Українська мова

Дата: 02.09.2022 10:01

Кількість переглядів: 123

02.09.2022р. Українська мова   Урок № 1  для гр.  №23  ІІІ-й курс

Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. О. П. Глазова. – Харків: Вид-во «Ранок», 2018.

Тема : порядок слів у реченні. Односкладні й неповні речення.

В українській мові порядок слів у реченні вважають вільним, тобто за тим чи іншим членом речення не існує суворо закріпленого місця. Розрізняють два типи порядку слів у реченні: прямий і непрямий. Прямий порядок слів вважають нейтральним, він є характерним для офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.

Порядок слів — це розташування їх у реченні одне відносно одного для певного смислового навантаження.  Українська мова допускає вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія). Прямий найчастіше використовують у науковому, офіційно-діловому, публіцистичному, зворотний — у розмовному та художньому.

Найбільш характерним для української мови є прямий порядок слів. Він виражається в таких позиціях головних і другорядних членів речення:

• підмет стоїть перед присудком: Мисливці  заночували в сторожці;
   
• узгоджене означення, виражене займенником, прикметником, порядковим числівником, дієприкметником, стоїть перед означуваним словом: Утомлені  мисливці  заночували  в сторожці;
   
• неузгоджене означення (виражене іменником, неозначеною формою дієслова, прислівником та ін.) вживається після означуваного слова: Утомлені мисливці  заночували  в сторожці  лісника;
   
• додаток займає позицію після слова, яке ним керує: Брат пообіцяв мені  допомогти з математикою;
   
• обставини вживаються довільно: І шумить, і гуде, дрібен дощик іде. А хто ж мене, молодую, та й додому поведе? (Нар. творчість)

Зміст речення змінюється зі зміною порядку слів. Вільно поміняємо місцями члени речення: 

Ми знайшли цуценя під кущем малини. Цуценя під кущем малини  знайшли ми. Знайшли ми під кущем малини цуценя. Під кущем малини цуценя ми знайшли.

Кожне речення має той самий набір слів, але змінюється інтонація, смисловий наголос. Вибір  того чи іншого порядку слів залежить від умов спілкування, мети і змісту висловлювання, того, що саме вважає мовець основним у повідомленні, контексту тощо.

3. Схарактеризуйте кожне речення за такими критеріями:

  1) односкладне чи двоскладне;

  2) повне чи неповне.
1. А за вікном майже весна! 2. Так хочеться жити в тебе в полоні... 3. Обійми мене, обійми так лагідно і не пускай... 4. Без війни не плачуть, без біди не кличуть. 5. Не тікай від мене у світ своїх ілюзій. 6. У житті таке буває тільки раз. 7. Один лиш раз на все життя не вистачає каяття. 8. Між тобою й мною – семизначний код... 9. Шукай в телефоні мій слід, цілуй у вікно мої губи... (Із пісень гурту “Океан Ельзи”)

Матеріал підручника : стор. 99-102. Вправа 178 (письмово)

02.09.2022р. Українська мова   Урок № 2  для гр.  №23  ІІІ-й курс

Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. О. П. Глазова. – Харків: Вид-во «Ранок», 2018.

Тема: Прості й ускладнені речення

До ускладнених речень належать речення  з однорідними членами, з відокремленими членами, зі звертанням, зі вставними і вставленими компонентами. 

РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ

У реченні слова можуть поєднуватися як підрядним зв'язком, так і сурядним.

Члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію і поєднуються сурядним зв'язком, називаються  однорідними. Це рівноправні, незалежні один від одного компоненти.

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Минали роки, віки, тисячоліття; Сонце росло, росло, падало і тихо спускалось додолу (М.Коцюбинський). 

Однорідні члени речення можуть поєднуватися безсполучниковим зв'язком.

При сполучниковому зв'язку використовуються єднальні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні сполучники. У мовленні однорідність виділяється, як правило, інтонацією переліку.

При однорідних членах можуть використовуватися узагальнюючі слова. Найчастіше у цій ролі виступають:

·                     займенники ніхто, ніщо, все, всі (Радість життя, сум, кохання - все це здавалося йому зараз незнайомим);

·                     прислівники скрізь, всюди (І нагорі, і у кімнаті - всюди було темно).

При узагальнюючих словах вживаються такі розділові знаки:

·                     двокрапка після узагальнюючого слова, якщо воно стоїть перед однорідними членами;

·                     тире перед узагальнюючим словом, якщо воно стоїть після однорідних членів; якщо однорідні члени, що йдуть після узагальнюючого слова, не закінчують речення і воно продовжується, то після них ставиться тире.

РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ЧЛЕНАМИ

Відокремленими називаються другорядні члени речення, які для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією, а на письмі - відповідними розділовими знаками.

Відокремлення характеризується також  інверсійним розташуванням другорядних членів речення.

Відокремлені члени речення поділяються на підрядні відокремлені члени і уточнюючі відокремлені члени.

До підрядних відокремлених членів, які поєднуються з пояснювальним словом чи реченням підрядним зв'язком, належать відокремлені означення і відокремлені обставини.

Відокремлені означення (дієприкметники, прикметники, іменники; дієприкметниковий, прикметниковий звороти, поширена прикладка), як правило, стоять після означуваного слова: Дівчат, років до дев'яти, зібралося чималенько.

Якщо означення, виражене дієприкметниковим або прикметниковим зворотом, знаходиться перед означуваним словом і не має додаткових значень причини, умови, допустовості, то таке значення не відокремлюється: Кілометрів зо три ліс тягся, густий і незайманий (Ю. Яновський).

Означення перед означуваним словом відокремлюються, якщо вони стосуються особового займенника: Знесилена, вона сіла.

Відокремлені обставини залежать не від одного слова в реченні, а від усього речення в цілому. Дієприслівникові звороти складають основну групу відокремлених обставин і виділяються в будь-якій позиції: Лишившись сама, Хима заплакала (М.Коцюбинський).

Уточнюючі відокремлені члени речення вживаються для конкретизації або пояснення значень інших членів речення: І знову я тут, під цими дверима.

РЕЧЕННЯ ІЗ ЗВЕРТАННЯМ

Звертання – це слово або сполучення слів, що називає тих, до кого звертається розповідач.

Звертання виражається кличним відмінком або називним відмінком у значенні кличного і вимовляється з кличною інтонацією: О, мамо, як тут цікаво!

Звертання може бути поширеним: О краю мій, в ті грізні зими завжди з тобою ми були (В. Сосюра).

Якщо звертання стоїть на початку речення, то після нього ставиться кома або знак оклику (Боже, допоможи нам!).

Якщо звертання знаходиться у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього - той знак, якого потребує речення від його змісту (Я вас слухаю, пане полковнику).

У середині речення звертання з обох боків виділяється комами (Я не дуже добре, батько, вас зрозумів).

РЕЧЕННЯ ЗІ ВСТАВНИМИ І ВСТАВЛЕНИМИ КОМПОНЕНТАМИ

Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допомогою яких виражається ставлення розповідача до висловленої ним думки. Вставні компоненти граматично не пов'язані з іншими словами у реченні і тому не є членами речення.

За значенням вставні слова і сполучення слів можуть виражати:

·                     джерело повідомлення (на мою думку, по-моєму, повідомляють, як кажуть, на думку…);

·                     достовірність повідомлення, впевненість (без сумніву, як відомо, безумовно, звичайно, ніде правди діти);

·                     невпевненість, припущення (можливо, здається, як видно, мабуть, може, певно, може бути);

·                     виділення головного, підкресленість висновку (зокрема, отже, до речі, значить, по-першу, в усякому разі, таким чином);

·                     емоційну оцінку повідомлюваного факту (на щастя, на диво, на лихо, на жаль, як на зло, хвалити бога).

На письмі вставні слова і сполучення виділяються комами.

Вставленими називаються такі сполуки слів, які містять у собі додаткові повідомлення, побіжні зауваження до основної думки. На відміну від вставних компонентів, вставлені сполуки не можуть бути кваліфіковані за якимись загальними ознаками, оскільки виникають незаплановано, у процесі мовлення.

У ролі вставлених компонентів виступають переважно речення: А так взагалі жилося й працювалося Іванові Івановичу, ще раз кажемо, непогано (Остап Вишня).

          Матеріал підручника : стор. 103 -108. Вправа 187, 189  (письмово)

    Виконані вправи надіслати за електронною адресою:  lidiyarudenko789@gmail.com    вказати своє прізвище,        номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)

« повернутися