Ділове українське мовлення

Дата: 23.05.2022 12:45

Кількість переглядів: 44

23.05.22р. Українське ділове мовлення. Гр№31 Урок № 37

Тема : Особливості усного ділового мовлення. Телефонний етикет

Культура усного ділового мовлення Основою людських взаємин є спілкування.
Спілкування-це один із видів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування. Центральною ділянкою мистецтва спілкування є мовний етикет.
Мовний етикет-це правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців.
Культура мовлення-збереження мовних норм вимови, наголошування,слововживання й побудови висловлювань. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним. Неабияке значення має й тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримувати тему. Уважність, чемність і ввічливість-основні вимоги культури усного спілкування.
Офіційно-діловий стиль (ОДС), окрім писемної форми реалізується також і в усній (ділові наради, публічні виступи,телефонне спілкування та ін.). Усне ділове спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.
Залежно від способу сприймання інформації, кількості учасників, форми спілкування можна поділити на такі види:
— контактне (безпосереднє);
— дистанційне (телефонне, селекторне);
— діалогічне (з одним співрозмовником);
— монологічне (доповідь, промова);
— полілогічне (диспут);

усне (розмова, бесіда);
— письмове (листи, телеграми, електронні засоби);
— міжперсональне (нарада, колоквіум);
— масове(збори, мітинг);
— офіційне, функціональне (пов'язане зі службовою діяльністю);
— приватне, інтимно-сімейне (у невимушеній, неформальній обстановці);
— анонімне (між незнайомими — вулиця, транспорт).
Кінцевий позитивний результат спілкування залежить не стільки від мотивів, якими керується людина, скільки від уміння їх сформулювати й викласти

Ділова бесіда
Бесіда-це розмова двох і більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.
Бесіда-чи не найскладніший з усіх жанрів усного ділового спілкування, оскільки значною мірою це експромт, а для експромтів треба мати значний життєвий досвід, величезний запас теоретичних знань, а також досконало володіти мовним етикетом. Щоб досягти успіху під час бесіди, треба ретельно готуватися до неї, бути уважним, тактовним до співрозмовника, постійно стимулювати в нього зацікавленість розмовою, враховувати точку зору співбесідника, висловлювати свою думку точно, логічно, переконливо.
Ураховуючи проблематику, що буде порушуватися під час розмови, мету зустрічі, вік, стать, а також поведінку та характер взаємин учасників, можна вичленувати такі основні етапи ділової бесіди:
— установлення часу й місця зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території);
— спосіб вступу в контакт, початок розмови (на своїй території ініціатива належить господареві, він же й диктує правила гри; на нейтральній — ініціатива належить тому, хто прийшов першим: це вітання, початкові жести і фрази для мобілізації уваги);
— формулювання конкретної мети зустрічі (у формі проблеми чи завдання);
— обмін предметними пропозиціями й випрацювання рішень (оцінка пропозицій та ухвалення чи не ухвалення рішення за кожним пунктом порушеного питання);
— фіксування остаточної домовленості й вихід із контакту, закінчення розмови (підведення кінцевих підсумків ділової бесіди, фіксування (у писемній чи іншій формі) взаємних зобов'язань і розподіл функцій щодо реалізації рішень).

Телефонне ділове спілкування
В усному діловому спілкуванні телефон відіграє суттєву допоміжну роль зв'язку для отримання інформації, оперативного реагування на події, дистанційного керування чи коригування діями тощо. Головна перевага над іншими традиційними засобами зв'язку (листи, телеграми, факси) -оперативність, швидкість, зручність.

Мобільний і пейджинговий зв'язок, новітні цифрові та супутникові системи дозволяють за лічені хвилини з'єднатися з будь-яким абонентом на планеті. Та попри модернові інформаційні технології, найхарактерніші особливості телефонного діалогу лишилися незмінними.
Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:
— момент установлення зв'язку;
— виклад суті справи;
— завершальні слова, фрази — знак про закінчення розмови.
У кожній телефонній розмові чітко розмежовані комунікативні ролі співрозмовників: той, хто телефонує, повідомляє(адресант) і той, хто приймає повідомлення (адресат, абонент), хоча можлива й участь третьої особи — посередника (секретаря, диспетчера, оператора чи ін.), який допомагає встановити контакт адресанта з адресатом. Інколи доцільно попередньо узгодити з абонентом дату й час телефонної розмови та її тему, щоб він був на місці, вільний від виконання інших обов'язків і завчасно підготувався.
До ділової телефонної розмови слід завчасно готуватися. Асаме: — укласти чіткий план спілкування (порядок питань, які б ви хотіли поставити адресатові);
— мати поряд допоміжний матеріал (довідкові, цифрові дані, списки та ін., усе, що може нагально знадобитися як додаткова інформація);
— мати напохваті чим і на чому зафіксувати потрібну інформацію. Деякі сучасні офіси мають автовідповідачі або ж автоматизовану систему запису всіх «вхідних» і «вихідних» телефонних дзвінків, що певною мірою спрощує збереження, оброблення інформації й повністю виключає її спотворення. Принцип телефонного спілкування треба будувати таким чином, щоб інформація, отримана від попередньої розмови, була вихідною для наступної і т. д. Вербальне телефонне спілкування висуває перед співрозмовниками низку обов'язкових етикетних реплік (кліше, шаблонів), якими, неначе паролями, обмінюються обидві сторони розмови.
Адресант після короткого вітання називає своє прізвище, ім'я та ім'я по батькові, посаду й організацію, яку він представляє (порядок може бути зворотний). Якщо слухавку взяв не той, хто вам потрібен, слід увічливо попросити покликати його до телефону. У разі відсутності потрібної вам людини в офісі взагалі та коли ви не
встигли відрекомендуватися, ви можете почути: «Хто його запитує? Назвавши себе, можна попросити:
—занотувати інформацію для подальшої передачі;
—попередити потрібну вам людину про час, коли ви знову зателефонуєте;
— щоб вам зателефонували, назвавши номер телефону та час. Але в усіх зазначених вище випадках варто поцікавитися, з ким ви щойно розмовляли.
Декілька загальноусталених правил:
— службовий телефон — переважно для службових справ;
— телефон загального користування має бути розташовано у зручному, доступному, звукоізольованому місці
(коридор, окрема кабіна тощо);
— говорити слід чітко, стисло й коректно (виразність вимови виключає повторювання вже сказаного);
— уважне слухання виключає постійне перепитування;

— не слід прохати про значну послугу малознайому людину;
— слід пам'ятати, що телефонна розмова — це діалог, а не монолог;
— поздоровлення, вітання та співчуття слід висловлювати особисто або листом і аж ніяк не телефоном;
— телефон дієвий, але не визначальний засіб вирішення

Завдвння: законспектувати

Надіслати на електронну адресу: lidiyarudenko789@gmail.com , вказати своє прізвище, дату, номер групи, назву предмета і номер уроку.

23.05.22р. Українське ділове мовлення. Гр№31 Урок № 38

Тема : Протокольні вимоги щодо організації та методики проведення заходів…

Візитна картка як одна з форм протокольних контактів

Особливості ділового етикету та протоколу
Як ми вже вище визначили, етикет – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків (ставлення до інших, форми звертання, манери, стиль одягу тощо). Попри універсальний характер етикету є певні особливості його прояву в сім’ї, в громадських місцях, на роботі тощо.
Діловий етикет – норми, які регулюють стиль роботи, манеру поведінки і спілкування при вирішенні ділових проблем; це встановлений порядок і норми взаємовідносин на службі, з керівництвом, у відносинах між колегами, партнерами, клієнтами.
Важливими сферами та формами ділового етикету є:
• офіційні та протокольні форми привітання та представлення;
• подарунки в ділових відносинах;
• етикет національних символів;
• візитна картка;
• діловий одяг;
• ділова субординація;
• етикет в рекламі та ін.
Основою етикетних норм є: дотримання певної дистанції між працівниками різних рангів, толерантне ставлення до думок інших, уміння визнавати свої помилки, бути самокритичним, уміння використовувати в суперечці аргументи, а не владу чи авторитет та ін. Діловий етикет потрібно розглядати в поєднанні з етикою,
оскільки лише за такої умови його використання є плідним, бо сприяє ефективній взаємодії керівника з підлеглими, співробітників між собою, працівників будь-якої установи з клієнтами.
Різновидом ділового етикету є службовий етикет.
Службовий етикет – сукупність найдоцільніших правил поведінки там, де відбувається професійна діяльність (на виробництві, в будь-якій організації).
Дотримання правил і вимог службового етикету є обов’язковим для всіх, адже це сприяє створенню сприятливого морально- психологічного клімату для людей, під впливом якого формується гарний настрій людини. Гарний настрій впливає на здоров’я людини, на продуктивність її праці. Не випадково великі фірми та корпорації створюють власні Кодекси честі, в яких передбачено норми взаємин та правила службового етикету.

Візитна картка

Візитна картка - невід'ємний елемент протокольних заходів і ділових контактів. Її відсутність в процесі спілкування з діловими партнерами може стати серйозною перешкодою у встановленні і підтримці ділових відносин і навіть приводом засумніватися в професійній культурі партнера. Візитними картками прийнято обмінюватися при знайомстві, при привітанні, при заочному поданні інших осіб замість рекомендаційного листа, при вираженні співчуття, їх прийнято залишати при нанесенні візиту, посилати замість відповідного візиту, докладати до надсилається подарункам, використовувати замість листа для висловлення подяки за запрошення на офіційне захід.

Правила ділового протоколу визначають розміри візитної картки, її вигляд і зміст, а також порядок використання в різних ситуаціях спілкування.

Стандартний розмір візитної картки - 5> <9 см. Вищі посадові особи використовують візитні картки розміром 6 х х 10, їх дружини - на один сантиметр менше. У Великобританії, проте, прийнятий формат візитних карток для жінок більше, ніж для чоловіків.

Класичний колір візитної картки - білий з чорним шрифтом. Однак ця вимога в діловій сфері дотримується не дуже суворо.

Залежно від призначення в дипломатичній практиці, а також у різних ситуаціях ділового спілкування використовуються різні види візитних карток.

- Візитна картка без вказівки посади, яка надсилається тільки жінкам;
- Використовувана в широкій діловій практиці стандартна візитна картка, на якій зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посада, адреса, службовий телефон, телекс і телефакс. Вручення такої картки вказує на те, що її власник має намір встановити міцні ділові зв'язки з представленим йому особою;
- Візитна картка організації (фірми), на якій вказують її назву, адресу, телефон, телефакс (телекс). З такою карткою відправляють сувеніри, подарунки, квіти, вітання з нагоди знаменних подій. Наявність на картці декількох телефонів свідчить про її солідності;
- Візитні картки для неофіційного спілкування, на яких вказують прізвище, ім'я, по батькові, почесні та вчені звання, іноді професію;
- Різновид неофіційних візитних карток - "сімейні" візитні картки, па яких вказуються прізвища, імена та по батькові подружжя. Такі картки прикладають до подарунків, які підносять від імені чоловіка і дружини, залишають при спільних офіційних візитах;

Висновки

1. Демократизація всіх сторін життєдіяльності суспільства актуалізує потребу в такому типі керівника, який орієнтувався б не на завдання, а на людину і поєднував у собі здібності практика-організатора, теоретика-аналітика і психолога-вихователя - будівельника принципово інших моральних відносин у підпорядкованому йому колективі.
2. Особистий авторитет керівника може спочивати тільки па фундаменті високої моральної культури.
3. Культура поведінки керівника визначається не тільки рівнем його інтелекту, освіти і моральної культури, але і ступенем володіння інструментарієм управління спілкуванням.
4. Ситуаційний характер ділового етикету визначає особливості правил, що регулюють взаємовідносини керівника і підлеглих в різних службових ситуаціях.
5. Рівень психологічного комфорту і емоційний стан співробітників багато в чому визначаються поведінкою і особистісними якостями керівника.