всесвітня історія

Дата: 23.02.2023 14:01

Кількість переглядів: 96

24.02.2023р. Всесвітня історія Гр21 Урок № 22

Щупак І.Я. Всесвітня історія (рівень стандарту) :підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / І.Я.Щупак. – К.: УОВЦ «Оріон», 2019. – 256с. : іл.,карти.

Тема: Індія і Пакистан у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

Народи Індії після Другої світової війни
Індуїстів і мусульман в Індії представляли, відповідно, дві партії — Індійський національний конгрес (ІНК) на чолі з Джавахарлалом Неру і Мусульманська ліга, очолювана Мухаммедом Алі Джинною. Непримиренні позиції щодо майбутнього країни призвели у 1947 р. до збройного зіткнення між індуїстами і мусульманами.
За цих умов парламент Великої Британії ухвалив «Акт про незалежність Індії» (набув чинності 15 серпня 1947 р.), що передбачав розділ колишньої колонії на два домініони — Індійський Союз і Пакистан. Проте кордони між двома новими державами були проведені без урахування національних та історичних особливостей, що призвело до тривалого індо-пакистанського конфлікту. Крім цього, Пакистан складався з двох частин — західної та східної, між якими було 1600 км території Індії.
1.2. Проблеми Пенджабу і Кашміру
На цьому ґрунті посилилися релігійні розбіжності, що спричинили збройні зіткнення в Пенджабі, дорогами якого в протилежних напрямках рухалися одночасно сотні тисяч біженців. Це була безпрецедентна в історії Індії міграція людей, що охопила 16 млн осіб.
Водночас розпочалися воєнні дії між індуїстами й мусульманами через князівство Кашмір. У 1947 р. між Індією і Пакистаном виник збройний конфлікт (Перша індо-пакистанська війна, 1947–1949 рр.). Лише 1 січня 1949 р. за посередництва ООН Індія і Пакистан уклали угоду про припинення вогню.
Становлення індійської держави
26 січня 1950 р. набула чинності конституція, за якою Індія проголошувалася «суверенною демократичною республікою» й одночасно залишалася членом Співдружності націй. У конституції закріплювалися демократичні свободи.
У виборах до парламенту і в законодавчі збори штатів переміг ІНК. Перший уряд незалежної Індії очолив Дж. Неру.
2. ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДЖ. НЕРУ
Метою Дж. Неру та ІНК була побудова «суспільства соціалістичного зразка» на основі концепції «індійського (конгресистського) соціалізму». Вона означала не ліквідацію приватної власності, а обмеження «власницьких інстинктів і устремлінь» на благо суспільства

«Індійський соціалізм» будувався на принципах соціального компромісу і запобігання конфліктам на національно-релігійному підґрунті. Ця концепція була визначальною для наступних лідерів лівоцентристської орієнтації (Індіри Ганді, Раджива Ганді та ін.).
У 1952 р. в Індії розпочалася аграрна реформа. Земля від посередників-заміндарів переходила до тих, хто її обробляв. Аграрні перетворення були доповнені в наступні роки розвитком кооперації, упровадженням передових агротехнічних методів ведення господарства.
Курс Дж. Неру на розвиток промисловості передбачав створення державного сектору, що мав зайняти «ключові позиції» в економіці країни. Велика Британія, США та інші західні держави передавали Індії свій технічний досвід, вкладали кошти в індійську промисловість. З 1955 р. швидко розвивалися економічні відносини між Індією та СРСР.
У 1953 р. уряд розпочав адміністративну реформу для реорганізації територій штатів за мовно-національним принципом; ліквідовувалися князівства.
Особливо гострою була мовна проблема. Конституція 1950 р. визначила 17 основних мов Індії, що мали статус національних; але офіційною, поряд з англійською, стала тільки хінді. Це в нехіндімовних районах сприймалося як національне гноблення.
Зовнішньополітичний курс уряду Дж. Неру вирізнявся чіткістю позицій у питаннях боротьби за мир, протидії колоніалізму і расизму.
У 1954 р. Індія і Китай уклали угоду про торгівлю. У ній уперше були зафіксовані п’ять принципів мирних відносин, що стали визначальними для багатьох країн у міжнародних відносинах.
П’ять принципів мирних відносин
- Рівність і взаємна вигода.
- Мирне співіснування.
- Взаємна повага територіальної цілісності і суверенітету.
- Взаємний ненапад.
- Взаємне невтручання у внутрішні справи одне одного. Дж. Неру і його країна стояли у витоків Руху неприєднання

ІНДО-ПАКИСТАНСЬКИЙ КОНФЛІКТ
Суперечка між Пакистаном та Індією навколо регіону Кашмір не припинялася після 1947 р. і призвела до Другої індо-пакистанської війни (серпень — вересень 1965 р.), яка закінчилася під тиском ООН і не принесла відчутної переваги жодній зі сторін. Серед результатів війни було тісніше співробітництво Індії із СРСР, а з іншого боку — налагодження співробітництва Пакистану з Китаєм (у КНР наростали серйозні протиріччя з Індією через спірні території в Тибеті).
Новий сплеск індо-пакистанського конфлікту стався на початку 1970-х років. Жителі східної частини Пакистану відчували себе «людьми другого сорту»: державною визнали мову, якою розмовляли на заході; у розвиток східної частини вкладали значно менше коштів. Крім цього, після потужного тропічного циклону «Бхола», жертвами якого стали близько 500 тис. осіб, центральну владу почали звинувачувати в бездіяльності та неефективному наданні допомоги.
У 1970 р. на парламентських виборах перемогла партія «Ліга свободи», яка виступала за автономію Східного Пакистану. Згідно з конституцією, «Ліга свободи» могла сформувати уряд, але лідери Західного Пакистану були проти призначення Рахмана прем’єр-міністром. У результаті останній оголосив про початок боротьби за незалежність Східного Пакистану. Пакистанська армія розпочала операцію з придушення бунтівників, Рахмана заарештували. Після цього його брат зачитав по радіо текст декларації незалежності, що проголошував створення Бангладеш. Розпочалася громадянська війна. За різними оцінками, було вбито від 300 тис. до мільйона жителів східної частини країни, близько 8 млн біженців, шукаючи порятунку, вирушили до Індії. Індійці надавали підтримку партизанським бійцям за незалежність Бангладеш. Партизани мали навіть невеликі військово-повітряні сили і річковий флот; командирами загонів часто були колишні офіцери пакистанської армії, які дезертирували з її лав.
Пакистанське керівництво прийшло до закономірного висновку, що партизанський рух неможливо буде придушити доти, доки він отримує допомогу з Індії. 21 листопада 1971 р. відбулися серйозні наземні й повітряні інциденти за участі регулярних армій Індії і Пакистану. ВПС Індії завдали ударів по об’єктах у Пакистані. Після авіанальотів на індійські бази І. Ганді офіційно оголосила про початок війни. На всіх фронтах перевага виявилася на боці індійців. Вона багато в чому була обумовлена кращою підготовкою індійської армії.
16 грудня 1971 р. командувач пакистанських військ у Бангладеш підписав акт про капітуляцію. У результаті відокремлення від Пакистану Східної Бенгалії в регіоні утворилася нова держава — Народна Республіка Бангладеш.
Третя індо-пакистанська війна (грудень 1971 р.) була наймасштабнішим індо-пакистанським конфліктом другої половини XX ст., що призвів до багатьох тисяч загиблих, більшість з яких становили пакистанці. Улітку 1972 р. представники Індії та Пакистану підписали Угоду про припинення вогню. Але конфлікт між країнами не вдалося врегулювати.
Уряди ІНДІРИ ГАНДІ ; конфесійне протистояння
Опрацювати самостійно ( стор.161 – 163)
Зовнішня політика
В Індії зберігають вірність Руху неприєднання, але одночасно намагаються мати взаємовигідні відносини із США, Росією, Китаєм, Японією, країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
Керівництво країни прагне перетворити Індію на велику військову державу. У травні 1998 р. на індійському полігоні у штаті Раджастан прогриміли п’ять ядерних вибухів. Нарощування ядерного потенціалу Індії відбувається насамперед на тлі складних відносин із Пакистаном.
Поступово нормалізуються відносини Індії з Китаєм.
Активно розвивається українсько-індійське співробітництво у військово-технічній сфері та авіаційній промисловості. У КБ «Південне» (м. Дніпро) створювали перші індійські супутники. Основними позиціями українського експорту в Індію є міндобрива, продукція металургії, устаткування. В індійському імпорті в Україну переважають вироби фармацевтичної промисловості, сировинні матеріали та мінерали.

ВАЖЛИВІ ДАТИ
1947 р. — розділ колишньої колонії Великої Британії на два домініони — Індійський Союз і Пакистан
1947–1964 рр. — уряд Дж. Неру при владі
1947–1949 рр. — Перша індо-пакистанська війна
1965 р. — Друга індо-пакистанська війна
1971 р. — Третя індо-пакистанська війна
1998 р. — ядерні випробування Індії та Пакистану; країни набувають статусу ядерних держав

Тема 16.4. Індія в другій половині ХХ століття - YouTube
https://www.youtube.com › watch

Домашнє завдання:
1.Параграф 22.
2. Дати письмову відповідь на питання 10-11 (стор.165 )

Завдання надіслати : lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)

24.02.2023р. Всесвітня історія Гр21 Урок № 23

Тема: Утворення Ізраїлю. Близькосхідна проблема та шляхи її врегулювання.

Утворення ІзраїлюПід час “холодної війни” одним із регіонів, у якому точилася боротьба за вплив,був Близький Схід. Тут зосереджувалось близько 80% світових запасів нафти.Непростою видавалася необхідність утворити тут єврейську державу.Згідно з Резолюцією ООН
No 181 на території Палестини мали утворитися дві держави: єврейська та арабська. Як наслідок 14 травня 1948 р. Єврейська Національна Рада оголосила про створення держави Ізраїль. Такий розвиток подій викликав протидію країн арабського світу. 15 травня 1948 р. літаки збройних сил Єгипту обстріляли Тель-Авів, що стало початкомПершої арабо-ізраїльської війни. Проти Ізраїлю виступили всі арабські держави регіону (Єгипет, Саудівська Аравія, Ємен, Сирія, Йорданія, Ірак). Новостворену державу підтримали США та СРСР, що дало змогу швидко сформувати власний військовий флот та авіацію.У цій війні євреї не лише зберегли державність, а й дещо розширити територію у ході конфліктів з арабськими державами. Це була перша із серії воєн Ізраїлю зі своїми сусідами.Миру на Близькому Сході немає і по цей день. Своїм існуванням Ізраїль завдячує успішно побудованій системі оборони, яка базується на загальній військовій повинності (зокрема й жінок) та використанні новітніх військових технологій.Близькосхідна проблема та шлях її вирішенняУ ході арабо-ізраїльських воєн загострилася проблема біженців-мусульман, що втікали з Палестини. Ідеї терористичної боротьби знаходили відгук у середовищі біженців і взагалі мусульман, які не бажали миритись з існуванням Ізраїлю. В умовах бідності та невизначеності ідеї боротьби з Ізраїлем за допомогою тероризму знаходили відгук серед палестинців.Утворення Ізраїлю. Близькосхідна проблема та шляхи її врегулювання.
Ісламська революція в Ірані.“Арабська весна”. Конфлікт у Сирії. Терористична діяльність. Ісламська держава Іраку і Леванту
У таборах для біженців формувалися збройні угруповання, що мали на меті вести боротьбу протиІзраїлю. Одним з найвпливовіших став ФАТХ (Рух за національне визволення Палестини).
У 1964 р.представники різних організацій утворили Організацію визволення Палестини (ОВП). Вони проголосили своєю метою створення незалежної арабської держави на території всієї Палестини, що передбачало знищення Ізраїлю. У 1969 р. цю організацію очолив лідер ФАТХу Ясір Арафат.У 1970-х роках палестинці розпочали терористичну війну проти Ізраїлю. Одним із найжорстокіших терористичних актів є вбивство 11 ізраїльських спортсменів і тренерів під час Олімпіади 1972 р. у м. Мюнхені (Німеччина). У кінці ХХ — на початку ХХІ століття активізувався процес мирного врегулювання палестинської проблеми. Але періоди укладання важливих домовленостей змінювалися загостренням протистояння.Так, у 1994 р. за посередництвом Білла Клінтона прем'єр-міністр Ізраїлю Іцхак Рабин та лідер ОВП Ясір Арафат підписали угоду, за якою сторони офіційно визнали одна одну. Та восени 2000 р. розпочалася друга інтифада (повстання), коли від сутичок з ізраїльською поліцією борці за незалежність Палестини перейшли до терактів. У 2002 р. уряд Ізраїлю розпочав спорудження «муру безпеки» завдовжки 364 км, що відгороджує Ізраїль від палестинських територій. Чи має вирішення арабо-ізраїльський конфлікт? Сотні дипломатів понад півстоліття намагаються здійснити прорив у цьому напрямку, але до стабільного добросусідства у регіоні ще далеко.
Ісламська революція в Ірані.Після Другої світової війни іранський шах Мохаммед Реза проводив політику європеїзації країни: було модернізовано суспільне життя, здійснювалися економічні реформи. Життя в Ірані зовні нагадувало країни Європи чи США
У ході реформ сотні тисяч іранців переселилися в міста. Але розвиток промислового виробництва був значно повільнішим за темпи урбанізації. Це зумовило масове безробіття і невдоволення, яке посилювалось через розкішне життя шахського палацу і збагачення міністрів за рахунок прибутків від експорту нафти.Опозицію шаху очолило мусульманське духовенство, лідером якого став аятола Хомейні (аятола — духовний лідер мусульман-шиїтів).Для боротьби з опозицією у 1973 році уряд заборонив усі політичні партії та об'єднання, заснував таємну поліцію. До кінця 1970-х років в Ірані тривали масові протести, які вилилися у повалення режиму Пехлеві і остаточне скасування монархії. У 1979 р. було проголошено Ісламську республіку Іран.Громадяни Ірану були невдоволені корупцією, відсутністю політичних реформ і жорстокістю репресивної машини за часів правління шаха. Вони сподівалися на проведення реформ після революції. Натомість у 1979 р. владу в країні отримало ісламське духовенство — мулли. Тих, хто опирався новій владі, просто знищували. Незабаром в Ірані була заборонена діяльність усіх політичних партій інеісламських громадських організацій. Не були втілені в життя обіцяні революціонерами- фундаменталістами важливі соціально-економічні перетворення. Більшість сільськогосподарських угідь, як і раніше, перебуває в руках великих власників. Але тепер третину їх становить мусульманське духовенство. Незважаючи на потужні нафтові родовища, близько трьох мільйонів людей в Ірані — безробітні. Кожен десятий житель країни живе за межею бідності

Домашнє завдання:
1. Параграф 23
2. Виконати тести:
1. Коли Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію про ліквідацію британського мандату на управління Палестиною?
А – у 1946 році;
Б – у 1947 році;
В – у 1948 році;
Г – у 1949 році.

2. Коли було проголошено створення Держави Ізраїль?
А – у 1946 році;
Б – у 1947 році;
В – у 1948 році;
Г – у 1949 році.

3. Хто був першим Прем’єр-міністром Держави Ізраїль?
А – Давід Бен-Гуріон;
Б – Єліезер Бен-Єгуда;
В – Хаїм Вейцман;
Г – Теодор Герцль.

4. Коли відбулася Шестиденна війна?
А – у 1949 році;
Б – у 1956 році;
В – у 1967 році;
Г – у 1973 році.

5. Коли відбулася «Війна Судного дня»?
А – у 1949 році;
Б – у 1956 році;
В – у 1967 році;
Г – у 1973 році.

6. Коли відбулося підписання мирного договору між Єгиптом та Ізраїлем?
А – у 1978 році;
Б – у 1979 році;
В – у 1981 році;
Г – у 1982 році.

7. Після якої війни Західний і Східний Єрусалим було об’єднано під контролем Ізраїлю?
А – «Війни Судного дня»;
Б – першої арабо-ізраїльської війни;
В – другої арабо-ізраїльської війни;
Г – Шестиденної війни.

8. Розташуйте державних діячів Ізраїлю у порядку перебування їх на посаді Прем’єр-міністра:
А – Менахем Бегін;
Б – Давід Бен-Гуріон;
В – Голда Меїр;
Г – Біньямін Нетаньяху.

9. Які країни захопили територію, відведену для арабської держави за рішенням ООН?
1 – Єгипет;
2 – Ємен;
3 – Ізраїль;
4 – Ліван;
5 – Саудівська Аравія;
6 – Сирія;
7 – Трансйорданія.

« повернутися