Ділове українське мовлення

Дата: 15.05.2022 12:38

Кількість переглядів: 59

16.05.22р. Українське ділове мовлення. Гр№31 Урок № 35

Тема: Структура організаційних документів: положення, типові та індивідуальні інструкції, посадові з ОБЖД

Організаційні документи

1. Положення.
2. Статут.
3. Інструкція

Це документи, що закріплюють функції, обов'язки та права органів на тривалий час. Усі організації й підприємства у своїй діяльності поряд з актами органів державної влади керуються положеннями, статутами, правилами та інструкціями.

Положення - правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), які їм підпорядковуються.

Положення можуть бути як типовими, так і індивідуальними. Індивідуальні положення для окремих установ, організацій, підприємств складаються на базі типових і затверджуються керівниками цих установ. Типові положення розробляються для системи установ підприємств і затверджуються вищими органами управління.

Такі правові акти розробляються висококваліфікованими спеціалістами. Цьому передує велика робота з вивчення різноманітних аспектів діяльності підприємства або його структурних підрозділів.

Положення мають такі реквізити:

1) Герб;
2) назва відомства, організації, структурного підрозділу;
3) гриф затвердження;
4) назва виду документа (положення);
5) місце видання;
6) дата;
7)індекс;
8) заголовок до тексту;
9) текст;
10) підпис;
11) відмітка про погодження.

Текст положення має свою структуру і складається з таких розділів:

1. Загальні положення.
2. Основні завдання.
3. Функції.
4. Права та обов'язки.
5. Керівництво.
6. Взаємовідносини, зв'язок.
7. Майно і кошти.
8. Контроль, перевірка та ревізування діяльності.
9. Реорганізація і ліквідація.

Інструкція - юридичний акт, що є зведенням правил, які регулюють діяльність організацій, установ, товариств, громадян, їхні відносини з іншими організаціями та громадянами, права й обов'язки у певній сфері державного управління або господарської діяльності.

Статути можуть бути типові та індивідуальні. Типові статути розробляються для певних систем установ чи підприємств і затверджуються вищими органами державної влади та управління, з'їздами громадських організацій.

Індивідуальний статут укладається для певної організації чи установи шляхом конкретизації типових статутів і затверджується вищою установою, якій підпорядковується ця організація.

Статути після затвердження їх підлягають обов'язковій реєстрації в органах Міністерства фінансів України. Лише після реєстрації новостворена організація може розпочинати свою діяльність.

Реквізити статуту:

1) гриф затвердження вищою установою чи органом управління;
2) назва виду документа (статут);
3) заголовок;
4) текст;
5) відмітки про погодження та реєстрацію;
6) дата.

Статут є основою для розробки положення. Структура тексту статуту:

1. Загальні положення.
2. Мета і завдання діяльності.
3. Функції.
4. Створення й використання коштів. Майно підприємства.
5. Управління.
6. Створення та використання пайового фонду.
7. Членство. Права й обов'язки.
8. Звіт, звітність і контроль.
9. Виробничо-господарська, зовнішньоекономічна діяльність.
10. Реорганізація та ліквідація.

Статути є основою діяльності керівних громадських, кооперативних організацій, спортивних добровільних товариств, радгоспів, колгоспів.

Статути господарських організацій мають свої особливості. В цих статутах визначаються порядок вступу в організацію, права та обов'язки її членів, органи управління, порядок виборів, оплати членських внесків та ін.

Інструкція - це документ в якому викладають правила, що регулюють спеціальні сторони діяльності організацій, їх структурних підрозділів, посадових осіб та громадян.

Наприклад; Інструкція про впровадження...

- Інструкція про порядок

- посадова інструкція інспектору відділу кадрів

Особливість інструкцій - їх обов'язкове затвердження спеціальним наказом або підписом керівника в грифі затвердження. Встановлюється строк дії інструкції.

Текст інструкції складається з розділів, які можуть бути розбиті на підпункти, викладається в третій особі або в безособовій формі.

Використовують формуліровки: «повинен», «необхідно», «слід», «не дозволено».

Оформлюють на бланку. Формуляр інструкції має реквізити:

1. Найменування установи.

2. Найменування структурного підрозділу.

3. Назва інструкції (заголовок).

4. Гриф затвердження.

5. Дата

6. Індекс.

7. Місце віщання.

8. Підпис.

9. Погодження.

Окрема група інструкцій - посадові інструкції. Посадова інструкція - це документ, що визначає організаційно-правові положення робітника в структурному підрозділі. Посадова інструкція складається з таких розділів: загальні положення, функції, обов'язки, права, організаційні зв'язки, відповідальність робітника, професійні вимоги, підлеглість, основні документи, що регламентують дії. В розділі «Функції» вказують - предмет, зміст та перелік видів робіт.

Інструкції підписує керівник організації.

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитися з матеріалом.

2. Коротко виписати основне.

Посилання: https://buklib.net › books

16.05.22р. Українське ділове мовлення. Гр№31 Урок № 36

Тема : Розпорядчі документи

Розпорядчі документи

1. Наказ.
2. Постанова.
3. Ухвала.
4. Розпорядження.
5. Вказівка.

За допомогою переліченої групи документів здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво на підприємстві, в установах, організаціях та у фірмах.

НАКАЗ - розпорядчий документ, що видається керівником підприємства, організації, установи на правах єдиноначальності й у межах своєї компетенції. Накази видають на основі і для виконання законів, постанов і розпоряджень уряду, наказів та директивних вказівок вищих органів.

Розрізняють накази про особовий склад та накази із загальних питань.

Накази про особовий склад належать до окремої групи кадрових документів і регламентують питання прийняття на роботу, переведення, звільнення, надання різноманітних відпусток, стягнення, заохочення, відрядження тощо.

Накази із загальних питань у свою чергу поділяються на ініціативні і ті, що видаються на виконання розпоряджень вищих органів.

Ініціативний наказ видається для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації.

Наказ і виконання розпоряджень вищих органів видається під час створення, реорганізації чи ліквідації структурних підрозділів, при підсумовуванні діяльності установ, затвердженні планів тощо.

Зазначені накази мають такий склад реквізитів:

1) назва організації;
2) назва виду документа (НАКАЗ);
3) дата підписання;
4) місце видання; 5)індекс;
6) заголовок до тексту;
7) текст;
8) підпис керівника;
9) відмітка про погодження; 10) візи.

Текст наказу складається з констатуючої та розпорядчої частин. Констатуюча частина має такі елементи:

- вступ (вказується причина видання наказу);
- доведення (переказуються основні факти);
- висновок (викладається мета видання наказу).
Зверніть увагу на те, що констатуюча частина починається словосполученнями У зв'язку...; Згідно із...; Відповідно до...; Для виконання...; З метою...
Розпорядча частина починається словом "НАКАЗУЮ", яке друкується великими літерами на окремому рядку, а сама вона поділяється на пункти, кожен з яких нумерують арабськими цифрами. В останньому пункті зазначають осіб, на котрих покладено контроль за виконанням наказу. Текст розпорядчої частини викладається у наказовій формі і включає інфінітивні дієслова (доручити, здійснити, призначити).
Наказ підписує лише перший керівник установи. Візи розміщують нижче від підпису керівника

РОЗПОРЯДЖЕННЯ - правовий акт, що видається керівниками різних рівнів. Розрізняють три основні види розпоряджень.

1. Розпорядження, що видаються одноосібно керівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до компетенції, визначеної законодавством. Такі розпорядження містять підзаконні офіційні рішення, прийняті з дотриманням установленої процедури, і мають юридичні наслідки. Розпорядження є обов'язковими для виконання всіма органами управління, суб'єктами господарювання незалежно від організаційно-правової форми, а також громадськими об'єднаннями, посадовими особами і громадянами, які проживають на даній території. Розпорядження, що зачіпають інтереси громадян, оприлюднюються в офіційних виданнях в установленому порядку і набувають чинності з моменту їх опублікування.
2. Розпорядження, які видає керівник колегіального органу для єдиноначального вирішення певних питань.

Ці два види розпоряджень належать до категорії основних розпорядчих документів відповідних установ, колегіальних органів або посадових осіб.

3. Розпорядження, що видаються керівниками установ з питань інформаційно-методичного характеру, а також з питань, пов'язаних з організацією виконання наказів, інструкцій та інших актів цієї установи або органу вищого рівня, а також з виробничих, господарських і адміністративних питань. Як правило, такі розпорядження мають обмежений термін дії і стосуються вузького кола посадових осіб.

Розпорядження цього виду виконують в управлінській діяльності допоміжну роль.

Порядок складання й оформлення розпоряджень загалом є аналогічним порядку оформлення наказів (див. додаток 28). Розбіжності виявляються в такому: розпорядча частина починається словами "пропоную" або "зобов'язую", які, так само, як і в наказах, друкуються окремим рядком, без відступу від лівого берега, великими літерами.

Розпорядження оформляють на бланку розпорядження (конкретного виду документа).

ПОСТАНОВА - це правовий акт, що приймається вищими та деякими центральними органами державної влади, іншими установами, що діють на засадах колегіальності, з метою вирішення найважливіших принципових завдань, що стоять перед цими органами (установами), та встановлення стабільних норм, правил.

Постанови приймаються також керівними колегіальними органами громадських організацій з найважливіших і найбільш принципових питань їх діяльності.

Процедура підготовки постанов включає такі етапи:

підготовка матеріалів до засідання колегіального органу;
внесення матеріалів на розгляд колегіального органу;
обговорення питання (підготовлених матеріалів) на засіданні колегіального органу;
ухвалення рішення з розглянутих питань;
оформлення протоколу засідання;
видання постанови;
доведення рішення до виконавців.