Українська література

Дата: 06.09.2022 13:04

Кількість переглядів: 52

07.09.22р. Українська література Група №21 Урок №1

Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..

Тема: Модерна драматургія. Розвиток національного театру («Березіль» Леся Курбаса, Харківський театр ім І,Франка), драматургії 1920 – 1930рр.

Мета (формувати компетентності): предметні: поглибити знання про розвиток нового українського театру; читацьку активність; ключові: ціннісно-смислову: розвиток естетичних почуттів, уміння визначати місце Миколи Куліша, Леся Курбаса в розвитку українського театру; комунікативну: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок оточення, уміння сприймати чужу точку зору; інформаційну: навички роботи з книгою, уміння знаходити самостійно потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: прагнення до літературної освіти; громадянську: повага до духовних надбань українського народу.

У роки визвольних змагань українців театр стає важливим чинником національно-культурного будівництва. На початку 20-х років діяло 74 професійні театри, численні самодіяльні та пересувні театри. У 1918 році в Києві функціонували Державний драматичний театр, очолюваний Олександром Загаровим, Державний народний театр під керівництвом Панаса Саксаганського і «Молодий театр» Леся Курбаса. У 1919-1920 роках у Галичині й Буковині діяли «Новий Львівський театр», Чернівецький театр і Державний театр ЗУНР. 1919 року відкрили Державний театр імені Тараса Шевченка в Катеринославі, 1920 року — Новий український драматичний театр імені Івана Франка у Вінниці (керівник Гнат Юра). 1922 року керований Лесем Курбасом Київський драматичний театр, перейменований на «Березіль», став також і мистецькою лабораторією, і проводив культурно-громадську роботу. 1926 року «Березіль» перевели до Харкова.

Професійний театр розвивався у двох напрямах.

1.Режисер Гнат Юра, спираючись на принципи романтичного та реалістично-побутового театру, схилявся до реалістично-психологічної системи. У репертуарі Вінницького театру переважали п'єси національної драматургії (Франка, Карпенка-Карого, Старицького, Винниченка).

2.Натомість режисер Лесь Курбас постійно експериментував, випробовував низку мистецьких шляхів — від психологічної драми до експресіонізму. Він прагнув утворити «рефлексологічний» театр негайного впливу на глядача, який би активізував його і збуджував до дії. Із цією метою режисер у своїх естетичних шуканнях від умовних форм ішов через синтез умовності й психологізму до філософських вистав. Порвавши з традицією етнографічно-побутового театру, режисер орієнтувався на модерні течії європейського театру. Це був театр синкретичний, у якому елементи драматичного дійства перепліталися з різними формами мистецтва: пластикою і хоровою декламацією, мімікою і жестом, елементами цирку й балету, музикою. Лесь Курбас уперше на національній сцені використав прийоми кіно. Саме йому судилося створити український модерний театр.

На перших порах режисери ставили класику. Лесь Курбас інсценізував «Гайдамаки» Шевченка, поставив п'єси «Цар Едіп» Софокла, «Макбет» Шекспіра тощо. Уперше герої світової класики заговорили українською мовою, адже в Російській імперії не дозволялося ставити п'єси світових драматургів у перекладі українською. Національна драматургія в театрі Курбаса була представлена реалістичною драмою Винниченка («Чорна Пантера і Білий Медвідь») та символістськими етюдами Олександра Олеся. Широко побутувала агітп'єса, але вона не мала художньої цінності. Незабаром виникла соціально-психологічна драма («97» Миколи Куліша), документально-реалістична («Бунтар», «Дванадцять» Мирослава Ірчана) і символістсько-романтична п'єса («Коли народ визволяється», «Батальйон мертвих» Якова Мамонтова).

На поетиці символізму будували п'єси Яків Мамонтов та Іван Кочерга. У драмах Івана Кочерги велику роль відіграють символи як семантичні ключі до розуміння змісту його творів. У них обігруються символи часу («Майстри часу»), світла («Свіччине весілля»), млинового жорна й алмазу («Алмазне жорно»). Твори цих митців попереджували про небезпеку, що наступає, якщо розбуджувати в масах руйнівні інстинкти.

Спираючись на гуманістичні цінності драматургії XIX століття, молоді митці зосереджували увагу на людині. У драмі «97» Микола Куліш поставив питання про людське життя як найвищу цінність, висвітливши взаємини особи і радянської влади.

Глибоким новаторством відзначилися п'єси Миколи Куліша в постановці Леся Курбаса: «97», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Комуна в степах», «Маклена Граса». Національний театр Курбаса — Куліша руйнував догматичну концепцію керівних кадрів доби диктатури пролетаріату щодо історичного оптимізму у світогляді нової людини, позбавленої національних ознак. Це був театр філософського спрямування, що правдиво моделював трагізм «нового життя», складну долю людини доби. А тому проти цього театру й Куліша ополчилася партійна критика, у 30-х роках знищивши його.

Жанровий репертуар драматургії відзначається великим багатством, оновленням структури. Експериментально-психологічну драматургію творить Володимир Винниченко (драма «Закон»). Куліш стає творцем трагікомедії «Народний Малахій». Яків Мамонтов написав трагікомедію «Республіка на колесах». Іван Дніпровський написав психологічну драму «Яблуневий полон», присвятивши її подіям національно-визвольної революції, відтворивши там конфлікт особистісного із суспільним, загальнолюдського — із класовим.

Таким чином, драматургія якісно оновлюється, наповнюється філософським змістом. Після 1934 року наступить новий її етап, позначений партійним тиском і розгромом українського мистецтва. У драматургії розпочнеться довга й затяжна криза.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати матеріал підручника ( стор.115 – 121)

2.Письмово скласти хронологічну таблицю життя і творчості Миколи Куліша.

3. Читати сатиричну комедію М. Куліша «Мина Мазайло»

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

07.09.22р. Українська література Група №21 Урок №2

Тема: Микола Куліш. Сатирична комедія «Мина Мазайло». Проблема готовності українського суспільства бути українським. Специфіка комедійного жанру: про серйозне легко, грайливо.

Мета:

- продовжити знайомство з творчістю М. Куліша;

- розкрити ідейний зміст комедії;

- зацікавити порушеними проблемами та їх художнім втіленням;

- з’ясувати особливості показу процесу українізації 20-х рр. у творі;

- допомогти усвідомити ідейно-художні особливості твору;

- розвивати навички аналізу драматичних творів, висловлення власної оцінки прочитаного, аналітичне мислення та мовлення;

- виховувати патріотизм та негативне ставлення до проявів шовінізму й крайнього націоналізму в суспільстві, повагу до свого роду й народу, прагнення до духовного розвитку.

Літературний рід: драма.

Жанр: сатирична комедія.

Напрям (течія): модернізм, розстріляне відродження.

Тема: художнє відтворення проблеми українізації у 20-30-х роках XX ст.; сатиричне змалювання новітнього міщанства.

Ідея: засудження міщанства, комплексу меншовартості, національної упередженості й зверхності; висміювання носіїв великодержавного шовінізму.

Мотиви: "метаморфози (трансформації) людини"; ім'я як носій сутності й пам'яті роду й людини", "українізація"; "первенство"; "шовінізм".

Композиція, композиційно-стильові особливості:

Особливості сюжету: в основу твору покладено начебто анекдотичну історію про те, як харківський службовець "Донвугілля" з Н-ської вулиці Холодної Гори Мина Мазайло вирішив змінити прізвище, у якому вбачав причину своїх життєвих і службових поразок, на престижніше — російське Мазєнін. Але суперечка з приводу цього факту поступово переходить у сімейну дискусію і виходить на рівень національної проблеми. Ставлення персонажів до мови лягло в основу конфлікту, що у творі розгортається у формі дискусій, які породжують комічні ситуації, визначають основні сюжетні лінії: Мина — Мокій, Уля — Мокій, тьотя Мотя — дядько Тарас та ін. Дія відбувається в домі Мини Мазайла на вул. Н-ській, 27, Холодної Гори м. Харкова у період найбільшого поширення українізації. Засобами гротеску і разючої сатири автор викриває суспільні антиукраїнські явища, висміює носіїв великодержавного шовінізму.

Особливості п'єси "Мина Мазайло":

· драму не можна перекласти жодною мовою, бо втратиться комічність ситуацій, викликаних грою на різниці фонетичних і морфологічних, етимологічних і лексичних норм української та російської мов (саме з тієї причини Лесь Танюк назвав п'єсу "філологічним водевілем");

· немає позитивних персонажів (навіть дядько Тарас половинчастий у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокій не патріот: українська мова цікавить його більше з наукового погляду);

· у творі містяться доволі прозорі натяки на облудність насильницької радянської українізації;

· фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той час більшовики підтримували перевертнів

Головні герої та їх образи:

Мина Мазайло — харківський службовець;

Лина (Килина) Мазайло — його дружина;

Рина (Мокрина) Мазайло — їхня дочка;

Мокій — їхній син;

Уля — подруга Рини;

тьотя Мотя з Курська — сестра Лини;

Тарас Мазайло — дядько Мини з Києва;

Баронова-Козино — вчителька "правильних проізношеній" російської мови;

Тертика, Губа — комсомольці, друзі Мокія.

Символічні образи: прізвище; персонажі як уособлення певних типів людей.

Час подій: 1920-ті рр.

Проблематика:

мови;
батьків і дітей;
уміння відстояти власну думку;
комплексу меншовартості.

Художні засоби виразності: усі засоби творення комічного; гра слів.

Місце подій: місто Харків, район Холодної Гори.

Нищівна сатира на різні позиції щодо українізації у п'єсі "Мина Мазайло" висловлена за допомогою таких художніх засобів: комічні слова і фрази, факти безцеремонного зросійщення українців; гротескне зображення міщанської суті персонажів; блискуча пародія на безконечні мовні дискусії 20-30 років XX століття. Жанр твору сам автор визначив як комедію. Більшість літературознавців вважає "Мину Мазайла" сатиричною комедією.

В особі головного героя Мини Мазайла драматург показав нового перевертня, що в ім'я особистих вигод здатен не тільки змінити українське прізвище на російське, а й відцуратися власного роду, забути рідну мову, звичаї, традиції.

Можна використати:

https://www.youtube.com/watch?v=Kg3KTWIYfXc

Домашнє завдання:

1. законспектувати наданий матеріал у зошит та надіслати на електронну пошту : lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку

(не на полях!)

2. Опрацювати матеріал підручника (стор.121 – 126)

3. Дати письмову відповідь на 7-е питання (стор. 126)

« повернутися