A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Авдіївське професійно-технічне училище

Українська література

Дата: 02.10.2022 13:46
Кількість переглядів: 112

05.10.22р. Українська література    Група №23    Урок № 11

 

Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..

 

Тема:Остп Турянський. Коротко про письменника. Історичний матеріал Першої світової війни як предмет художнього узагальнення. Поема у прозі «Поза межами болю»

Теорія літератури

Поема в прозі — це ліро-епічний твір, написаний прозою, в якому історичні події й життя героїв розкриваються через сприйняття й оцінку оповідача.

Весь твір глибоко поетичний; він тримає читача в надзвичайному емоційному напруженні. Тому «Поза межами болю» О. Туринського за всіма жанровими ознаками — поема, хоч сам автор називав її «скромним оповіданням». Твір написаний поетичною ритмізованою прозою, з короткими уривчастими речитативними реченнями, нерідко з філігранним емоційним малюнком інверсованої фрази, сповненої глибокого психологізму.

Аберація (лат. аЬеггаНо — відхилення) — хибність, відхилення від істини, спотворення, омана. Термін аберація застосовується в різних галузях науки.

 

Загальна характеристика повісті Осипа Турянського «Поза межами болю».

Осип Турянський, автор дивовижного твору — «Поза межами болю», жанрово означеного письменником як «повість-поема». «Поет мусить пройти найглибше пекло буття і найвищі небесні вершини людського щастя. Тоді його слово буде хвилювати», — писав сам Турянський, котрого спіткала (ймовірно, крізь цей нелюдський (нелюдяний) максималізм?) рідкісна, оскільки до непрофесійності чесна, літературна доля — бути генієм одного твору.

«Поза межами болю» — це хроніка передсмертних марень, прокльонів і спогадів сімох виснажених солдат, що відстали від загального каравану (як в справжніх солдат в них лишилися лише прізвища): українців Добровського і Оглядівського (сам автор), угорця Сабо, австрійця Штранцінгера, поляка Пшилуського, сербів Ніколіча і Бояні. «Ми тут уже здійснили ідеал братньої прихильності й кохання», — повідоме один із героїв, замерзаючи близько згаслого вогнища.

Самого автора ледь живого підібрали сербські лікарі і повернули до життя, «розморозивши» в крижаній воді гірської річки. Сюжет пронизливий, однак легко ототожнюваний: від аустерліцьких медитацій князя Болконського до антиестетських воєнних оповідань Гаршина (а ще були твори про жахи 1-ї світової в Барбюса, Ремарка, Аполлінера, Леоніда Андреєва, Селіна, не кажучи уже про те, що сучасний читач має чималий вибір першокласних антивоєнних творів, тим різкіше інтонованих, чим ближчі у часі події бойні).

В «Поза межами болю», як не парадоксально (розумію, що ризикую зачепити сльозливих), справа не у сюжеті. Сюжет тільки привід для висловлювання, свідчення людини, що пережила апокаліпсис й відчула його усякою клітинкою організму, написане для людей, що пережили кінець всесвіту і навіть не помітили. Адже за дуже великим рахунком автор показав людей, котрі поза межами болю виживали інакше: замерзаючи від холоду і не маючи, чим розпалити вогонь, вони не чіпають скрипки збожеволілого  осліплого від горя Штранцінгера («Те тарахкало придалося б надзвичайно на вогонь...» — шепнув.

«Дай спокій, — відповів Добровський. — Оця скрипка — це його очі.... ..Ти стань для себе на боці, Штранцінгер. Ти святий. Нічия рука тебе не торкнеться.»), натомість обирають «танець смерті» — хто впаде, із того знімуть одіж на розпал багаття; корчачись від голоду не наважуються із’їсти труп власного померлого товариша (однак історія пізніших голодоморів і гулагів розпрощається з цією інтелігентською категоричністю), а автор (доктор Оглядівський) так й не зуміє потай із’їсти випадково знайдений в кишені шматочок цукру — поділить на усіх.

«Поза межами болю» — трагічне пророцтво про загибель інтелігентної чуттєвості, котра надає ясне всвідомлення того, що ілюзії життя нерозривні (оскільки невід’ємні) з самим життям, й чиїсь ілюзії, бодай видіння, настільки ж визначні для когось, як саме життя, саме тому недоторканні, святі (вже нетутешній плюралізм правди): «Онде на сто кроків гарний корч. Огонь буде. Ходім!» — «Назад! Не смієш іти там! Це не корч! Глянь! Це моя дружина й мій син!...»

Недаремно Осип Турянський повернувся із війни «диваком», що розгублено і непевно почувався у постапокаліптичному світі («болото, — як він висловлювався, — здорове для легенів, однак вбивче для душі»). Коли 1921 року в Відні зрештою вийшла друком його книжка, «невдячний» Турянський влаштував видавцеві скандал крізь те (а сприймалося як «тільки крізь те»), що той на обкладинці його книжки (у котрій, за визнанням тогочасного критика, не було «ні сліду якоїсь буденної журналістичної тенденції») вмістив рекламу модної кравецької фірми. Свідок того, як вимерзали інші люди — трагічно безшкірі, сприймав цілком узвичаєну суспільством комерціалізацію як цинічне блюзнірство.

Зціпивши зуби й склепивши серце, зізнаєшся: слова із-поза меж болю були спроможні б стати підписами під репортерськими фото. Цитую: «Дуже багато людей утратило ясну свідомість того, де вони, звідкіля і куди йдуть? Декотрі забули мову... В найбільшій частині людей серце уже заснуло... Так жаль всякої людини, що лише на те і вважає, щоб терпіти...

Біль й гордість чоловіка, що кинений в прірву буття, почуває всю грозу особистої безсильності... Люди не є злі, не є добрі. Люди лише нещасливі й — щасливі...» Існування в межах болю триває. Тут й зараз. «У самім куточку мого серця притаїлося щось. Воно мале, марне, бліде. Це надія».

 

Домашнє завдання:

Прочитати повість Осипа Турянського «Поза межами болю».

 

 

05.10.22р.   Українська література   Група №23    Урок №12  Викладач: Руденко Лідія Федорівна

                                                                                                             Телефон: 095 171 51 87                                                                                                                                                                                                        

Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..

 

Тема: Гуманістичний, життєствердний  пафос поеми у прозі, його вселюдська значимість і всеохопність.

ТЛ: поема у прозі

 

Через сльози і терпіння

Шлях веде до просвітління:

Хто боровся, скутий тьмою,

Тому сонце — мрія мрій.

Осип Турянський

Стиль повісті Осипа Турянського "Поза межами болю" належить до напрямку класичного експресіонізму в розвитку української літератури початку XX ст., у якому мистецтво тісно пов'язане з реальністю, проте вираження знаходить через дослідження глибинних психологічних і душевних процесів, що відбуваються в людині. У творі Турянського зображено загострене суб'єктивне світобачення через призму переживань та емоцій автора в екстремальній ситуації. Письменник засуджує потворні явища життя, жорстокість війн і кровопролить. Безумовно, світ далекий від досконалості, де "слабший мусить померти, аби сильніший вижив". Письменник воював від час першої світової війни, зазнав жахів полону, тому його твір, пропущений крізь власне серце, набуває великої значущості в скарбниці української прози.

За визначенням О. Турянського, "Поза межами болю" — повість — поема. У центрі сюжету — поневіряння військовополонених, колишніх солдатів австрійської армії, сімох друзів у нещасті: Штранцінгера,

Добровського, Ніколича, Саба, Бояні, Пшилуського та Оглядівського (саме від особи останнього ведеться розповідь). У передньому слові автор зазначає, що вони стали жертвою злочину: "Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства". Утікши від охоронців, чоловіки опиняються наодинці з дикою природою, де лише сніг, холод, голод і жодної живої душі. Найбільша небезпека для втікачів — замерзнути в лютий зимовий мороз. Письменник досить точно використовує оксюморон, щоб передати весь жах ситуації, в яку потрапили герої твору: "Ідуть живі трупи по трупі природи". Здається, що й природа відвертається від нещасних людей: "Чорні хмари закрили заздрісно сонце і блакить неба й повисли над ними, як велетенські чорні крила всесвітнього духа знищення". І далі ті ж хмари — "як казочні упирі". Чи не вперше в українській літературі письменник використовує природу не як тло чи опис, суголосний подіям, а як караючу ворожу силу. Лише в передсмертному маренні природа змінюється у свідомості людини: "Синє небо любо й приязно сміється..."

У кожного з сімох учасників двобою зі смертю була власна життєва дорога, але безжальний вихор війни перетнув їхні долі, і тепер, коли "ніхто й нічо не відзивається на голос болю і туги їхнього серця", раптом ніби саме собою назріває страшне рішення: хтось із них мусить померти, а решта розпалить вогнище з його вбогої одежини й таким чином урятується. Добровський зауважує: "Прокляте те життя, в котрому слабкий мусить згинути, щоб дужчий міг жити". І це стосується не лише їхньої ситуації, це проектується на весь недосконалий світ, що може кидати цілі народи у війну, ввергати їх у коло насильства не заради захисту власної домівки, а заради амбіцій великих можновладців.

Щоб зігрітися, колишній аранжер світських балів Добровський влаштовує химерні й жахливі за своєю суттю танці з уявними "дамами", це дає змогу уявити себе в минулому, віднайти ті острівці, за які гарячково чіпляється свідомість на межі божевілля. Цей дивний танець забирає останні сили, а разом з ними і життя молодого хлопця Бояні. Та завдяки його смерті шестеро тих, хто лишився, мають бодай мізерний шанс вижити. Голод діймав коленого, проте спроба їсти людське м'ясо нічого не дала: кожен волів померти, але не стати людожером. Навіть у такій ситуації людська гідність узяла гору над неміччю людської плоті.

Біля вогнища кожен герой розповіді постає як особистість в екстремальній умові: мовчазний сліпий Штранцінгер у відчаї і з бажання віддати останнє спалює у вогнищі свою скрипку ("Оця скрипка — це його очі"); Сабо рве банкноти, що їх підступним чином здобув на війні,' і розмірковує, що то значить мати гроші; Оглядівський (оповідач) марить Дружиною і

синочком; Добровський (колишній організатор світських балів) біля вогнища філософськи зауважує: "Ми вже не маємо гроші і також не потребуємо гроші. Тепер ми стали людьми".

Осип Турянський порушує багато проблем у цьому творі:

 держава й людина;

війна й людина;

 війна й політичні амбіції верхівки;влада грошей;

збереження духовності й моральних цінностей,

та основною через увесь твір проходить ідея протесту проти війни: "Хай би боги, царі і всі можновладці, що кинули людство у прірву світової війни, перейшли оце пекло мук, у якому люди караються!" Можливо, тоді все на світі стало б інакшим, добрішим: "Тоді боги стали б людьми, а люди братами". Як докір усій спільноті людей звучить авторське питання: "Навіщо ми, люди, вбивали людей?"

 Оптимістично звучать слова Добровського наприкінці твору, звернені до оповідача, а насправді до кожної людини: "Коли у тьмі і в хаосі, в якому ми мучимося, тліє іскра якої-небудь ідеї, то твоя огненна любов до життя й до його вищих цінностей переможе смерть". Тож попри трагічність зображуваних подій (живим лишився лише Оглядівський) провідна ідея перемоги духа над матерією яскраво втілена через засоби експресіонізму.

Гуманістичний пафос поеми у прозі, його вселюдська значимість врешті створюють передумови пошуку позитивних ідеалів, без яких людство не може існувати, бо це є запорукою поступу у всеосяжному масштабі.

 

Домашнє завдання:

1. Опрацювати наданий вище матеріал та матеріал  підручника ( стор.142- 150)

2.Напишіть вільне есе на тему «Чого варті гроші в критичних життєвих ситуаціях?»(використайте приклад з твору О.Турянського «Поза межами болю»).

 

Надіслати на електронну пошту:

lidiyarudenko789@gmail.com    вказати своє прізвище,        номер групи, назву предмета і номер уроку           (не на полях!)


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було підтверджено

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень