A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Авдіївське професійно-технічне училище

Історія України

Дата: 07.09.2022 16:17
Кількість переглядів: 732

08.09.22р. Історія України  Гр.21    Урок №1

 

Тема :  Політико-ідеологічна криза радянського ладу в УРСР. Ідеологічні орієнтири партійно-радянського керівництва. Конституція УРСР 1978 р. Зміни в соціальній та національній структурі населення

 

Мета: розкрити суть політико-ідеологічної кризи радянського суспільства. Показати основні етапи цього процесу. Схарактеризувати діяльність В. Щербицького. Вчити учнів мати власну думку з приводу конкретних історичних явищ і процесів, обґрунтовувати й відстоювати її. Виховувати учнів в дусі патріотизму й утверджувати ідеали демократії. Сприяти осмисленню ролі людини в історії.

 

Період 1964—1985 рр. в історичній і публіцистичній літературі дістав назву «застій». Ця назва не зовсім точно відображає процеси, що відбувалися у другій половині 1960 — першій половині 1980-х рр., але відбиває загальну тенденцію соціально-економічного й політичного розвитку радянської системи. Застій не передбачає припинення розвитку країни. Здійснювалися реформи (друга половина 1960-х рр.), реалізовувалися п’ятирічні плани, велось активне будівництво тощо. Для тих часів характерне досягнення відносної соціальної та матеріальної стабільності, порівняно з попередніми періодами рівня життя основної маси населення. Проте навіть у межах СРСР УРСР за рівнем споживання посідала п’яте місце серед союзних республік, хоча мала другий по Союзу рівень економічного потенціалу.

 

Етапи періоду застою

I етап (1965—1970) — спроба проведення економічних реформ, які мали б упорядкувати економіку СРСР після «реформаторської гарячки» хрущовського періоду (реформи Косигіна).

II етап (1970—1982) — наростання кризи, «консервація» існуючої в СРСР системи.

III етап (1982—1985) — зміни в партійному керівництві. Усвідомлення кризового стану радянського суспільства.

3. Політико-правовий статус УРСР у складі СРСР. Конституція УРСР 1978 р.

 

Нова Конституція УРСР була прийнята 20 квітня 1978 р.

УРСР за період існування радянської влади мала основні атрибути державності: Основний Закон, систему органів влади, герб, гімн, прапор, столицю, кордони, а насправді перебувала у стані державного безправ’я.

Згідно з Конституцією 1978 р. УРСР мала право приймати Основний Закон, вносити до нього зміни та доповнення, приймати поточні закони, вийти із складу Союзу, організовувати діяльність органів державної влади та управління, здійснювати керівництво економікою, розробляти і затверджувати плани соціально-економічного розвитку, керувати галузями народного господарства республіканського підпорядкування, житловим і комунальним господарством, освітою, культурою, наукою, медициною; установлювати порядок використання землі, надр, лісів; забезпечувати охорону державного порядку, прав і свобод громадян.

Проте, кожне з цих положень обмежувалося союзними органами. Право на вихід зі складу СРСР не було підкріплене жодними правовими нормами. Центр фактично перебрав на себе управління промисловістю республіки, використанням її надр і природних ресурсів. Тільки незначну частину бюджету можна було витрачати республіці на власний розсуд. Самостійну зовнішню і зовнішньоекономічну діяльність УРСР проводити не могла.

УРСР мала свої органи державної влади. Функції вищого законодавчого органу покладалися на Верховну Раду УРСР. До компетенції Верховної Ради входило: прийняття конституції і внесення до неї змін і доповнень, вирішення питання зміни кордонів, визначення основних засад внутрішньої і зовнішньої політики, затвердження планів соціально-економічного розвитку, бюджетів, призначення виборів, обирання Голови ВР та його заступників, призначення Голови Ради Міністрів, затверджування складу уряду, заслуховування звітів, законодавчого регулювання суспільного розвитку, визначення порядку діяльності місцевих органів влади, ратифікація та денонсування міжнародних договорів, встановлення почесних звань, приймання рішень про амністію, скасовування указів і постанов президії ВР, розпорядження її Голови, місцевих Рад, призупинення актів уряду, прийняття законів і постанов, що не суперечать законам СРСР.

Проте насправді більшість вказаних функцій перебрали на себе партійні органи, які постановами і резолюціями ЦК КПУ розв’язували ті питання, що мав вирішувати вищий законодавчий орган держави.

Персональний склад ВР УРСР формувався на виборах. Вибори проходили на основі прямого, рівного виборчого права. Однакова кількість виборців обирала одного депутата. Все доросле населення віком від 18 років мало рівне право голосу. Вибори здійснювалися таємним голосуванням, депутати обиралися безпосередньо громадянами. Кількість депутатів залежала від демографічного стану. За весь період існування Верховної Ради її кількісний склад змінювався від 235 до 650 депутатів. Завдяки різноманітним заходам досягалась висока активність виборців 99,9 %. Вибори до Верховної Ради проводились один раз на п’ять років. Вона мала сесійну форму роботи і скликалася два рази на рік.

Постійно діючим вищим органом влади була Президія ВР УРСР. Вона, зокрема, приймала чинні законодавчі акти, вносила до них зміни, утворювала і ліквідовувала міністерства та державні комітети. Здійснювала керівництво і контроль над місцевими органами влади. Готувала сесії. Приймала укази про присвоєння почесних звань і нагород, вирішувала питання громадянства, амністії та помилування тощо. До президії входило 19—25 осіб.

Вищим виконавчим і розпорядчим органом була Рада Міністрів УРСР, яка керувала цілою системою міністерств, відомств, державних комітетів. Реально вона було лише однією з управлінських ланок союзних виконавчих органів влади. Більшість постанов, розпоряджень, рішень дублювали союзні документи.

Місцеві органи влади були представлені системою рад різних рівнів: від обласних до сільських. Ради виконували як законодавчу, так і виконавчу функції. Але насправді не мали ніякої. Уся їх діяльність залежала від партійних органів.

Над усією цією структурою влади стояла комуністична партія. Як зазначалося в ст. 6 Конституції «Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій є КПРС. КПРС існує для народу і служить народу.

Озброєна марксистсько-ленінським ученням, Комуністична партія визначає генеральну перспективу розвитку суспільства, лінію внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, керує великою творчою діяльністю радянського народу, надає планомірного, науково обґрунтованого характеру його боротьбі за перемогу комунізму»

Партійні та державні керівники УРСР.

 Перші секретарі ЦК КПУ:

Шелест П. (1963—1972);    Щербицький В.  (1972—1989)

Кризові явища були наслідком деформацій в суспільно-політичному житті, відвертого ігнорування економічних законів із боку командно-адміністративної системи, прорахунків у діяльності партійного і державного керівництва, яке не усвідомлювало всієї гостроти становища й невідкладності змін.

Домашнє завдання:

1. Скласти політичний портрет П.Шелеста або В.Щербицького ( на вибір) Користуватися матеріалами інтернету.

 

 

 

 

 

Завдання надіслати :  lidiyarudenko789@gmail.com    вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)  

 

 

 

 

 

08.09.22р. Історія України  Гр.№21   Урок № 2

 

 

Тема: Практичне заняття. Конституції УРСР: «сталінська» і «розвинутого соціалізму» (порівняння Основних законів 1937 і 1978 рр.).

 

 

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Що таке Конституція? 2. У якій історичній ситуації було прийнято Конституцію 1937 р.? 3. Назвіть особливості суспільно-політичної ситуації в республіці в період прийняття Конституції 1978 р.
МЕТА: на основі порівняльного аналізу визначити спільне й відмінне в Конституціях УРСР 1937 та 1978 рр.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
1. За додатковими джерелами інформації ознайомитися зі змістом Конституцій УРСР 1937 та 1978 рр. Визначити спільне й відмінне в їхніх основних положеннях.

 

2. Підготувати есе за однією з наведених тем: 1) Конституція УРСР 1937 р. та реалії життя республіки за сталінських часів;

2) Конституція УРСР 1978 р. та реалії життя республіки періоду «застою».

Матеріал для опрацювання

Конституція УРСР 1937 р. була складена на основі Конституції СРСР 1936 р. Містила 13 розділів. У І розділі УРСР проголошувалася соціалістичною державою робітників і селян. Її політичну основу становили ради депутатів трудящих, економічну — соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя й засоби виробництва. Проголошувалася остаточна перемога диктатури пролетаріату. Її основні принципи втілювалися в гаслах «Від кожного за його здібностями, кожному — за його працею», «Хто не працює, той не їсть» та «Уся влада Радам».
Земля закріплювалася в безстрокове та безоплатне користування за колгоспами. Кожному колгоспному двору було дозволено особисте користування невеликою присадибною земельною ділянкою. Дрібне приватне господарство могло існувати для кустарів та одноосібних селян, якщо вони в ньому працювали особисто й не застосовували експлуатацію іншої людини. Соціалістична власність мала існувати у вигляді державної (всенародне добро) та кооперативно-колгоспної (власність колгоспів та кооперативів). В особистій власності громадян могли перебувати житлові будинки, підсобне хатнє господарство, їхні трудові доходи та заощадження тощо. Особисту власність громадян було дозволено передавати у спадок.
У II розділі проголошувалося добровільне об’єднання УРСР разом з іншими радянськими республіками в союзну державу СРСР. УРСР мала республіканський суверенітет, їй гарантувалися недоторканність кордонів і право виходу із СРСР. Для громадян республіки встановлювався принцип подвійного громадянства. За своїм адміністративно-територіальним устроєм УРСР поділялася на сім областей — Вінницьку, Дніпропетровську, Донецьку, Київську, Одеську, Харківську й Чернігівську та Молдавську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку.
Верховну Раду УРСР як єдиний і найвищий законодавчий орган державної влади обирали на чотири роки. Один депутат Верховної Ради УРСР обирався від 100 тис. населення. Верховна Рада збиралася двічі на рік на чергові сесії, а на позачергові — за рішенням президії або вимогою не менш ніж третини депутатів. Закони ухвалювалися простою більшістю голосів й оприлюднювалися за підписом голови та секретаря президії Верховної Ради. До складу президії, що обиралася Верховною Радою і була їй підзвітна, входили голова, два заступники, п’ятнадцять членів і секретар. Депутатам надавалося право недоторканності. Члени уряду були зобов’язані відповідати на депутатські запитання у триденний термін.
Найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади УРСР був її уряд, що мав назву Рада народних комісарів. Він створювався Верховною Радою, був відповідальним і підзвітним їй та президії. Повноваження Раднаркому обмежувалися Конституцією СРСР 1936 р., законами УРСР та СРСР, постановами й розпорядженнями Раднаркому СРСР. Народним господарством УРСР керували десять союзно-республіканських (легкої, харчової, лісової промисловості, зернових і тваринницьких радгоспів, земельних справ, фінансів, внутрішньої торгівлі, юстиції, внутрішніх справ, охорони здоров’я) та чотири республіканські (комунального господарства, місцевої промисловості, освіти, соціального забезпечення) наркомати. До Раднаркому УРСР, окрім голови, його заступників та наркомів, входили голова держплану УРСР, начальник управління у справах мистецтв, уповноважені загальносоюзних наркоматів і Комітету заготівель СРСР.
В областях, округах, районах, містах, селищах, станицях і селах органами державної влади були відповідні ради трудящих, які обиралися населенням цих місцевостей на два роки. Виконавчими і розпорядчими органами цих рад були виконкоми. На місцях безпосередні управлінські функції здійснювалися управліннями або відділами виконкомів — соціального забезпечення, народної освіти, охорони здоров’я, комунального господарства тощо. Власні управління загальносоюзні наркомати й НКВС СРСР створювали при обласних радах, а НКВС УРСР — при районних. Комітет заготівель СРСР призначав до обласних рад своїх уповноважених.
До соціально-економічних прав, які надавалися Конституцією 1937 р. громадянам УРСР, належали: права на працю, відпочинок, матеріальне забезпечення в старості, у разі хвороби або втрати працездатності, на освіту, рівноправність жінок і чоловіків, рівноправність усіх громадян незалежно від національності й рангів, державну охорону інтересів матері й дитини тощо. Демократичні свободи громадян (слова, друку, демонстрацій, мітингів, зібрань, совісті, об’єднання у громадські організації) лише декларувалися, але фактично не забезпечувалися. Комуністична партія вперше на конституційному рівні отримала статус «керівного ядра» всіх громадських і державних організацій. У Конституції закріплювалися недоторканність житла, особи та інші особисті права. Обов’язками громадян були дотримання Конституції, виконання законів, належне виконання громадських обов’язків, дотримання трудової дисципліни, повага до правил соціалістичного співжиття, захист Батьківщини, виконання загального військового обов’язку, дбайливе ставлення до суспільної соціалістичної власності.
Окремий розділ Конституції 1937 р. був присвячений виборчій системі. У ньому закріплювалися принципи загального, рівного і прямого виборчого права за таємного голосування.
Правосуддя відповідно до Конституції покладалося на Верховний Суд УРСР, обласні суди, спеціальні суди СРСР та народні суди. Розгляд справ у всіх судах здійснювався за участю народних засідателів, крім випадків, передбачених законом. Верховний Суд УРСР обирала Верховна Рада, обласні суди — обласні ради трудящих, народних суддів — громадяни району або міста. Усіх обирали на п’ятирічний термін. Судочинство здійснювалося українською мовою із забезпеченням права на перекладача, а також права виступати на суді рідною мовою. Декларувалася незалежність суддів і те, що вони підкорюються лише закону.
Також у Конституції 1937 р. були визначені герб, прапор, столиця УРСР. Встановлювалися порядок формування державного бюджету й порядок внесення змін до Конституції.

 

Конституція УРСР 1978 року. Четверта конституція Радянської України, яка замінила раніше чинну Конституцію УРСР 1937 р., діяла до 1989 р. без змін, у 1985—1995 рр. — зі змінами. Більшість її статей мали декларативний характер і ніколи не були закріплені відповідними законами. Зокрема, були гарантовані права і свободи, суверенітет республіки, право її вільного виходу зі складу СРСР. У статті 6 закріплювався політичний монополізм комуністичної партії. Створення інших політичних партій вважалося порушенням Конституції і спричиняло притягнення до кримінальної відповідальності. Новий Основний Закон запроваджував назву «народні депутати» замість «депутатів трудящих». Було затверджено державну символіку УРСР, яка існувала з кінця 1940-х рр., та адміністративний устрій із 25 областей, що існував після адміністративних реформ 1950—1960-х рр.
Прикметною рисою Конституції 1978 р. стала розгорнута й пафосна ідейно-політична преамбула. Вона відображала зміст концепції «загальнонародної держави» на основі ідеології «переходу до комуністичного суспільства». Якщо преамбула Конституції 1937 року складалася з 97 слів і була сформулювана від особи Верховної Ради УРСР, то преамбула Конституції 1978 р. складалася із 325 слів і висловлювала волю «народу УРСР». Серед головних комуністичних ідеологій у новій Конституції були згадки про В. І. Леніна, «Велику Жовтневу соціалістичну революцію», «ленінську національну політику», «боротьбу з буржуазно-націоналістичною контрреволюцією, експлуататорами, поміщиками і капіталістами», «радянський народ», «розвинене соціалістичне суспільство» та «ідеї наукового комунізму». У 1991 р. преамбулу з Конституції вилучили.
Конституція 1978 р. мала десять розділів. Вони містили такі основні положення:
УРСР є соціалістичною загальнонародною державою, яка відображає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих республіки всіх національностей (ст. 1).
Організація і діяльність Радянської держави здійснюються відповідно до принципу демократичного централізму — виборності всіх органів державної влади знизу доверху, підзвітності їх народові, обов’язковості рішень вищестоящих органів для нижчестоящих (ст. 3).
Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій є Комуністична партія Радянського Союзу (ст. 6).
Основу економічної системи УРСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності (ст. 10).
Основу особистої власності громадян УРСР складають трудові доходи. В особистій власності можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту, підсобного домашнього господарства, житловий будинок і трудові заощадження (ст. 13).
Соціальну основу УРСР становить непорушний союз робітників, селян та інтелігенції (ст. 19).
Вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх (ст. 20).
Від кожного за здібностями, кожному за працею (ст. 14).
УРСР у зовнішньополітичній діяльності керується цілями, завданнями та принципами зовнішньої політики, визначеними Конституцією СРСР (ст. 28).
Кожен громадянин УРСР є громадянином СРСР (ст. 31).
Захист соціалістичної Вітчизни належить до найважливіших функцій держави і є справою всього народу. Із метою захисту соціалістичних завоювань, мирної праці радянського народу, суверенітету і територіальної цілісності держави створено Збройні Сили СРСР і встановлено загальний військовий обов’язок. Обов’язок Збройних Сил СРСР перед народом — надійно захищати соціалістичну Вітчизну, бути в постійній бойовій готовності, котра гарантує негайну відсіч будь-якому агресорові (ст. 29).
Громадяни УРСР мають право на працю, тобто на отримання гарантованої роботи з оплатою праці відповідно до її кількості та якості і не нижче за встановлений державою мінімальний розмір (ст. 38).
Громадянам УРСР відповідно до цілей комуністичного будівництва гарантується свобода наукової, технічної і художньої творчості (ст. 45).
Громадянам УРСР гарантується свобода совісті, тобто право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи або вести атеїстичну пропаганду. Розпалювання ворожнечі й ненависті через релігійні вірування забороняється. Церква в УРСР відокремлена від держави, а школа — від церкви (ст. 50).
Обов’язок і справа честі кожного здатного до праці громадянина УРСР — сумлінна праця в обраній ним галузі суспільно корисної діяльності, дотримання трудової дисципліни. Ухилення від суспільно корисної праці є несумісним з принципами соціалістичного суспільства (ст. 58).
Зрада Батьківщини — найтяжчий злочин перед народом (ст. 60).
УРСР — суверенна радянська соціалістична держава. Українська РСР забезпечує за СРСР в особі його найвищих органів державної влади й управління права, визначені ст. 73 Конституції СРСР. Поза межами, зазначеними у ст. 73 Конституції СРСР, УРСР самостійно здійснює державну владу на своїй території (ст. 68).
УРСР зберігає за собою право вільного виходу із СРСР (ст. 69).
Закони СРСР є обов’язковими на території УРСР (ст. 71).
В УРСР є області: Вінницька, Волинська, Ворошиловградська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Кримська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Ровенська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька і Чернігівська. Містами республіканського підпорядкування в УРСР є Київ і Севастополь (ст. 77).
Ради народних депутатів — Верховна Рада УРСР, обласні, районні в містах, селищні та сільські Ради народних депутатів — становлять єдину систему органів державної влади (ст. 78).
Найвищим органом державної влади в УРСР є Верховна Рада УРСР. Закони УРСР приймаються Верховною Радою УРСР або народним голосуванням (референдумом), що проводиться за рішенням Верховної Ради УРСР (ст. 97).
Верховна Рада УРСР обирається громадянами УРСР у складі 650 депутатів (ст. 98).
Рада міністрів УРСР — Уряд УРСР — є найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади УРСР (ст. 115).
Органами державної влади в областях, районах, містах, селищах і селах УРСР є обласні, районні в містах, селищні і сільські Ради народних депутатів (ст. 124).
Державний бюджет УРСР є складовою частиною єдиного державного бюджету СРСР (ст. 145).
Правосуддя в УРСР здійснюється тільки судом (ст. 149). Усі суди УРСР утворюються на засадах виборності суддів і народних засідателів (ст. 150). Судді і народні засідателі є незалежними і підкоряються тільки закону (ст. 153).
Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, ніж за вироком суду і відповідно до закону (ст. 158).
Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів усіма міністерствами, державними комітетами і відомствами, підприємствами, установами та організаціями, виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад народних депутатів, колгоспами, кооперативними та іншими громадськими організаціями, службовими особами, а також громадянами на території УРСР здійснюється Генеральним прокурором СРСР і підлеглими йому Прокурором УРСР і нижчими прокурорами (ст. 162).

 

Користуючись наданим вище матеріалом, виконайте завдання та надішліть на електронну пошту:    lidiyarudenko789@gmail.com  

                вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку   (не на полях!)


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було підтверджено

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень