українська мова

Дата: 16.03.2023 12:38

Кількість переглядів: 51

17.03.2023 р. Українська мова Гр. №31 Урок № 37 Викладач: Руденко Л.Ф

Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. О. П. Глазова. – Харків: Вид-во «Ранок», 2018.

Тема: Дієслово. Дієслівні форми.

Мета: поглибити знання учнів про дієслово як частину мови, його морфологічні ознаки та синтаксичну роль у реченні; ознайомити з особливими формами дієслова — дієприкметником та дієприслівником; формувати в учнів уміння розрізняти дієслова та дієслівні форми; розвивати мислення, мовлення, увагу; виховувати старанність у навчанні.

Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета й відповідає на питання що робити? що зробив? що робили? що робитимуть? що робила? та ін.

Найчастіше дієслово в реченні є присудком, хоча може виконувати роль  підмета,  додатка, означення, обставини.

Приклад:

1. Ми літуємо собі, аж поки за нами не приїжджають або ж не шлють телеграм із проханням вирядити додому. Хлопчаків і дівчат збирається більше послухати мій сон (Н. Бічуя).

2. Господареві доводилося щоразу просити її сидіти на кухні (А. Багряна). Любить свій край — це для народу жити (В. Сосюра ).

Дієслово має п’ять форм: інфінітив, особове дієслово, безособове дієслово, дієприкметник, дієприслівник

Дієслова мають вид — доконаний (що зробити?) і недоконаний (що робити?): лишати — лишити, одержувати — одержати, скакати — скочити.

Особові дієслова бувають дійсного способу (час — теперішній, минулий, майбутній), умовного (їх уживають з частками б і би лише у формі минулого часу) і наказового.

Дієслова змінюються за особами (1-а, 2-а, 3-я особи) і числами (однина, множина): ношу, носимо, носиш, носите, носить, носять.

У формі однини минулого часу визначаємо рід: піднімався, піднімалася, піднімалося.

Дієприкметники бувають активні й пасивні, теперішнього й минулого часу. Вони змінюються за родами, числами й відмінками, як прикметники.

Розрізняють безособові дієслова й безособові форми на -но, -то.
Безособові дієслова позначають стан людини чи природи (лихоманить, смеркає), а безособові форми на -но, -то — результат дії або дію без вказівки на виконавця (виконано, вишито).

Завдання:

1 § 8 Дієслово. Дієслівні форми (стор.38 - 39 розібрати) .

2. Вправи 58 (усно), 59 (письмово)

Надіслати за електронною адресою: lidiyarudenko789@gmail.com , вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку , але не на полях!

17.03.2023 р. Українська мова Гр. №31 Урок № 38 Викладач: Руденко Л.Ф

Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. О. П. Глазова. – Харків: Вид-во «Ранок», 2018.

Тема: Складні випадки словозміни дієслів  дати, їсти, відповісти та ін..

Дієвідміна слів дати, їсти, відповісти, розповісти, бути

Дієслова в другій особі однини теперішнього часу та в майбутньому часі доконаного виду мають закінчення -еш (-єш), -иш (-їш): хочеш, будуєш, вариш, гоїш, захочеш, збудуєш, звариш, загоїш.

Виняток становлять дієслова дати, їсти, відповісти, розповісти: ти даси, їси, відповіси, розповіси, а не даш, їш, відповіш, розповіш, як то часом, надто в західних областях України, кажуть.

Дієслово бути має в усіх особах однини й множини форму є: «Зазнаю чужої сторони, яка вона є» (Марко Вовчок); «Ви є у нас від самого царя настановлені» (Г. Квітка-Основ’яненко).

Іноді для першої й третьої особи однини вживають форми єсть: «Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була» (П. Тичина); «Коли в чоловіка хліба єсть достаток, то в нього в дому всякий буває статок» (М. Номис).

У сучасній українській літературній мові звичайно випускають форми є, єсть у складеному присудку: я — учень V класу, ти мені — родич, він тобі — товариш, — залишаючи їх тільки тоді, коли треба надати фразі врочистого тону: «Я єсть народ».

Форми для другої особи однини єси й третьої особи множини суть — архаїчні. Форма суть трапляється в південно-західних діалектах.

В українській класичній літературі цих форм уживали тоді, коли було треба надати фразі врочистості або іронії: «Як справді кохаєш, як вірний єси, мені серце неньки живе принеси» (М. Вороний).

Давноминулий час і описова форма з словами було, бувало

В українській мові є два минулі часи — минулий і давноминулий. Минулий час, не маючи особових закінчень, означає, що дія відбувалася в минулому, колись: я читав цю книжку; давноминулий час, який твориться з форм минулого часу відмінюваного дієслова й допоміжного дієслова бути, означає, що одна минула дія відбулась раніше від другої: я читав був цю книжку, та забув її зміст: «Дознався був владика, що сліпий старець чинить у божому домі одправу, і заборонив» (Марко Вовчок). Цією складеною формою давноминулого часу користуються й тоді, коли треба показати минулу перервану дію: «Лукаш… знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези» (Леся Українка).

На минулий час вказують також частки було, бувало: «А ще, було, як намалює що-небудь та підпише… що це — не кавун, а слива, так тобі точнісінько слива» (Г. Квітка-Основ’яненко); «Дарка часто, було, дивилась понуро, спускала очі в землю» (Леся Українка).

Варто нагадати, що слів було, було б часто вживають у розумінні слід було, слід би було: «Було тобі, моя мати, цих брів не давати, та було тобі, моя мати, щастя й долю дати» (народна пісня); «Та було б не рубати зеленого дуба, та було б не сватати, коли я — нелюба» (народна пісня).

Відмінювання дієслів ДАТИ , ЇСТИ , ВІДПОВІСТИ? (та ін. з компонентом –ВІСТИ), БУТИ

1. Дієслова дати, їсти, відповісти, розповісти та інші з частиною –вісти, а також бути з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного вину) окрему групу.

    

Від дієслова бути вживаємо тільки форму є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживані ще архаїчні форми: для другої особи однини — єси, а для третьої особи множини — суть

Завдання:

1. § 10 Складні випадки словозміни дієслів дати, їсти, відповісти, бути .

2. Виконати самостійну роботу: ( І частину)

А) Прочитати притчу,

Б) Переписати І частину, поставивши дієслова у потрібній формі.

І. Піймав лис ворона та й каже дружині:

- (віддати) його нашим лисенятам: нехай потренуються в полюванні, а потім (з’їсти).

А лисиця (відповісти):

- якщо ми (з’їсти) розумного птаха, це (дати) мало користі. Хай краще (розповісти) мудру історію. А м’яса в лісі ще багато бігає – ми й дітей нагодуємо і самі (поїсти).

Лис звертається до ворона:

- Якщо (розповісти) цікаву притчу, я дам тобі волю. Якщо ні , то (з’їсти).

Той міркує:

- Я (розповісти) , а він мене опісля все одно (з’їсти). Хай спочатку дати свободу, а потім поговоримо. А вголос каже:

- Притча як пісня, їм обом заважають чужі пазурі (кігті) на горлі та грудях. Відпусти мене з миром, і матимеш від мене безліч історій, які (дати) тобі світлу голову та макітру розуму. А щоб ти не думав, що я намагаюся обдурити, першу притчу (розповісти) негайно.

Лис заслухався красномовного птаха й мимоволі послабив кігті.

ІІ. А той продовжує:

- Якось лис і пара вовків (іти) полювати: їжу добувати, щоб дітей годувати. Лис до заячої хатки вліз, господаря забрав із собою, а про зайчиху і зайченят вирішив так: хай живуть і ростуть, час прийде. Бог (дати) мої діти чи внуки упіймають їх і (з’їсти).

А вовки натрапили на цілий гурт корів. Пастухів із собаками нема – раду своєму стаду вони вже не (дати). Вовки на радощах почали так, що не спиняться ніяк . Думають: «Усе, що тут не (з’їсти), додому віднесемо». Один їсть, їсть, їсть – раптом у горлі застряла кістка. Так і помер. Другий намагався все додому дотягти , але було його надто багато. Вантаж придавив вовка до землі і він задихнувся.

Лис розсміявся:

- Твоя правда. Ми, лиси, набагато розумніші за вовків.

А ворон йому:

- Якщо моя правда, то (виконати) свою обіцянку…

- А коли ти (розповісти) ту безліч історій, яку обіцяв?

- Ти ж не вовк, не будеш ковтати все і одразу. Прилітатиму кожної неділі і (розповідати) по одній притчі.

Відтоді лиси товаришують з родиною ворона і це на користь не лише їм, а й нам.

Надіслати за електронною адресою: lidiyarudenko789@gmail.com , вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку , але не на полях!

« повернутися