українська мова

Дата: 01.03.2023 16:47

Кількість переглядів: 64

02.03.2023р.Руденко Л.Ф. запрошує групу 21і 23 на урок української мови Початок уроку о 10.40. Посилання: meet.google.com/med-oxxb-rvs

02.03 .2023р. Українська мова Гр. №21 Урок № 33 Викладач: Руденко Л.Ф.

Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. О. П. Глазова. – Харків:

Вид-во «Ранок», 2018.

Тема: Стилістичні особливості частин мов

https://youtu.be/4J7gt5osUeQ

Стилістичні особливості іменників

Іменники  мають великі стилістичні можливості. Точно передати емоції, відтінки почуттів, дух епохи допоможе вдалий добір слова із синонімічного ряду: боротьба — пря, війна, сутичка, двобій, герць, конкуренція, змагання.

Засобом увиразнення також слугують власні назви, що перейшли у загальні і навпаки.

Приклад:

Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій! (В. Симоненко). Нечасто тепер на вулиці побачиш «жигулі» чи «запорожці», більше  «шкоди», «фольксвагени» й «мерседеси».

У художніх, рідше публіцистичних творах для поетизації мовлення використовують форму множини деяких іменників.

 Хліба квітували, і легкий вітер погойдувався над ними золотавим димком (В. Кучер).

Зверни увагу!

Стилістичною помилкою вважають вживання в давальному відмінку однини закінчення -у, -ю в іменників чоловічого роду, що стоять поряд: правильно панові полковнику (а не пану полковнику), капітанові Юращуку (а не капітану Юращуку), Леонідові Васильовичу (а не Леоніду Васильовичу).

Стилістичні особливості прикметників

Стилістично забарвленими є нестягнені форми прикметників  та короткі прикметники: хорошії, милеє, темная, дрібен, ясен, зелен, повен.

Такі варіанти частіше вживають у художньому стилі та народній творчості.

А дівочі молодії веселії літа, як квіточки за водою, пливуть з сього світа (Т. Шевченко). Ой як зацвіло синєє море та різними цвітами (Нар. творчість).

Уживання іменника як неузгодженого означення доречне в публіцистиці, в офіційно-діловому та науковому стилі: 

справа «беркутівців», звернення президента, клопотання прокуратури, арешт підозрюваного, теорема Піфагора, комета Галлея, число Авогадро.

Також уживають родовий відмінок, коли до прізвища додають ім'я (поема Івана Франка, вірш Павла Тичини).

Стилістичні особливості дієслів

Стилістично забарвленими є такі форми дієслова (характерні для розмовного й художнього стилів):

• неозначена на -ть: кохать, читать, шукать; 

• першої особи множини теперішнього часу на -им, -ем: носим, робим, вірим, живем, скажем;

• третьої особи однини на -а: шука, літа.

  Прохання, наказ, заклик можна передати у м'якшій формі (використати умовний спосіб дієслів) і в суворішій (використати інфінітив).
   

Порівняй: Чи не заспівати нам пісню? — Мовчати! Не рухатись!

Стилістична роль займенників

У художньому стилі, фольклорі використовують варіантні форми займенників: тії, цяя, такії, отеє, оції, жоднії, усяк.

Приклад: Швидко полине тоді тая гучная зграя далеко шляхами-тернами (Леся Українка).

Також поширеним стилістичним засобом є форми на тім, на цім (від на тому, на цьому).

Приклад: Раз у бабусі Шелестихи я на тім тижні гостював (Л. Глібов).

Стилістична роль числівників

Стилістичні функції числівників не вирізняються розмаїттям, вони активно вживаються в усіх стилях мови. В офіційно-діловому й науковому числівники вводять для констатації дати, кількості чи тривалості чогось.

Приклад:

Голова зборів — перший заступник міністра інфраструктури. Другий закон Ньютона стверджує: в інерційних системах відліку прискорення, якого набуває матеріальна точка, прямо пропорційне силі, що його викликає, і не залежить від її природи, збігається з нею за напрямком і обернено пропорційне масі матеріальної точки (З підр.).

У художніх творах,  у розмові числівники також називають кількість, тривалість, час, вік, допомагають розкрити задум автора, підкреслити важливість моменту.

Мені тринадцятий минало, я пас ягнята за селом (Т. Шевченко). Мій перший вірш написаний в окопі (Л. Костенко).

Стилістичні функції прислівників

Прислівники можуть надавати мовленню різних відтінків значення, підкресленої емоційності через повтор, у складі фразеологізмів, вживання суфіксів емоційної оцінки.

Службовим частинам мови належить важлива стилістична функція: вони допомагають увиразнити мовлення, додати відтінків значення. Залежно від стилю прослідковується певна диференціація прийменників та сполучників.

Для офіційно-ділового та наукового стилів характерні прийменники  унаслідок, у зв’язку з,  згідно з, відповідно до,  стосовно, залежно від,  з метою, у питанні; сполучники   зважаючи на те що, унаслідок того що, завдяки тому що, з того часу як.
 

Для розмовного та художнього стилів — паки, позаяк, опріч, неначебто, мовбито, побіля, з-поміж, насупроти, побіч.

Службові частини мови теж можуть утворювати синонімічні ряди й бути стилістично нейтральними й стилістично маркованими.

Наче — ніби, мов, немов, немовбито, як, буцім, буцімто.

Домашнє завдання: 1. § 44

2. Вправа 359

Завдання надіслати : lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)

02.03 .2023р. Українська мова Гр. №21 Урок № 34 Викладач: Руденко Л.Ф.

 Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. О. П. Глазова. – Харків:

Вид-во «Ранок», 2018.

Тема: Вимоги до вживання синтаксичних одиниць у різних стилях

Завдання для самопідготовки:

1. Опрацювати §45.

2. Виконати вправу 376.

   Завдання надіслати : lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)

    

    

« повернутися