Українська література
21.09.22р. Українська література Група №23 Урок № 5
Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..
Тема : Контрольна робота. Прозове розмаїття . Тестування, відповіді на питання)
1 бал за правильну відповідь
1.Справжнє прізвище Остапа Вишні
А)Фітільов Б)Рудченко В)Губенко Г) Лозов’ягін Д) Очерет
2.Композиція роману «Майстер корабля» Юрія Яновського має:
А)15 розділів, пролог, обрамлення Б)20 розділів, обрамлення
В)18 розділів, пролог, епілог Г)19 розділів, 4 епіграфи, обрамлення Д)17 розділів, 2 епіграфи
3.У романі «Майстер корабля» Юрія Яновського розповідь ведеться від (першої особи)
А) п'ятдесятирічного моряка Б) сімнадцятирічного художника
В) сімдесятирічного кіномайстра Г) шістдесятирічного актора
Д) сімнадцятирічного письменника
4.Позначте правильні відповідності (декілька): назва твору - автор
А)"Сом" - Юрій Яновський Б)"Місто" - Валер'ян Підмогильний
В) "Я (Романтика)" - Микола Хвильовий Г) "Майстер корабля" - Остап Вишня
5. Різновид роману, який започаткував Ю. Яновський
А) урбаністичний роман Б) роман у віршах В) роман у новелах Г) пригодницький роман
6. "Главковерх чорного трибуналу комуни" герой твору
А) В. Підмогильного Б) М. Куліша В) М. Хвильового Г)Ю. Яновського
7. «Місто» належить до різновиду роману
А) народницького Б) модерного В) новелістичного Г) побутового
8. Ознаками неоромантизму є:
А ) змалювання реалій життя Б) піднесеність героїв над буднями
В) поетизація життєлюбства Г) наявність екзотики
Рівень ІІ (4 бали)
Дати розгорнуту відповідь на питання:
1. Показати на прикладі вивчених творів жанрове розмаїття української прози 1920-х років.
2. Пояснити, у чому трагедія головного героя новели «Я (Романтика)».
3. Чи актуальні твори Остапа Вишні в наш час? Свою думку аргументувати.
4. Довести або спростувати тезу: «Такі, як Степан Радченко, мають завоювати місто, зліквідувати антагонізм між містом і селом».
Надіслати : lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
21.09.22р. Українська література Група №23 Урок № 6
Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..
Тема: Розвиток національного театру («Березіль» Леся Курбаса, Харківський театр ім. І.Франка), драматургії 1920−1930 рр. (від ідеологічних агіток до психологічної драми). П’єси В.Винниченка, М.Куліша, І.Дніпровського, І.Кочерги, Я.Мамонтова на перетині традицій «корифеїв», зарубіжної класики і модерної драматургії.
Микола Куліш. Життєвий і творчий шлях митця. Зв'язок із театром Л.Курбаса. Національний матеріал і вселюдські, «вічні» мотиви та проблеми у п’єсах .
ТЛ: сатирична комедія
Мета (формувати компетентності): предметні: поглибити знання про розвиток нового українського театру; читацьку активність; ключові: ціннісно-смислову: розвиток естетичних почуттів, уміння визначати місце Миколи Куліша, Леся Курбаса в розвитку українського театру; комунікативну: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок оточення, уміння сприймати чужу точку зору; інформаційну: навички роботи з книгою, уміння знаходити самостійно потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: прагнення до літературної освіти; громадянську: повага до духовних надбань українського народу.
У роки визвольних змагань українців театр стає важливим чинником національно-культурного будівництва. На початку 20-х років діяло 74 професійні театри, численні самодіяльні та пересувні театри. У 1918 році в Києві функціонували Державний драматичний театр, очолюваний Олександром Загаровим, Державний народний театр під керівництвом Панаса Саксаганського і «Молодий театр» Леся Курбаса. У 1919-1920 роках у Галичині й Буковині діяли «Новий Львівський театр», Чернівецький театр і Державний театр ЗУНР. 1919 року відкрили Державний театр імені Тараса Шевченка в Катеринославі, 1920 року — Новий український драматичний театр імені Івана Франка у Вінниці (керівник Гнат Юра). 1922 року керований Лесем Курбасом Київський драматичний театр, перейменований на «Березіль», став також і мистецькою лабораторією, і проводив культурно-громадську роботу. 1926 року «Березіль» перевели до Харкова.
Професійний театр розвивався у двох напрямах.
1.Режисер Гнат Юра, спираючись на принципи романтичного та реалістично-побутового театру, схилявся до реалістично-психологічної системи. У репертуарі Вінницького театру переважали п'єси національної драматургії (Франка, Карпенка-Карого, Старицького, Винниченка).
2.Натомість режисер Лесь Курбас постійно експериментував, випробовував низку мистецьких шляхів — від психологічної драми до експресіонізму. Він прагнув утворити «рефлексологічний» театр негайного впливу на глядача, який би активізував його і збуджував до дії. Із цією метою режисер у своїх естетичних шуканнях від умовних форм ішов через синтез умовності й психологізму до філософських вистав. Порвавши з традицією етнографічно-побутового театру, режисер орієнтувався на модерні течії європейського театру. Це був театр синкретичний, у якому елементи драматичного дійства перепліталися з різними формами мистецтва: пластикою і хоровою декламацією, мімікою і жестом, елементами цирку й балету, музикою. Лесь Курбас уперше на національній сцені використав прийоми кіно. Саме йому судилося створити український модерний театр.
На перших порах режисери ставили класику. Лесь Курбас інсценізував «Гайдамаки» Шевченка, поставив п'єси «Цар Едіп» Софокла, «Макбет» Шекспіра тощо. Уперше герої світової класики заговорили українською мовою, адже в Російській імперії не дозволялося ставити п'єси світових драматургів у перекладі українською. Національна драматургія в театрі Курбаса була представлена реалістичною драмою Винниченка («Чорна Пантера і Білий Медвідь») та символістськими етюдами Олександра Олеся. Широко побутувала агітп'єса, але вона не мала художньої цінності. Незабаром виникла соціально-психологічна драма («97» Миколи Куліша), документально-реалістична («Бунтар», «Дванадцять» Мирослава Ірчана) і символістсько-романтична п'єса («Коли народ визволяється», «Батальйон мертвих» Якова Мамонтова).
На поетиці символізму будували п'єси Яків Мамонтов та Іван Кочерга. У драмах Івана Кочерги велику роль відіграють символи як семантичні ключі до розуміння змісту його творів. У них обігруються символи часу («Майстри часу»), світла («Свіччине весілля»), млинового жорна й алмазу («Алмазне жорно»). Твори цих митців попереджували про небезпеку, що наступає, якщо розбуджувати в масах руйнівні інстинкти.
Спираючись на гуманістичні цінності драматургії XIX століття, молоді митці зосереджували увагу на людині. У драмі «97» Микола Куліш поставив питання про людське життя як найвищу цінність, висвітливши взаємини особи і радянської влади.
Глибоким новаторством відзначилися п'єси Миколи Куліша в постановці Леся Курбаса: «97», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Комуна в степах», «Маклена Граса». Національний театр Курбаса — Куліша руйнував догматичну концепцію керівних кадрів доби диктатури пролетаріату щодо історичного оптимізму у світогляді нової людини, позбавленої національних ознак. Це був театр філософського спрямування, що правдиво моделював трагізм «нового життя», складну долю людини доби. А тому проти цього театру й Куліша ополчилася партійна критика, у 30-х роках знищивши його.
Жанровий репертуар драматургії відзначається великим багатством, оновленням структури. Експериментально-психологічну драматургію творить Володимир Винниченко (драма «Закон»). Куліш стає творцем трагікомедії «Народний Малахій». Яків Мамонтов написав трагікомедію «Республіка на колесах». Іван Дніпровський написав психологічну драму «Яблуневий полон», присвятивши її подіям національно-визвольної революції, відтворивши там конфлікт особистісного із суспільним, загальнолюдського — із класовим.
Таким чином, драматургія якісно оновлюється, наповнюється філософським змістом. Після 1934 року наступить новий її етап, позначений партійним тиском і розгромом українського мистецтва. У драматургії розпочнеться довга й затяжна криза.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
1. Опрацювати матеріал підручника ( стор.115 – 121)
2.Письмово скласти хронологічну таблицю життя і творчості Миколи Куліша.
3. Читати сатиричну комедію М. Куліша «Мина Мазайло»
Надіслати : lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)
