A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Авдіївське професійно-технічне училище

Українська література

Дата: 20.06.2022 12:50
Кількість переглядів: 104

 

20 .06.22 р.  Українська література.    Урок № 41   І-й курс .   Гр.№31

 

Борзенко О.І. Українська література (рівень стандарту): підруч. для 10-го класу закл. заг.  середн . освіти / О.І.Борзенко, О.В.Лобусова.  -  Харків: Вид – во  «Ранок» , 2018р.

Тема:   Контрольна робота  МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА (за творчістю М. Коцюбинського та

О. Кобилянської).

І – й рівень

1. М.Коцюбинський є представником літературного напрямку…

2. В уривку: « Вона і перше любила пишно вбратися, а тепер навіть у будень  носила шовкові хустки, дорогі й писані мудро, блискучі дротяні запаски, а важкі згарди гнули їй шию…» сказано про…?

3. Хто  «…дряпавсь на гору… боровся з вітром…хапався руками за камінь і все дерся на верх»? («Тіні забутих предків»)

4.Про кого йде мова?«Була се слабосильна , доволі ще молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця , що гнітила її, надали її п’ятно  старості…»

5.Кого мав на увазі ліричний герой, сказавши наприкінці твору: «Ми таки стрілися» («Intermezzo»).

6.Яка проблема не порушується у творі М.Коцюбинського «Intermezzo»?

7.Тема призначення митця у суспільстві розкрита у творі …

8. Хто є автором музичного твору «Impromtu phantasie» («Фантазія - експромт»)?

9.Кому з трьох героїнь новели  «Yalse melancholigue»  належать слова: « Я живу штукою і вона відволікає цілковито мою душу…»?

10.Дайте визначення і назвіть характерні риси новели.

ІІ –й рівень

Дайте розгорнуту відповідь на питання:

1.Розкажіть про історію виникнення повісті «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського. Розкрийте зміст назви повісті.

2.Розкрийте образ ліричної героїні  та «музичну тему» у творчості Ольги Кобилянської.

3. Назвіть провідні мотиви новел Ольги Кобилянської.

ІІІ – й рівень

У чому полягає краса повісті «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського?  Пояснити.

 

Надіслати за електронною адресою:  lidiyarudenko789@gmail.com    вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)  

 

 

20 .06.22 р.  Українська література.    Урок № 42   І-й курс .   Гр.№31

 

Борзенко О.І. Українська література (рівень стандарту): підруч. для 10-го класу закл. заг.  середн . освіти / О.І.Борзенко, О.В.Лобусова.  -  Харків: Вид – во  «Ранок» , 2018р.

 

Тема: Література рідного краю (проза

Література Донеччини — описує літературний процес на Донбасі.

Патріарх донбаської літератури Павло Безпощадний

Донбас — один з наймолодших східноукраїнських регіонів. Разом із спільними ознаками економічного характеру землі Донбасу єднають і досягнення культури, яка значною мірою виростає з фольклорних та етнографічних коренів слобожанської і південнокозацької культур.

З другої половини XIX ст. для Донбасу характерне превалювання міської культури, зорієнтованої в основному не стільки на регіональні народні традиції, скільки на загальноукраїнські. Необхідно також мати на увазі, що розвиток української культури відбувався у вкрай несприятливих умовах постійних репресій її діячів, в умовах заборони української мови, української освіти тощо. Окрім української, на теренах Донбасу також розвивалися й інші культури.

Ознаки літературного життя на Донбасі почали проявлятись з останніх років 19 століття. В адміністративному центрі тодішнього Донбасу місті Бахмуті, починають видаватись художні книжки, першою серед яких стала збірка віршів поета-донбасівця Миколи Чернявського «Донецькі сонети» (1898). На той час у Бахмуті зростає видавнича діяльність, збільшується кількість періодичних видань. Бахмутчина як центр шахтарського робітничого краю притягує до себе в останній чверті 19 ст. таких письменників, як Борис Грінченко, Спиридон Черкасенко, Христя Алчевська, Степан Васильченко та ін., початкуючих і вже відомих українських письменників. У цей час на Донбасі в освітніх закладах працювали видатний письменник Б. Грінченко, відомий фольклорист Я. П. Новицький, педагог І. Я. Зеленкевич (Чепіга-Зеленкевич Яків).

На початку ХХ ст. піднімається хвиля так званих пролетарських поетів, до яких відносять з російськомовних авторів С. Дальню, Я. Дебелого, А. Коца, П. Махиню та ін., а з українських — І. Журбенка. У 10-х роках на Бахмутчині починається становлення видатного українського поета Володимира Сосюри. У цей час до Бахмутського повіту приїжджає також вісімнадцятирічний Микола Хвильовий, кілька місяців працює кочегаром на Торецькому заводі у Дружківці та вантажником на коксових печах у Горлівці. Спогади про Дружківку та Донбас лишилися в його збірці новел «Сині етюди» (1922).

Починаючи з 20-х років XX ст., на арені українського строкатого життя, розбурханого українською революцією 1917—1921 років і зосередженого переважно в Харкові, Києві та Львові, навколо бахмутського журналу «Забой» та однойменної письменницької організації, зорієнтованої переважно на пролетарську тематику, розгортається потужне літературне життя.

Тенденція до написання творів саме українською мовою зростає серед донецького письменства протягом десятиліть, і на кінець 20-их років навіть такі відомі на той час російськомовні письменники, як Борис Горбатов, Г. Жуков, В. Торін та багато інших, почали писати твори українською мовою. Та на початку 30-х років цей процес був штучно перерваний місцевими шовіністами при явному потуранні і підтримці московської влади.

Варта пильної уваги творчість письменників-земляків 40-90 років, які силою різних життєвих обставин змушені були покинути Україну, але в своїй творчості писали про Україну, рідну Донеччину, про сторінки її давньої і близької історії тощо. Це заступник головного редактора журналу «Літературний Донбас» (поч. 30-х років), письменник Василь Гайворонський (США), поет Леонід Лиман (США), поетеса, прозаїк і художниця Емма Андієвська (Німеччина), прозаїк і журналіст Віталій Бендер (Англія), поет і журналіст Володимир Біляїв (США).

Отже, широкий, до певної міри культурологічний, погляд на розвиток літературного життя на Донбасі дає нам підстави для визначення його основних етапів розвитку. Така історична парадигма може слугувати основою для подальших літературознавчих та культурологічних розшуків, науково-методичних досліджень, удосконалення навчально-виховного процесу у школах і вузах регіону, для озброєння науковців і вчителів-філологів системним підходом до історії розвитку літератури на теренах рідного краю.

Чернявський Микола Федорович

У 1895 на Донбас приїхав Спиридон Черкасенко і став працював вчителем на Лідіївських рудниках (зараз Кіровський район міста Донецька). Перебуваючи на Донбасі, він включився в літературний процес, виступав спочатку з віршами, а пізніше з оповіданнями і драматичними творами, які друкувалися в українських журналах «Дзвін», «Нова громада». Спиридон Черкасенко з 1910 року переїжджає до Києва, де працює в газеті «Рада», а пізніше в журналі «Дзвін».

Тема Донбасу в українській літературі 20-х років (твори Миколи Хвильового, В. Гжицького,

І. Дніпровського та ін.)

Зміна назви журналу «Забой» на «Літературний Донбас» (1932). Репресії серед українського письменства. Трагічні долі письменників Григорія Баглюка, Василя Гайворонського, М. Соболенка, Ф. Ковалевського, Ю. Западинського, І. Такаченка, В. Іванова-Краматорського, Б. Павлівського та ін. Переслідування К. Герасименка. Гальмування владою українізації в Донбасі. Перехід в 1933—1934 рр. журналу «Літературний Донбас»" на російську мову.

Зв'язки з Донбасом письменника Павла Байдебури та критика Андрія Клоччі.

Ліквідація автономних письменницьких організацій України і донецького «Забою» та об'єднання їх в єдину — Союз письменників СССР (1933). Тотальна орієнтація творчості письменників на метод соціалістичного реалізму, на комуністичну ідеологію.

 

 

Завдання: ознайомитися з творчістю одного із письменників.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було підтверджено

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень