і похідні слова з однією основою, а саме: один – десять, одинадцять – дев’ятнадцять, двадцять, тридцять, сорок, сто, двійко, трійко, півтора, півтори тощо.
До складних числівників відносять: п’ятдесят – дев’яносто, двісті – дев’ятсот, півтораста, кількадесят, кількадесятеро, кількасот.
Складені числівники утворені з кількох простих і складних числівників: двадцять шість, триста сімдесят чотири, дві тисячі п’ятсот сорок три, мільйон триста вісімдесят сім тисяч сто дев’яносто шість. До складених належать також дробові числівники: три четвертих, сім цілих одна десята, десять цілих двадцять чотири сотих.
Перегляньте відео:
Числівник один (одна, одно, одне) узгоджується з іменником у роді, числі і відмінку: один крок, одна команда, одне озеро, одні друзі; одній подрузі, однією (одною) подругою і т. д.
Числівники два, три, чотири підпорядковують іменники, які стоять при них у формі називного відмінка множини (часто з наголосом родового відмінка однини): два столи, три карбованці, чотири мішки, дві сестри.
Числівники п’ять, шість, сім і т. д. керують іменниками в родовому відмінку множини: п’ять сторінок, шість аркушів, сім днів, тридцять сім партизанів, п’ятсот п’ятдесят вісім тисяч карбованців.
Мішані числа, що включають в себе елемент з половиною, з чвертю:
- керують називним відмінком множини, якщо вони стоять при числівниках два, три, чотири: два з чвертю метри, два з половиною кілограми, три з чвертю кілометри;
- від п’яти і більше такі числівники керують родовим відмінком множини: п’ять з половиною кілометрів, сорок з половиною процентів, п’ять з чвертю діб;
- інші мішані дроби, в яких назва дробу приєднана до цілого числа сполучником і, керують тільки родовим відмінком однини: п’ять і одна п’ята кілометра, дванадцять і три сьомих кілограма, вісім і сім дев’ятих гектара.
Деякі іменники (типу киянин, подолянин, селянин), іменники четвертої відміни, іменник друг, а також іменник чоловік у значенні лічильного слова при числівниках два, три, чотири приймають форму родового відмінка однини: два громадянина, три киянина; прибуло всього лиш три чоловіка; два імені, три поросяти.
У непрямих відмінках числівники узгоджуються з іменниками як прикметники: двох хлопців, чотирьом робітникам, дев’яти (дев’ятьом) школам; двадцяти семи комбайнів; двадцятьма вісьмома комбайнами.
При складених числівниках іменники вживаються у формі, яка підпорядковується останньому компонентові числівника: вісімдесят три робітники, чотириста двадцять п’ять піонерів.
У сполученні зі збірними числівниками іменники вживаються в формі родового відмінка множини: двоє дітей, п’ятеро хлопців, семеро поросят.
При числівниках обидва, обидві іменник виступає у формі називного відмінка множини: обидва таланти, обидві армії.
Числівник півтора сполучається з іменниками чоловічого і середнього роду в формі родового відмінка однини, півтори з такою ж формою іменників жіночого роду: півтора року, півтора відра; півтори години.
Числівники в називному відмінку (а при назвах неістот також у знахідному) разом з іменниками утворюють неподільні сполучення.
Такі кількісно-іменні сполучення в реченні виступають у ролі одного члена:
- підмета
Земля ятрилась ген на виднокрузі;
Ми йшли на смерть за втрачені мости.
Два журавлі над нами – двоє друзів –
Тепло весни несли через фронти
(М. Ткач); - додатка:
Як великою вже стала,
я сім плахт поначіпляла
(Л. Глібов); - присудка:
Перегон до Фастова був кілометрів з дванадцять (Ю.Смолич); - обставин: За двадцять кроків від хати росла груша (І.Нечуй-Левицький);
Сім, год мак не родив і голоду не було (Н. пр.).
В інших відмінках числівник узгоджується з іменником, оскільки його атрибутивність посилюється, і виражає синтаксичну функцію означення: Після відповіді Богдан Петрович трьома – п’ятьма запитаннями перевірив Маркові знання.
У сучасній українській літературній мові, особливо у мові періодичної преси, під впливом професійної і частково офіційно-ділової мови закріплюється вживання числівників, синтаксично слабо пов’язаних з іменниками, наприклад: «ГАЗ-69», «ТУ-154», Т-150К.
ЗАУВАЖЕННЯ ДО ДЕЯКИХ ЧИСЛІВНИКІВ
В українській мові числівники один, одна, одне, одні мають або кількісне значення:
- «З одного вола двох шкур не деруть» (прислів’я);
- «Ой одна ж я, одна, як билиночка в полі» (Т. Шевченко),
— або значення займенника якийсь:
- «В одній долині під горою високий явір зеленів» (Л. Глібов).
Але ці числівники не мають значення займенників самий, сама, саме, самі, як у російській мові: «Он выбежал в одном белье». Однак трапляється читати не тільки в сучасних газетних і журнальних статтях, а навіть у художніх творах: «Вона вийшла в одному жакеті», «Одні старі залишилися в селі».
Українська класична література й народне мовлення в таких випадках користувалися здебільшого займенниками самий, сама, саме, самі:
- «Самий борщ та борщ, без нічого як щодня їсти, то хіба наїсися?» (казка);
- «Зосталися самі вишкварки» (М. Номис);
- «Самі діти в хаті сидять, а батьки кудись пішли» (з живих уст).
Отож авторам наведених вище двох фраз слід було написати: «Вона вийшла в самому жакеті», — бо фраза з висловом в одному жакеті дає змогу припускати, що жінка носить часом і по два-три жакети; «Самі старі залишилися в селі», бо тут ідеться не про кількість людей, що залишилися в селі, а про їхній вік.
Другий та інший
Слово другий буває українською мовою порядковим числівником («А в другий раз пройшла не глянувши на нього». — Леся Українка) або, зрідка, синонімом займенника інший («Сам він не знав, не міг сказати, а другі з нього сміялись», — М. Коцюбинський).
У сучасній українській мові повелося вживати цього слова тільки як порядкового числівника, користуючись для другого значення займенником інший: «Війна є продовження політики іншими засобами». Часом цим займенником надуживають і ставлять його там, де без числівника другий не обійтись: «Від цього берега до іншого буде не більше як двадцять метрів; невже не перепливеш?» Тут неодмінно треба поставити слово другий: «Від цього берега до другого…», — бо в річки два береги — один і другий. Займенник інший інколи надає фразі характеру віддаленості: «Де на інших берегах і ростуть кущі, а тут, у нас, — голісінько» (з живих уст).
Завдання:
1.О працювати наданий матеріал та матеріал підручника (стор.28-31)
2. Вправа 45 (письмово)
02.05.2022р. Урок № 37 гр. №21
Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. О. П. Глазова. – Харків: Вид-во «Ранок», 2018.
Тема: Дієслово. Дієслівні форми.
Мета: поглибити знання учнів про дієслово як частину мови, його морфологічні ознаки та синтаксичну роль у реченні; ознайомити з особливими формами дієслова — дієприкметником та дієприслівником; формувати в учнів уміння розрізняти дієслова та дієслівні форми; розвивати мислення, мовлення, увагу; виховувати старанність у навчанні.
Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета й відповідає на питання що робити? що зробив? що робили? що робитимуть? що робила? та ін.
Найчастіше дієслово в реченні є присудком, хоча може виконувати роль підмета, додатка, означення, обставини.
Приклад:
Ми літуємо собі, аж поки за нами не приїжджають або ж не шлють телеграм із проханням вирядити додому. Хлопчаків і дівчат збирається більше послухати мій сон (Н. Бічуя). Господареві доводилося щоразу просити її сидіти на кухні (А. Багряна). Любить свій край — це для народу жити (В. Сосюра ).
Дієслово має п’ять форм: інфінітив, особове дієслово, безособове дієслово, дієприкметник, дієприслівник
Дієслова мають вид — доконаний (що зробити?) і недоконаний (що робити?): лишати — лишити, одержувати — одержати, скакати — скочити.
Особові дієслова бувають дійсного способу (час — теперішній, минулий, майбутній), умовного (їх уживають з частками б і би лише у формі минулого часу) і наказового.
Дієслова змінюються за особами (1-а, 2-а, 3-я особи) і числами (однина, множина): ношу, носимо, носиш, носите, носить, носять.
У формі однини минулого часу визначаємо рід: піднімався, піднімалася, піднімалося.
Дієприкметники бувають активні й пасивні, теперішнього й минулого часу. Вони змінюються за родами, числами й відмінками, як прикметники.
Розрізняють безособові дієслова й безособові форми на -но, -то.
Безособові дієслова позначають стан людини чи природи (лихоманить, смеркає), а безособові форми на -но, -то — результат дії або дію без вказівки на виконавця (виконано, вишито).
Завдання:
1.Стор.38 -39 розібрати .
2. Вправи 58 (усно), 59 (письмово)
Надіслати за електронною адресою: lidiyarudenko789@gmail.com , вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку , але не на полях!