Українська література
17.02.2022р. Українська література Гр.№11 (29)
ТЕМА. «Недумано, негадано…» – інтимна лірика як спонука до роздумів про суть кохання. Її сповідальність. «По сей день Посейдон посідає свій трон…»: мотив єднання людини зі світом рукотворної краси (мистецтво) і природою. Потреба наповнювати життя прекрасним. Зв’язок із античною міфологією. Пошуки справжнього (не оманливого) щастя. Здатність людини протистояти дрібному й бачити величне.
Завдання:осмислити естетичну вартість художніх творів;аналізувати засоби художнього увиразнення, які визначають високу естетичну вартість;
формувати уявлення про прекрасне як чинник гармонізації власного внутрішнього світу.
Лекція викладача
Ліна Костенко – тонкий лірик, авторка прекрасних віршів. Творчість Ліни Костенко не розмежуєш на інтимну та громадянську: настільки тісно переплелися особисте та суспільне, настільки органічно вони вживлені в художнє полотно й до певної міри навіть живляться одне одним.
Безкомпромісність – ось пароль її поезії. У творчості чується бунт проти стандартизації, спрощення, примітивізації людини. Неповторність – ось друге з ключових понять, смислових знаків волелюбної музи Ліни Костенко.
Вірші поетеси наповнені філософською наснагою роздумів про роль мистецтва, відповідальністю митця перед часом, своєю совістю. Ліна Василівна засуджує нещирість, пристосуванство й, безумовно, возвеличує красу, небуденність, вірність національним традиціям, щирість, кохання.
Тематичний обрій поетеси досить широкий. Самобутність її в тому, що вона художньо осмислює загальнолюдські цінності. Основні мотиви її творчості — це: історія нашого народу, єднання людини з природою, філософічність буття, тема поета і поезії, тема кохання, тема війни, тема творчої праці, тема моралі тощо.
Довідник літературознавця
Лірика – літературний рід, у якому життя відбивається безпосередньо через переживання індивіда – ліричного героя чи ліричного «я».
Ліричними називають твори, у яких віддзеркалені думки, настрої та почуття людини, душевний стан автора, його ставлення до оточення.
Ліричний герой – це образ героя, переживання, думки й почуття якого відображені в ліричному творі. Він зовсім не тотожний з образом автора, хоча й відбиває його особисті переживання.
Недумано, негадано…
Недумано, негадано
забігла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
Де вечір пахне м'ятою,
аж холодно джмелю.
А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!
Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.
Без коньяку й шампана,
і вже без вороття,—
я п'яна, п'яна, п'яна
на все своє життя!
Паспорт твору «Недумано, негадано…»
|
Автор |
Ліна Костенко |
|
Назва твору |
«Недумано, негадано…» |
|
Рік написання |
1977р. |
|
Літературний рід |
лірика |
|
Жанр |
ліричний вірш |
|
Вид лірики |
інтимна |
|
Мотив |
зображення ліричної героїні в кульмінаційний момент любові, коли вона, сп’яніла від щастя, шукає прихистку у вечоровому лісі і дає вихід емоціям |
|
Ідея |
оспівування всепоглинаючого, всеохоплюючого почуття кохання; утвердження думки про те, що світ прекрасний, якщо в ньому панує любов |
|
Літературна напрям, течія |
модернізм, неоромантизм
|
|
Віршовий розмір |
ямб |
|
Висновок |
«Недумано, негадано...» — вірш-освідчення в коханні. Почуття ліричної героїні глибокі аж «до стогону, до сліз», їй хочеться ввібрати кожен промінець, що випромінює коханий: «Ловлю твоє проміння крізь музику беріз». Задушевність змальованої картини підтримується романтичним пейзажем на початку твору. |
|
Додаткові відомості |
Слова вірша покладені на музику йй стали прекрасним романсом. Композитор – лікарка, виконавиця сучасних та старовинних українських романсів, пісень, подруга Ліни Василівни Ольга Богомолець. |
«По сей день Посейдон посідає свій трон…».
Жанр: філософська лірика. Напрям – модернізм
Тема твору: зіткнення світу вічного й духовного та світу тимчасового й буденного.
Ідея: зберегти красу й незайманість природи, щоб зберегти красу людської душі.
Основна думка: Просто хочеться моря,
Провідний мотив – єднання людини зі світом рукотворної краси та природою.
Художні образи: Посейдон, Фавн, Амур, Юнона, Пегас, Афродітп, Парнас, Олімп, Скілла, Харибда.
У своєму вірші Ліна Костенко закликає до збереження краси й читстоти природи, яка є вічною. Ще давні греки захоплювались навколишньою красою, що відбулось у їхній міфології. Вона й стала основою поезії Л. Костенко, оскільки уособлює величність розвитку людської думки й духи, розуміння величі й вічності природньої краси. Поетеса застерігає сучасників та майбутні покоління від забуття прекрасного, говорить про небезпеку, яку несе науково-технічний прогрес (четверта строфа). Краса у простоті – стверджує письменниця: «Просто хочеться моря». Саме в простоті й криється вічність світу і людської душі.
По сей день Посейдон посідає свій трон…
По сей день Посейдон посідає свій трон.
У правиці тримає тризуба.
В голубій одіссеї реліктових крон
причаїлась і зваба, і згуба.
За кущами заліг як не Фавн, то Амур.
А мужчини високі і мужні.
І виходить із піни антична ґламур,
виливаючи море із мушлі.
Понад хмари стоїть величавий Парнас.
На Олімпі лютує Юнона.
І Пегас, як фугас, пролетів і погас,
зачепивши крилом Посейдона.
Просто хочеться моря. Ні Скілл, ні Харибд.
І богиню із піни, невзуту.
Поки танкер якийсь не наскочить на риф
й не розіллє муари мазуту.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/analiz-po-sey-den-poseydon-posidae-sviy-tronБЛОК КОНТРОЛЮ
1. Питання для самоконтролю.
- До якого виду лірики належить поезія «Недумано негадано…»?
- Які слухові й зорові образи наявні у вірші «Недумано негадано…»?
- Які художні засоби використано у цьому творі?
- До якої збірки належить твір «По сей день Посейдон посідає свій трон…»?
- Який мотив цієї поезії ?
- Як ви розумієте слова «Просто хочеться моря. Ні Скілл, ні Харибд.
І богиню із піни, невзуту»?
Використані матеріали сайтів:
17.02.2022р. Українська література Гр.№11 (30)
Тема: “Маруся Чурай” аналіз твору Ліни Костенко – тема, ідея, жанр, проблематика, сюжет і композиція, історія написання допоможуть скласти літературний паспорт. В основу роману «Маруся Чурай» покладено мотиви народної балади «У неділю рано зілля копала».
Рік написання: 1979.
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр “Маруся Чурай”: історичний роман у віршах (визначення Л. Костенко).
Тема “Маруся Чурай”: зображення нещасливого кохання Марусі та Грицька в поєднанні з широкою картиною життя України XVII ст.
Головна ідея: незнищенність українського народу (особистості з багатим духовним світом), глибока віра в його (її) духовну силу і могутність.
Головні події твору відбуваються у Полтаві в 17 столітті.
Головні герої “Маруся Чурай”:
Маруся Чурай – головна героїня, дівчина-піснетворка, людина великої душі й максималістка в коханні. Три дні перебувала у в’язниці після виголошення вироку. Вона ходила до Києва на прощу.
Гриць Бобренко — випадково отруєний коханий Марусі; (“любив достаток і любив пісні”, “народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому”).
полковий обозний Іван Іскра – закоханий у Марусю козак-патріот, приніс перед самою стратою Марусі універсал від Б.Хмельницького про скасування вироку за пісенний талант Марусі та за героїзм батька – Гордія Чурая. У цьому герої втілено шляхетність духу, вірність у дружбі й коханні, вірність Батьківщині.
полтавський полковник Мартин Пушкар,
козак Лесько Черкес,
Галя Вишняківна — потенційна наречена Грицька, обмежена дівка; (“глуха до пісні, завжди щось спотворить”, “гостренькі зуби – чисто ховрашок”, “як реп’яшки, зелені оченята і пишно закопилені вуста”),
Семен Горбань – війт у Полтаві. (“з комори мєской потай дьоготь крав”, а потім поорадив вимазати ним ворота Марусі Чурай)
Гордій Чурай – батько Марусі, патріот, якого було покарано на смерть у Варшаві.
Чураїха – матір Марусі, горда, тверда жінка;
мандрівний дяк – подорожній, з яким Маруся Чурай йшла на прощу до Києва.
Обази-символи твору “Маруся Чурай”
неопалима купина – символ незнищенного, вічного;
пісня – символ народної душі, краси, пам’яті;
Маруся Чурай – символ народного генія, фольклорної культури, пісні, людини високого лету, максималістки;
Іван Іскра, Гордій Чурай – символ відданості, патріотизму;
Богдан Хмельницький – символ справедливості й мудрості.
мандрівний дяк – символ віри, книжної культури;
Дві сюжетні лінії, які переплітаються, — особиста (Маруся-Грицько) й історична (боротьба українського народу проти загарбницької політики польської шляхти).
Роман складається з 9 різних за обсягом розділів.
I розділ «Якби знайшлась неопалима книга». Дощенту знищена пожежею Полтава 1658 р. Суд над Марусею, яку звинувачено в отруєнні коханого Грицька Бобренка. На захист Марусі стають козаки — полковник Мартин Пушкар та Іван Іскра. Марусі виносять смертний вирок.
II розділ «Полтавський полк виходить на зорі». Полтавський полк на зорі вирушає в похід боронити волю свого народу.
III розділ «Сповідь». Маруся перебуває у в’язниці, вона згадує дитинство, батьків, родинні стосунки; дитинство Гриця, його батьків і їхні сімейні стосунки; далі постає історія кохання Марусі й Гриця і його зрада з Галею Вишняківною. У кінці розділу (він найбільший у творі, центральний) Марусю виводять на страту.
IV розділ «Гінець до гетьмана». Іван Іскра мчить до гетьмана Богдана Хмельницького, щоб сповістити про суд над Марусею. Гетьман своїм універсалом скасовує смертний вирок Марусі.
V розділ «Страта». Марусю виводять на площу для страти, де зібралася чи не вся Полтава, люди по-різному висловлюються щодо Ма-русиної трагедії. В останній момент перед стратою на площу вривається Іван Іскра з добутим універсалом, у якому наказано скасувати вирок з огляду на пісенний талант Марусі і героїзм її батька Гордія, якого як оборонця України було покарано на горло у Варшаві.
VI розділ «Проща». Маруся вирушає на прощу до Києва і по дорозі знайомиться з мандрівним дяком-філософом, який розповідає їй про Якова Остряницю, Северина Наливайка та Ярему Вишневецького. Маруся глибоко осмислює історію України з розповідей дяка і з побачених у дорозі картин зруйнованої Батьківщини.
VII розділ «Дідова балка». Іван Іскра відвідує старого запорожця, колись визволеного з двадцятилітньої турецької неволі, який оселився під Полтавою й займається різьбярством. Іван попереджає діда про наступ ворожих військ, але той вирішив не покидати свою домівку.
VIII розділ «Облога Полтави». Брами
