Українська література
18.10.2022р. Українська література Група 23 Урок № 14 Викл. Руденко Л.Ф.
Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..
Контрольна робота. Модерна драматургія. Перлини Західноукраїнської драматургії. (тести)
0,5 бала за правильну відповідь
1. Укажіть, у якому краї народився Б.-І, Антонич?
А Волинь; Б Гуцульщина; В Слобожанщина; Г Лемківщина.
2. У вірші Б.-І, Антонича „Різдво” Бог народився
А у місті Віфлеємі; Б у містечку Дуклі; В у місті Акко; Г у місті Єрусалимі.
3. Міф про народження Христа в поетичній уяві Антонича перенесено.
А на Буковину. Б на Волинь. В на Лемківщину. Г на Слобожанину.
4. Мокій (М. Куліш «Мина Мазайло») підтримував дружні стосунки...
А З комсомольцями. Б Діячами вітчизняного мистецтва і культури.
В Місцевими соціал-демократами. Г Ученими філологами.
5. Микола Куліш був президентом
А ВАПЛІТЕ; Б неокласиків ; В "Гарту" ; Г "Ланки"
6.Комедія «Мина Мазайло» М. Куліша ідейно співзвучна з твором
А) І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля». Б) І.Карпенка-Карого" Сто тисяч"
В) М. Кропивницького «Глитай, або ж Павук». Г) Т. Шевченка «Назар Стодоля».
1 бал за правильну відповідь
6. Хто із героїв твору М. Куліша «Мина Мазайло» висловив думку, що Мокія відвідав «дур український»?
А Уляна Б дядько Тарас В Мина Мазайло Г тьотя Мотя
7. Хто каже такі слова (за п’єсою Миколи Куліша «Мина Мазайло»): «Подумай, Мино! Подумай, що скажуть на тім світі діди й прадіди наші, почувши, що ми міняєм прізвище»?
8. Мокій (М. Куліш «Мина Мазайло») щиро захоплюється не тільки рідною мовою, а й творчістю...
9. Кому з героїв пєси «Мина Мазайло» М. Куліша належать слова? «Їхня українізація – це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було... Попереджаю!»
10. Кому з героїв п′єси «Мина Мазайло» належать слова? «Як ще ми погано знаємо українську мову. Кажемо, наприклад: потяг іде третьою швидкістюд, а треба – поїзд третім погоном йде. Погін, а не швидкість».
11. Видатний митець, який поставив твір М. Куліша «Мина Мазайло» у Харкові...
12.Уперше Мина (П. Куліш «Мина Мазайло») відчув до себе принизливе ставлення і висміювання через прізвище Мазайло, коли він...
13. Нічого з вашої українізації не вийде, це вам факт, а якщо і вийде, то пшик з бульбочкою — це вам другий факт, бо так каже моє серце...
14. «Рідня – а немає до кого слова промовити, тим паче українською».
Завдання надіслати : lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)
18.10.2022р. Українська література Група 23 Урок № 15 Викл. Руденко Л.Ф.
Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..
Тема: Література письменників-емігрантів. «Празька школа» української поезії та її представники
«Празька школа» охоплює творчість Юрія Липи, Юрія Клена, Олекси Стефановича, Олександра Олеся, Оксани Лятуринської, Галини Мазуренко, Олега Ольжича, Олени Теліги, Леоніда Мосендза, Євгена Маланюка. Проза письменників, яких В. Державин назвав «Празькою школою».
Переглянути посилання: https://www.youtube.com/watch?v=r8gYSoxt77I
Для української нації явище еміграції — характерне, як і для багатьох народів світу. Покидали рідну землю з різних причин: економічних (пошуку кращого життя, заробітку — це перша хвиля), політичних (виїжджали ті представники народу, а серед них і письменники, які брали активну участь у розбудові держави й могли чекати на фізичне знищення від більшовицького уряду, — друга хвиля), третя хвиля української еміграції накрила Європу наприкінці Другої світової війни. Оскільки перша хвиля української еміграції на межі XIX-XX ст. вважається трудовою, то вона не вирізняється особливими літературними здобутками. Це заробітчанські та емігрантські народні пісні, які дійшли до нас у збірниках Володимира Гнатюка, Філарета Колесси та інших фольклористів.
Представники другої хвилі еміграції — учасники фатальних для України подій 1917-1922 рр. Крах свободи і незалежності, зумовлений більшовицькою інтервенцією взимку 1918 року, відкинув націю у прірву небуття. Народ виявився не готовим до державотворення, а уряд закомплексувався на антинаціональних соціалістичних ілюзіях: єдиним офіційним стилем мистецтва було проголошено соціалістичний реалізм. Письменники, які емігрували, мали більшу свободу художнього вираження, а також можливість критично осмислювати події в Україні. Розмірковуючи над причинами трагедії України, воїни УНР, що опинилися в інтернованих таборах, усвідомили потребу утверджувати рух української ментальності, не дати йому розпорошитися. Чимало українців, серед яких письменники, художники, композитори, науковці, емігрували до Чехо-Словаччини. Тодішній президент цієї країни Томаш Масарик симпатизував українцям і сприяв тому, щоб вони могли здобути освіту рідною мовою. У 1922 році у Подєбрадах було відкрито Українську господарську академію, до якої одразу ж вступило 300 студентів. У Празі функціонував Вищий педагогічний інститут імені Михайла Драгома-нова, Український вільний університет, Українська мистецька студія, де зосередилося чимало наукової та творчо обдарованої молоді.
Закономірно, що тут розквітало мистецтво слова, зокрема у творчості поетів, більшість із яких зі зброєю в руках виборювали державність України. Юрій Дараган, Євген Маланюк, Леонід Мосендз, Олег Ольжич, Оксана Лятуринська, Олена Теліга, Олекса Стефанович, Юрій Клен та інші, об'єднані світоглядними засадами, державними переконаннями, проблематикою й високомистецькими уподобаннями, утворили так звану поетичну «празьку школу».
Характерною ознакою поезії представників «празької школи» є історіософічність (позначена мудрістю історія). У їхніх поезіях звучали історичні мотиви у своєрідному аспекті — оживлення історії в собі, присутність у єстві ліричного героя далекого і близького минулого через зміщення часових чи просторових шарів. Поети «празької школи» зверталися до тем, на які в Україні було накладено табу: репресії, голодомор.
Першою «ластівкою» у доробку «празької школи» було єдина збірка Ю. Дарагана під назвою «Сагайдак» (1925). Невелика за обсягом книжка ніби поєднувала в собі різні стильові струмені, мала великий вплив на поетів «празької школи». «Пражани» друкувалися і на сторінках часописів «Веселка», «Наша Громада», «Село». Завдяки слову поети-емігранти відчували свій кревний зв'язок з почетвертованою Україною, усвідомлювати свою відповідальність за трагедію національної революції, потребу відновити історичну справедливість. Їхня скерована на високу мету поезія ніколи не перетворювалася на однозначний плакат чи поверхове публіцистичне римування.
У ній, позначеній високою культурою художнього мовлення, синтезовано творчий дослід української класики, світового письменства та тогочасного модернізму. Отже, література української діаспори показала світові безприкладний зв'язок служіння творчої інтелігенції своєму народові, будучи за межами рідної землі. Творчий доробок поетів-емігрантів заслуговує на дослідження, вивчення, бо є складником української літератури. Чеський літературознавець Мікулаша Неврлий сказав: «Празьку школу» утворили художню найталановитіші поети…» Настав час ознайомитися із творчістю кращих її представників.
Завдання:
1. Опрацювати матеріал підручника ( стор. 150-151)
2. Опрацювати і законспектувати вище наданий матеріал
Завдання надіслати : lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)
