Українська література

Дата: 12.06.2022 14:30

Кількість переглядів: 28

13.06.22 р. Українська література. Урок № 39 І-й курс Гр.№31

Борзенко О.І. Українська література (рівень стандарту): підруч. для 10-го класу закл. заг. середн . освіти / О.І.Борзенко, О.В.Лобусова. - Харків: Вид – во «Ранок» , 2018р.

Тема: Роль образу мелодії вальсу у відтворенні внутрішнього світу героїнь. Глибокий психологізм твору як новаторство О.Кобилянської

У заголовок новели авторка винесла назву музичного етюду «Valse melancolique», який створила і тричі виконувала протягом твору піаністка Софія. За настроєм він складався із двох частин — легкої і безтурботної спочатку та бентежної і трагічної наприкінці. Своє враження про нього Марта передала так: «Перша часть — повна веселості і грації, повна визову до танцю, а друга… О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шаленим льотом від ясних звуків до глибоких, а там — неспокій, глядання, розпучливе нишпорення раз коло разу, топлення тонів, бій, — і знов збіг звуків удолину… відтак саме посередині гами смутний акорд-закінчення». Такий настрій твору ніби віддзеркалював щасливі та драматичні події, які переживала протягом свого короткого життя Софія Дорошенко.

Сюжет твору також має за настроєм виразну двочастинну будову. У першій переважає меланхолійний настрій, життя героїнь тече розмірено й майже одноманітно. Усе швидко змінюється з переїздом до помешкання піаністки Софії. Розповідь стає динамічнішою, напруженішою, що нагнітає передчуття неминучої трагедії. Бентежна гама меланхолійного вальсу стала ніби передчуттям піаністки низки подій у її власному житті, які призвели до фатальної розв’язки — смерті героїні.

Сюжет новели складається з кількох подій, що розповідають про неповних півроку із життя трьох інтелектуалок. В експозиції дізнаємося про двох несхожих між собою жінок — Марту й Ганнусю, між якими постійно точаться розмови про кохання та плани на майбутнє. Епізод, коли до них приєднується музикантка Софія Дорошенко, становить зав’язку твору. Письменниця спочатку знайомить нас із дівчиною через повідомлення служниці, яка передає своє враження від першої зустрічі з майбутньою квартиранткою. Непривабливі деталі її зовнішнього вигляду: ґудзик від пальта, що тримається на одній нитці, покусані рукавички — не справляють на героїнь позитивного враження. Однак Марту вразила зовнішність Софії, у першу чергу її класичний античний профіль. Тому розповідає вона Ганнусі про «музику» тільки хороше, хоч вона її зовсім не знає. Через такий прийом О. Кобилянська інтригує читача й створює враження загадковості героїні. Розвиток подій — це стрімке розгортання сюжету новели. Будні трьох приятельок спочатку були гармонійними й щасливими. Вони настроєво нагадували першу легку частину вальсу. Хвороба Софіїної матері ніби відмежовує першу «світлу» частину новели від подальших трагічних подій. Після смерті матері дівчина повертається до подруг, але з цього моменту за кожним рядком твору відчувається передчуття неминучої трагедії. Воно справджується, коли Софія отримує лист від дядька, у якому той відмовляє їй в утриманні. Дівчина не витримує цього удару й помирає, не досягши заповітної мети. Цей епізод є кульмінацією твору. У розв’язці стає відомо про кілька років життя героїнь після Софіїної смерті. Марта щаслива у шлюбі, а Ганнуся самотужки виховує сина та вся поринула у творчість.

У «Valse melancolique» О. Кобилянська — новаторка щодо створення художньої форми. Словесний твір не лише наповнений музикою, а й звучить, як музика. Це виражається і в ритмічності оповіді з її перепадами від розміреного й неспішного темпу до швидкого й напруженого, а потім знову сповільненого, й у відтворенні симфонії почуттів героїнь, й у напруженій мелодійності слова.

Музика є центральним образом «Valse melancolique», з неї починається твір. Вона, крім того, що структурує новелу, виступає своєрідним символом, збагачує художні образи додатковими асоціативними значеннями, посилюючи динамізм сюжету та вплив на читача, розкриває внутрішній світ персонажів, є втіленням мрії про високий і недосяжний світ, виступає захистом від усіх життєвих негараздів, тому героїні й шукають у ній порятунку від драматизму життя. Музика також виражає сильну, горду й водночас ніжну та вразливу вдачу героїнь, тонко відтворює їхні настрої та душевні стани.

Дайте відповідь на запитання:

1. Яке значення у житті О.Кобилянської мала музика?

2. Як це проявилося у її творчості?

3. Що спільного, крім назви, між музичним твором Шопена і літературним О.Кобилянської?

Надіслати за електронною адресою: lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

13.06.22 р. Українська література. Урок № 40 І-й курс . Гр.№31

Тема. Ольга Кобилянська. Повість «Земля». Образи твору, художня майстерність письменниці.

Композиційно твір складається з 32 розділів.

Експозиція (початок): весілля в селі (Парасинки та Додорика) – це велика подія. Молодята запрошують усе село розділити їхню радість. Так за одним столом зібралися герої твору: головні і другорядні, багаті і бідні.

Зав’язка: зустріч Анни і Михайла, перше побачення, та щось «неймовірно» страшне й потворне летіло з лісу….

Розвиток дії: перебування Михайла у війську; лінія Сави-Рахіри, яка мала великий вплив на юнака.

Кульмінація: однієї ночі Сава з Михайлом пішли до панського лісу за жердинами аби полагодити тин; другого дня Михайла знайшли в лісі вбитим. Батьки і Анна запідозрюють в убивстві Саву, зате хто вбивця Михайла невідомо.

Розв’язка: похорон Михайла. Івоніка почав втрачати віру в те, що він є господарем землі. Він віддув її владу над собою, відчув себе її рабом. З цього випливає ідея твору: «земля повинна бути для людини, а не людина для землі». Земля покликана народжувати життя, а у творі Кобилянської стає причиною смерті.

Завдання: впізнати героїв.

Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного й несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. (Сава)
І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою. (Михайло)
«…Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали їй п’ятно старості…» (Марія)
«…Середнього росту, з темним, як шовк, волоссям… на око ніжна, таїла в собі силу та вабила до себе, мов музика, гармонією жіночності…» (Анна)
«…Вона погана волошка, циганка. Дивися на її зуби й на її рот! Як клубки з м'яса стоять їй в лиці! Чи вона чим причарувала тебе? Дивися, яка вона погана! Чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або голодної собаки!...» (Михайло Саві про Рахіру)

Вчитель. Дякую за завдання! А зараз спробуємо прокоментувати «Інформаційне гроно», відповівши на питання: «Як вплинула земля на героїв повісті?»

Для Івоніки – земля це жива істота, з якою він розмовляє, прив’язані до землі, багато працює, боготворив землю, але не догледів своїх синів і тратив їх обох

Марія – згубний вплив влади землі на неї, її душа закам’яніла і вона втратила сенс життя

Михайло – любить землю, але коли став вибір: земля чи кохання, він вибирає друге,- проти волі батьків залишає господарювання на землі і мріє побудувати нове життя у місці, за що земля воліє краще покласти його тут мертвим, зробивши вічним своїм рабом

Рахіра – прагне заволодіти землею Федорчуків любою ціною, мріючи стати господинею, з цією метою вона намовила Саву на вбивство Михайла

Сава – не бажає працювати на землі, вона потрібна йому як майно, як засіб існування, як підвалина родинного щастя. І вона манить його, обіцяючи дати все і обдурюючи

Анна і Петро – зневіра у добродіяльну силу землі, тяжко працюють заради того, щоб син здобув освіту і вибудував щасливішу долю, але не на землі (хоча традиція лишається – записане Івонікою на хлопця поле Михайла)

Завдання: знайти предмети, які характеризували б героїв повісті.

Анна – перстень, який подарував їй Михайло; близнята, які померли; хлопчик – її та Петра син

Рахіра – курка з яйцями; горілка; трубка з тютюном

Михайло – плуг у полі; сопілка; військова форма

Сава – теля; заєць; рушниця

Повість пронизана низкою деталей, які не просто символічні, вони містичні. Ваше завдання – за 1 хвилину схематично намалювати символи, які ви побачили у творі і пояснити їх.

Земля – символ темної сили над людиною й водночас праці, мрії.

Сава та Михайло – символи Каїна та Авеля (після вигнання з раю у Адама і Єви почали народжуватися діти: сини і дочки. Першого сина вони назвали Каїном, а другого Авелем. Каїн обробляв землю, а Авель пас отари. Одного разу вони приносили жертву Богу: Каїн – плоди землі, а Авель – від первородних своєї отари. Авель був добрим і лагідним, він приносив жертву від чистого серця, з любов`ю і вірою в обітованого Спасителя, з молитвою про помилування і надією на милість Божу; і Бог прийняв жертву Авеля, – вважається, що дим від неї пішов до неба. Каїн же за натурою був злим і жорстоким, він приносив жертву тільки з необхідності, за звичаєм, без любові і страху Божого. Господь не прийняв його жертви; це, як гадають, було видно з того, що дим від його жертви стелився по землі. Після цього Каїн став заздрити своєму братові, покликав Авеля в поле і вбив його. Життя людини є дар Божий, тому людина не має права ні сама позбавлятися його, ні відбирати його в іншого. Замість вбитого Авеля Бог дав Адаму і Єві третього сина – Сифа.

Сусудній ліс: неподалік від сусіднього лісу мешкає Рахіра, а якраз у іі домі заражається гріхом Сава. Сава дуже любить цей ліс. Чому? Бо «все, що в лісі роблено, не було гріхо.м». Отже, сусідній ліс — символічне втілення его, сліпого інстинкту, а саме це визначає натуру Сави, власне, сусідній ліс — його стихія. Кобилянська натякає, що саме втрата здатності відчувати, розпізнавати гріх і є першозерниною зла, сатанинством. Тому Анна так жахається сусіднього лісу, інтуїтивно відчуває небезпеку, що з нього чигає. Аж тепер стає зрозуміло, що то під час перщого побачення з коханим дівчині привиділася подоба самого князя тьми: «Тут щось нечисте… на тебе й на мене, Михайле…»

Теля: умирає в муках мале теля, що, граючись, випадково поранилося. Це було Савине звіря, він любив його, доглядав. Так виявляється смерть чистої, світлої душі Сави, котрий уже твердо вирішив убити брата. Тому й відсахнулося від хлопця в передсмертну хвилину теля «з виразом дикого, відражаючого перестраху» в очах, — душа, згасаючи, помітила наближення Каїна, першоогрішника.

Куля, яку знайшов Івоніка й здогадався, хто вбивця – символ вибору

Місячне сяйво: в ніч оплакування й похорону Михайла надзвичайно ясно сяє місяць. Символіка цього образу багатогранна. Опинившись у місячному світлі, Івоніка відчуває, що«великий гріх впав уже на його дім». Тут сяйво місяця натякає на позасвідому, містичну царину, де й кореняться причини, заховані пояснення трагедії. Астральні деталі тут свідчать про присутність Всевишнього при похованні праведника. Адже зорі — світло серед темені — символізують Дух. Місяць — це місце, де очищаються душі праведників, перш аніж полинути до Сонця (Бога). Сяйво, краса й спокій небес засвідчують, що Михайлова душа вливається у Вічну Гармонію.

Кілька разів у мертвого Михайла йде кров : зразу – коли вперше до нього підходить Сава, потім – коли Марія накинулась з прокльонами і бійкою на Анна, третій раз – коли Анна починає плакати біля труни, четвертий раз – знак матері одуматися і прийняти Анну.

Свічка: на смерть душі братовбивці натякає ще одна деталь, уже на похороні: «Одна свічка, що горша в головах умерлого, впала, покотилася саме до ніг Сави і тут згасла».

Дитина Анни та Петра – символ надії.

Отже, удаючись до символічних деталей, Кобилянська робить успішну спробу проникнути в позасвідомі обшири духовного світу.

Злочин обов’язково буде покараний, і найчастіше, це покарання іде через докори сумління самого злочинця, через нещастя з близькими для нього людьми, через відсутність душевного спокою і щастя.

Літературний диктант

1.В основі сюжету твору «Земля» лежать факти

А вигадані Б фантастичні В автобіографічні Г реальні

2. У «Землі» письменниця художньо відобразила вічну тему

А особистості і нації Б гармонії людини і природи

В Каїна і Авеля, зради і покути Г любовного трикутника

3.З перебуванням Михайла у війську («Земля») пов'язується елемент сюжету

А зав'язка Б експозиція В кульмінація Г розв'язка

4.Розповідь у «Землі» ведеться від

А першої особи Б третьої особи

В імені автора Г імені очевидця подій

5.«Земля» написана в руслі