A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Авдіївське професійно-технічне училище

Історія України

Дата: 21.09.2022 16:46
Кількість переглядів: 72

 

22.09.2022р.   Історія України.    Гр.2.    Урок № 3


Підручник з Історії України. 10 клас. Бурнейко - Нова ...

https://uahistory.co › pidruchniki › ukraine-history-10-

   

Тема: Форсована індустріалізація      Початок першої п’ятирічки / жовтень 1928/. Відкриття Дніпрогесу /1932/. Стаханівський рух /1935/.

Результати перших п’ятирічок.

Результати перших п’ятирічок не можна оцінити однозначно. Внаслідок надзвичайного напруження людських та матеріальних ресурсів владі вдалося частково реалізувати плани індустріалізації. Почали випускати промислову продукцію металургійні підприємства: «Азовсталь», «Запоріжсталь», «Криворіжсталь». Стали до ладу Харківський тракторний і Краматорський машинобудівний заводи. Будували нові шахти, дала перший струм найбільша в Європі Дніпровська гідроелектростанція (Дніпрельстан, Дніпрогес). Водночас реконструювали збудовані раніше підприємства.

З-поміж них Луганський паровозобудівний, Макіївський, Дніпродзержинський та інші металургійні заводи.

Проте за блискучим економічним фасадом індустріалізації радянського типу приховали не зовсім втішні результати. Виникла диспропорція у формуванні промислового потенціалу республіки: посилилася промислова могутність Півдня і Сходу України. Донбас став «всесоюзною кочегаркою». У структурі економіки зросла частка військово-промислового комплексу. Бурхливий розвиток важкої промисловості не супроводжувався відповідним приростом у легкій і харчовій галузях та соціально-побутовій сфері. Створювалася неякісна техніка, яка швидко псувалася. Монополізм державної власності, відсутність конкуренції та матеріальної зацікавленості призвели до сповільнення темпів економічного розвитку. Сформована у 1930-х рр. модель управління виробництвом була командно-адміністративною. Керівництво держави використовувало ресурси цілком підпорядкованого йому суспільства так, як вважало за потрібне.

Будівництво Дніпрогесу. 1930 р.

Індустріалізація спричинила збільшення кількості робітників. Проте чисельне зростання не завжди відповідало їхній кваліфікації. Частина із них була вчорашніми селянами, котрі втікали від репресій і голоду до міста. Владі, з одного боку, вдалося добитися екзальтованого ентузіазму мас, а з іншого — країну охопив тотальний страх бути репресованим. Метод «підхльостування» полягав не тільки у запровадженні завищених планів, але й у спробах змусити виконавців втілювати ці плани у життя за допомогою терористичних методів. У цей період політичні репресії досягли апогею. Українці гинули на будівництві Біломоро-Балтійського каналу, розкуркулені українці освоїли заплави річок Об, Іртиш, Єнісей, у величезних масштабах валили ліс на експорт у Північному краї, добували вугілля та руди на Уралі, за Полярним колом Росії. Зазвичай позитивна динаміка економічного розвитку має сприяти підвищенню життєвого рівня населення. Однак у комуністичному варіанті індустріалізації цього майже не відбулось. Економічна могутність держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на зміцнення тоталітарного режиму і затвердження у свідомості людей ідеологічних догм більшовизму. Індустріальна гонитва призвела до обмеження життєвого рівня населення. Економічні труднощі оголошувалися владою неминучими і цілком природними. У 1930-ті рр. знову з’явилися величезні черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого. Урбанізація спричинила ускладнення житлової та продовольчої проблем. Отже, не все було так добре, як писала преса за велінням влади.

1. Якими показниками визначали досягнення в економіці?

2. Як змінилася структура економіки за перші п’ятирічки?

3. Чи сприяла індустріалізація підвищенню життєвого рівня населення?

Коли в Україні Олексій Стаханов перевиконав норму видобутку вугілля у понад 14 разів, ...

у США Конгрес прийняв закон про нейтралітет, що фактично «розв’язало» руки нацистській Німеччині та фашистській Італії.

Фільм «Сталінська індустріалізація (укр.). ЗНО з історії України»:

 

https://www.youtube.com/watch?v=xiYfuBI_EtM

 

Фільм «Україна у складі СРСР. Індустріалізація і колективізація»:

 

https://www.youtube.com/watch?v=VvRbtS9Vy2M

 

 Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- грудень 1925 р. — тривала доба непу; XIV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію;

- 1928-1933 рр. — перша п’ятирічка;

- 1933-1937 рр. — друга п’ятирічка;

- 1938-1942 рр. — третя п’ятирічка.

 

Домашнє завдання:

1. Опрацювати параграф 28   Підручник з Історії України. 10 клас. Бурнейко - Нова ...

https://uahistory.co › pidruchniki › ukraine-history-10-

2. Складіть історичну довідку «Соціалістична індустріалізація».

 

     Завдання надіслати за електронною адресою:  lidiyarudenko789@gmail.com    вказати своє прізвище,        номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)  

 

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

22.09.2022р.   Історія України.    Гр.2.    Урок № 4


Підручник з Історії України. 10 клас. Бурнейко - Нова ...

https://uahistory.co › pidruchniki › ukraine-history-10-

 

Тема:Суцільна колективізація  сільського господарства в радянській Україні. . Голодомор 1932-1933 рр.   

Хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр. Курс на суцільну колективізацію.

Більшовики завжди доводили, що без ліквідації приватної власності на землю і перетворення одноосібних селянських господарств на колективні побудова соціалізму неможлива. Саме тому вони й поширювали ідею утворення колективних господарств, бо з їхньою допомогою можна було примусити селян працювати безплатно. Ще в перші роки більшовицької влади утворювали комуни, товариства спільного обробітку землі, радгоспи. Натомість за доби непу на селі відновилися приватновласницький аграрний сектор та різні форми добровільної кооперації, а до нечисленних сільськогосподарських артілей та комун у 1927 р. належало тільки 3% селянських господарств.

Визнавши пріоритетом розвиток промисловості, держава здійснювала його головно за рахунок сільського господарства. Виникли ножиці цін: низькі ціни на сільськогосподарські товари і високі — на промислові. Наслідком такої політики стала відмова селян здавати зерно за надміру заниженими державними закупівельними цінами і купувати необхідні їм промислові товари за надто завищеними цінами. У промисловості почалася криза збуту, в аграрному секторі — хлібозаготівельна криза. Оскільки після скасування продрозверстки хлібний фонд формувався майже повністю закупівлями з ринку, в держави не вистачало хліба для забезпечення міст, новобудов, армії; різко зменшився експорт зерна, який давав валюту для оплати імпортованої техніки.

Із хлібозаготівельної кризи було два виходи: підвищити ціни на зерно і тим самим — попит селянства на товари широкого вжитку й засоби виробництва; або під загрозою штрафних санкцій аж до конфіскації майна примусити селян здавати хліб за невигідними цінами. Упродовж 1922-1927 рр. більшовицьке керівництво діяло першим шляхом. Однак така політика тривала недовго. На XV з’їзді ВКП(б) у грудні 1927 р. проголошено курс на колективізацію сільського господарства. В січні 1928 р. було прийнято рішення про вилучення у селян «зернових надлишків» і відновлення надзвичайних заходів у хлібозаготівлях. Під час особистої подорожі Й. Сталіна до Сибіру в січні 1928 р. відбулося опробування цих «надзвичайних заходів», а влітку й восени 1928 р. їх застосування і в Україні, коли республіка через вимерзання 60% озимих втратила понад половину очікуваного врожаю. Тоді ж в Україну повернулися репресії проти незгодних із новою продрозкладкою. При доведенні хлібозаготівельного плану «до двору» використовували протиставлення бідняків і заможних, наслідком чого стало різке зростання напруження на селі. У листопаді 1929 р. ухвалено рішення про суцільну колективізацію, яку в Україні планували завершити навесні 1932 р. Місцеве керівництво скоротило цей термін: у степових районах — весною 1930 р., на іншій території України — до осені того ж року. Такі високі темпи міг забезпечити лише примус. Для управління новоутвореними колгоспами часто скеровували робітників-комуністів, більшість із яких не мали жодного уявлення про сільське господарство, а діяли за девізом: «Нема таких фортець, яких більшовики не могли б узяти».

2. Насильницьке створення колгоспів. «Розкуркулення» селян.

Основними заходами колективізації стали: насильницьке створення колгоспів; ліквідація заможного селянства («куркулів» за термінологією більшовиків), яких вважали ворогами комуністичної влади; обмеження процесу переселення селян до міст. Насильством, неправдивими обіцянками у березні 1930 р. в Україні майже 63/0 селянських господарств було охоплено колгоспами, які створювали початково за зразком комун. До них забирали усе майно селян: усуспільнювалася уся худоба, часто уся птиця, увесь сільськогосподарський реманент. Такі дії влади породжували опір, котрий набув різних форм. Селяни відмовлялися йти в колгоспи, забирали з них своє зерно і худобу, навмисно псували інвентар, який підлягав колективізації, тощо. Найпоширеніша форма протесту зводилася до того, що селяни стали різати домашню худобу, не бажаючи віддавати її владцям. Селянські протести нерідко переростали у відкриті збройні повстання, які охоплювали цілі райони. В окремих місцевостях спротив проходив під гаслами: «Геть радянську владу! Хай живе самостійна Україна!». За підрахунками британського історика Роберта Конквеста, кількість учасників селянських повстань в Україні перевищувала 40 тис. осіб. У деяких районах проти повсталих була задіяна армія. 2 березня 1930 р. газета «Правда» видрукувала статтю Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів», у якій він критикував «перегини» у колгоспному будівництві і всю провину за репресивні методи колективізації поклав на місцевих керівників. Селянам дозволили виходити з колгоспів. Але їхній відтік був настільки масовим, що наприкінці 1930 р. вирішили його призупинити.

У процесі колективізації постало питання про долю заможних селян. За пропозицією Й. Сталіна, влада визначила стратегічне завдання щодо цієї соціальної групи — ліквідувати куркульство як клас. У січні 1930 р. політбюро ЦК ВКП(б) схвалило таємну постанову «Про заходи по ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Згідно з нею, всі розкуркулювані поділялися на тих, хто підлягав: а) ізоляції в концтаборах або розстрілу; б) висилці у «віддалені місцевості СРСР»; в) переселенню на землі за межами створюваних колгоспів. Під «розкуркулювання» потрапили не тільки заможні селяни, а й ті, хто не бажав іти в колгосп. їх оголошували «підкуркульниками». Отже, політика ліквідації «куркульства як класу» була формою репресій стосовно всього селянства. За період колективізації постраждало понад 1 млн осіб. Частина з них була виселена у Сибір і на Північ. Там цих людей називали «спецпереселенцями» і використовували на важких роботах: лісорозробках, рибних та інших промислах у віддалених районах, що потребували робочої сили. Право пересування спецпереселенців і їхніх сімей було обмежено. Вони могли залишати територію поселення тільки за спеціальним дозволом. Доля більшості цих людей склалася трагічно. Багато «розкуркулених» загинули.

У 1932 р. в Україні було усуспільнено майже 70% господарств з охопленням понад 80% посівних площ. Колективізацію тут вважали в основному завершеною. Її наслідки були невтішними. Встановлювався повний контроль комуністичного режиму над сільським господарством, в якому утверджувалася командно-адміністративна система управління; забезпечені дармові джерела для індустріалізації та розвитку військово-промислового комплексу; відбулася дезорганізація аграрного сектора. Селян перетворили в «заручників» держави, а найбільш кваліфікованих і працьовитих господарів фізично знищили. Селянство втрачало вироблені століттями риси: хазяйновитість, ініціативність, працелюбність. Реаліями життя стали зрівнялівка, безгосподарність, відсутність економічних стимулів розвитку, повна незацікавленість в ефективній, продуктивній праці. Створені у 1928-1929 рр. для технічної допомоги колгоспам машинно-тракторні станції (МТС) не покращили ситуації. Тракторів поставляли небагато, до того ж вони були низької якості й часто ламалися. Колективізація, яка стала економічною та соціальною катастрофою для українського села, спричинила ще більше лихо — Голодомор 1932-1933 рр.

 

Домашнє завдання:   Параграф 29

Дати коротко відповіді на питання     https://uahistory.co › pidruchniki › ukraine-history-10-

1. Назвіть основні заходи колективізації.

2. Яка доля спіткала заможних селян під час колективізації?

3. Визначте соціально-економічні наслідки колективізації.

 

     Завдання надіслати за електронною адресою:  lidiyarudenko789@gmail.com    вказати своє прізвище,        номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)  

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було підтверджено

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень