Українська мова
-- .06.2022р. Українська мова І - й курс. Гр. № 31 Урок № 41 .
Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. О. П. Глазова. – Харків: Вид-во «Ранок», 2018.
Тема: Вживання великої літери
Вивчити наступний теоретичний матеріал:
Із великої літери пишемо перше слово в реченні. Також із великої букви слід писати перше слово рубрик тексту, якщо кожна з них закінчується крапкою, однак, якщо вони відокремлені крапкою з комою, то необхідно писати перше слово з маленької літери. Наприклад:
До основних завдань належать такі.
Визначити місце та роль символів у художньому тексті.
Порівняти смислове навантаження символу сонця у творчості Т. Г. Шевченка та Лесі Українки.
Або:
До основних завдань належать такі:
визначити місце та роль символів у художньому тексті;
порівняти смислове навантаження символу сонця у творчості Т. Г. Шевченка та Лесі Українки.
Із великої літери слід писати імена, прізвища та по батькові, псевдоніми, клички, прізвиська: Лариса Петрівна Косач, Леся Українка, Дочка Прометея (про Лесю Українку), Каменяр (про Івана Яковича Франка); назви дійових осіб художніх творів, міфологічних істот: Дід Мороз, Червона Шапочка, Наталка Полтавка, Мавка, Аполлон, Перун.
При цьому слід зважати, що видові назви міфологічних істот пишуться з малої літери: німфа, русалка, відьма. Також з малої літери потрібно писати імена, які вживають як загальні назви людей: меценат — заможна людина, яка безкорисливо матеріально підтримує розвиток науки, мистецтва, донкіхот — мрійник та фантазер, який прагне утвердити ідеали справедливості, однак, заплутавшись в ілюзіях, викликає глум із боку інших людей; терміни: ом, ампер, вольт та назви речей, одягу, речовин: маузер, бостон, френч. Якщо назви персонажів із казок, творів для дітей не виступають дійовими особами творів, а використовуються як загальні, їх потрібно писати з малої: дід мороз, баба-яга.
У складних прізвищах, псевдонімах, іменах, які пишуться через дефіс, обидві частини починаються великою літерою: Квітка-Основ’яненко, Марія-Тереза, Жан-Жак.
Із великою літери варто писати назви найвищих державних посад України та міжнародних посад, а також назви найвищих органів управління (міжнародних та рідної країни): Президент України, Генеральний секретар ООН, Голова Верховної Ради України, Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України.
Також із великої літери пишемо назви країн, союзів країн, найвищих міжнародних організацій: Співдружність Незалежних Держав, Організація Об’єднаних Націй.
Щодо назв державних, партійних, громадських та інших установ й організацій як України, так й інших держав, то з великої літери пишемо лише перше слово, яке входить до складу назви: Верховний суд США, Збройні сили України, Народна палата Республіки Індії. Це стосується й назв державних установ минулого:
Центральна рада, Державна дума, Земський собор.
В астрономічних назвах усі слова (крім родових понять: планета, сузір’я, галактика, комета, метеорит) пишуться з великої літери: сузір’я Велика Ведмедиця, галактика Молочний Шлях, туманність Андромеди, планета Земля, галактика Велика Магелланова Хмара.
Щодо географічних назв, то в них усі слова також пишуться з великої літери (крім родових понять: село, місто, море, озеро, гора тощо): Чорне море, Карпатські гори, Біла Церква, Луцьк.
Прийменники та артиклі в складі географічних назв прийнято писати з малої літери й через дефіс з обома словами: Па-де-Кале, Ростов-на-Дону, Ріо-де-Жанейро. Артиклі й частки, що стоять на початку власної назви, пишуть із великої літери, а далі ставлять дефіс: Ла-Манш, Лос-Анджелес, Ель-Халіль.
Неофіційні назви держав, регіонів, міст так само потрібно писати з великої літери: Буковина, Правобережна Україна, Закарпаття, Слобожанщина. Це ж правило поширюється на назви вулиць, площ, проспектів, областей: площа Свободи, вулиця Ярославів Вал, бульвар Тараса Шевченка, Львівська область, течія Гольфстрім. Назви сторін світу: схід, захід — зазвичай пишуть із малої, однак якщо під цими словами розуміють краї чи народи, тоді їх варто писати з великої: Західна Україна, курорти Півдня, народи Півночі, Схід вирішив.
У назвах державних установ, навчальних і наукових закладів, театрів, музеїв тощо лише перше слово слід писати з великої літери: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Десятинна церква, Будинок учителя, Національна академія наук.
Назви історичних подій, війн, епох, революцій, повстань, знаменних дат також передбачають написання з великої літери (крім родових понять): епоха Відродження, Вітчизняна війна, Перша світова війна, Лютнева революція, Ренесанс. Якщо ж назви історичних подій стали загальними, то їх потрібно писати з малої: хрестові походи, доба феодалізму, античний світ, палеоліт, трипільська культура.
У назвах свят пишемо з великої літери перше слово: День незалежності України, Перше травня, Свято перемоги, Великдень, Новий рік, Міжнародний жіночий день. Якщо порядковий числівник у назві свята записано цифрою, то наступне слово необхідно написати з великої букви: 1 Травня, 8 Березня.
У назвах орденів, медалей та інших відзнак тільки перше слово (крім родових: медаль, орден, диплом) пишеться з великої літери: орден Вітчизняної війни, орден Почесного легіону, медаль «За визволення Варшави».
Із великої літери необхідно писати прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів -ів-, -їв-, -ин-, -ов-, -ев-, -єв-: Максимів пенал, Юріїв зошит, Маринина книга, Шевченкові поезії, Сергієві книжки. Якщо ж присвійні прикметники утворені за допомогою суфікса -ськ-, то їх слід написати з малої: пушкінські рукописи, шевченківський стиль. Виняток із цього правила становлять назви, які за змістом дорівнюють сполукам «імені когось»: Шевченківська премія, Нобелівська премія, Франківська кімната; а також фразеологічні сполуки, у яких присвійні прикметники пишемо з малої завжди: гордіїв вузол, сізіфова праця, дамоклів меч.
У лапки беруться назви художніх, музичних творів, наукових праць, газет, журналів, історичних пам’яток: газета «Вечірній Київ», картина Клода Моне «Темза біля Вестмінстера», підручник «Українська література», роман Марини та Сергія Дяченків «Ритуал». Проте без лапок пишуться назви культових книг: Біблія, Євангеліє, Псалтир, Апостол, Коран.
У лапках пишуться також назви будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, дитячих таборів, готелів, кемпінгів, ресторанів, кав’ярень тощо: готель «Турист», кав’ярня «Мрія», дитячий табір «Ромашка».
Символічні назви підприємств, установ, наукових і навчальних закладів, кінотеатрів, театрів також беруться в лапки: Київський завод «Арсенал», Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія», колгосп «Дружба».
У лапках також пишуться назви виробів, продуктів, що стали фірмовим їх означенням: мінеральна вода «Боржомі», вино «Мікадо», цукерки «Пташине молоко».
Із великої літери та в лапках варто писати назви літаків, автомобілів, тракторів та інших машин, що пов’язані з найменуванням заводу, фірми чи моделі: літак «Антей», автомобіль «Таврія». Проте назви, які стали загальними, у лапки не беруть: форд, наган, макінтош.
У лапки також беруть назви окремих медалей та орденів: орден «Мати-героїня», медаль «За відвагу».
Назви вокзалів, залізничних станцій, портів, пристаней пишемо без лапок, а назви станцій метро — у лапках: Південний вокзал, станція Фастів-Перший, станція метро «Студентська».
Завдання
1. Напишіть велику чи малу літеру у словах, ставлячи, де потрібно, лапки. Поясніть правопис власних назв.
(п)равобережна (у)країна, (с)тадіон (д)инамо, (п)окровський собор, торт (к)київський, (ш)евченківська поезія, медаль (м)ати-(г)ероїня, (в)ерховна (р)ада (у)країни, (в)иробниче (о)б’єднання(к)ристал, (х)арківська (о)бласть, (а)кадемія (н)аук (у)країни, (львівська (п)лоща, (п)івнічний (п)олюс, (в)еликий (в)із.
2. Велика чи мала літера?
(г)енеральний (с)екретар ООН, (п)резидент України, (г)олова (в)ерховної (р)ади України, (п)рем’єр-(м)іністр Канади, (м)іністерство (о)світи і науки України, (з)ахідна Україна, (к)раїни (з)аходу, (б)ульвар Тараса Шевченка, (е)зопова мова, (м)айдан (н)езалежності, (р)еспубліка (б)олгарія, (у)горська (р)еспубліка, (к)орейська (н)ародно-(д)емократична (р)еспубліка, (р)івненська (о)бласть, (уланська (м)іськрада, (ш)евченкові поезії, (ш)евченківські поезії, (ш) евченківська премія, (н)обелівська премія, (в)олодимир-(в)олинський, (н)аціональний (б)анк України, (к)иївський (б)удинок (м)од, (к)иївський (н)аціональний (е)кономічний (у)ніверситет, (д)ень (н)езалежності України, (р)іздво, (а)ндріївська (ц)ерква, (в)олодимирський (с)обор, (к)иєво-(п)ечерська (л)авра, (д)ержавний (м)узей (о)бразотворчого (м)истецтва, (ц)ентральна (н)аукова (б)ібліотека АН України ім. В. Вернадського.
Надіслати на електронну адресу: lidiyarudenko789@gmail.com , вказати своє прізвище, дату, номер групи, назву предмета і номер уроку.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
-- .06.2022р. Українська мова І - й курс. Гр. № 31 Урок № 42 .
Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. О. П. Глазова. – Харків: Вид-во «Ранок», 2018.
Тема: Правила перенесення слів із рядка в рядок.
ВИВЧИТИ теоретичний матеріал!!!
Найголовніше правило переносу слів — з одного рядка на інший слова переносяться здебільшого по складах.
Проте
• ніколи не розриваються сполучення «йо» та «ьо». Наприклад: па-йок, а не пай-ок; сльо-за.
• Не розриваються при переносі африкати 
си-джу, бджо-ла, від-дзер-ка-ли-ти.
• При збігові однакових звуків на межі кореня і суфікса, що позначається на письмі подвоєнням літер, одна з них залишається в попередньому рядку, інша переноситься в наступний: зай-мен-ник, бу-ден-ний. Подовжені приголосні перед «я» мають два способи переносу: знан-ня і зна-ння. Обидва варіанти є правильними.
• У складних словах не розриваються при переносі однакові приголосні, з яких починається друга частина слова: но-во-вве-ден-ня.
• Від попереднього голосного ніколи не відривається буква «й»: лій-ка, лі-ній-ка, ко-пій-ка.
• Не відривається один приголосний від кореня.
• Не розриваємо при переносі ініціали й прізвища, а також різні абревіатури: Т.Г. Шевченко (а не Т. /’. //Шевченко), АЕС, ЛАЗ-105, УАПЦ.
• Не розриваємо при переносі односкладові префікси перед приголосними: над-мірний, най-більшиіі (а не на-дмірний, на-йбільший). Кількаскладові префікси при переносі можна розривати пе-ре-працювапш, че-рез-смужжя.
• Коли корінь починається на голосний, то перенос здійснюємо довільно, розорати, роз-орати, ро- зо-рати; бе-зупинно, без-упинно, безу-тіш-но, але по-сміхнувся, за-клад (а не пос- міхнувся, зак-лад).
Розгляньте пам'ятки та порівняйте правила складоподілу з правилами переносу.
ПАМ'ЯТКА
« Основні правила складоподілу »
1. Якщо між голосними стоїть один приголосний, то він завжди належить до наступного складу: о-ко, лі-то, ра-йон, ко-си-ти.
2. Якщо між голосними є два і більше приголосних, то звуки й, в, р і л, які йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять після них,— до наступного: май-но, бай-ка, дав-но, мор-ква.
3. Якщо за другим приголосним є звук й, р чи л, то разом з попереднім він відходить до наступного складу: зе-мля, му-дрий, лю-блю.
4. Якщо між голосними стоять кілька приголосних, то після наголосу один з них відходить до попереднього складу, а решта — до наступного: сон-це, коб-за, гос-трий.
5. Якщо кілька приголосних стоять після ненаголошеного складу, то всі вони, крім й, р, в та л, відходять до наступного складу: се-стра, ко-бзар, а-бстрак-тний.
ПАМ'ЯТКА
«Орфографічні правила переносу слів»
1. Не можна розривати сполучення літер дж і дз, які позначають один звук: хо-джу, ґу-дзик. Якщо дж, дз не становлять одного звука, то їх слід розривати: над-звичай-ний.
2. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери: бур’-ян, кіль-це.
3. Одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься в наступний: ака-де-мія (а не а-кадемія).
4. При переносі складних слів не можна залишать в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу:
багато-ступінчастий (а не багатос-тупінчастий).
5. Кожну з двох і більше букв, що позначають приголосні між голосними, крім останньої, можна як залишити, так і перенести в наступний рядок, якщо такий перенос не порушує наведені вище правила: видавни-цтво — видавниц-тво, видавницт-во; сест-ра, сес-тра, сест-ра.
6. З двох однакових букв перша залишається в попередньому рядку, а друга переноситься в наступний: сон-ний, жит-тя, від-далити.
7. У решті випадків можна довільно переносити слова за складами: Дні-про і Дніп-ро.
Завдання
1. Поділіть подані слова на склади. Визначте кількість складів у словах.
Соловей, якір, рядно, сукня, клімат, солярій, лекція, вівторок, юшка, червень, кенгуру, рибка, книжка, індик, диктант, вітрина, історик, річка, поема, митець, співак, рибалка, яровина, довіра, цибуля, герой, єпископ, зілля, бактерія, Київ, війна, байрак, хокей, лялька, столиця, мисливець, підсумок, веселий, будівельник.
2. Поділіть подані слова на склади. Зазначте, які склади відкриті, а які закриті.
Картина, робота, ешелон, берег, система, історія, сервіз, епоха, ярмарок, п’ятниця, сім’я, радість, жираф, турист, аудиторія, баян, буря, айсберг, рима, талія, калорія, канкан, радіус, м’яч, мисливець, сніг, кінцівка, конкурс, пляма, поїздка, кремній, девіз, миш’як, бандероль, журнал, криниця, під’їзд.
3. Виправте помилки, допущені під час переносу слів.
Аг-ент, Лук-’ян, низ-ько, на-дзвичайний, гайк-а, восьмиг-ран- ний, О-лександра, під-живляти, колодя-зь.
4. Перепишіть речення, поділяючи слова на склади. Підкресліть ті склади, у яких кількість букв і звуків не збігається.
1. Все, що найглибше ховається в серці, вночі процвітає, і запашною квіткою розгортається на ланах ночі людська душа (В. Підмогильний). 2. Нота міниться, пролітають дрібні сплески звуку, ніби у скрипці проривається сміх (Ю. Яновський). 3. Того жовтневого ранку над селом коливався холодний, низький туман (В. Козаченко). 4. Усередині молюска була гігантська перлина, що нагадувала голову мусульманина в чалмі (В. Мазенцев). 5. Робота молодого вченого представлена на конкурс наукових студентських праць (В. Іваненко).
Надіслати на електронну адресу: lidiyarudenko789@gmail.com , вказати своє прізвище, дату, номер групи, назву предмета і номер уроку.
