Історія України

Дата: 01.03.2023 17:06

Кількість переглядів: 26

02.03.23р. Історія України. Група 23. Урок № 25 Викладач: Руденко Лідія Федорівна

Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Гісем

Історія України 11 клас Гісем 2019 станд - shkola-in-ua

https://shkola.in.ua › 1786-istoriia-ukrainy-11-klas-hise..

Розділ 5. Становлення України як незалежної держави

Тема: Україна в 1991–1998 рр. . .

Економічний спад

Загострення економічної ситуації, що відбувалося в роки перебудови, у перші роки незалежності України перетворилося на економічну кризу.

Від 1990 до 1993 р. падіння виробництва в Україні становило за валовим суспільним продуктом 75,2 %, за обсягом промислової продукції - 82,2 %, за обсягом сільськогосподарської продукції - 78,2 %.

У 1994 р. спад виробництва досяг максимуму. Інфляція та високі банківські ставки робили неможливим накопичення коштів для подальшого їх інвестування в економіку.

Інфляція - це тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності громадян. Інвестиції - це довготермінові вкладення капіталу в різні галузі народного господарства всередині країни та за її межами з метою їх розвитку та одержання зростаючого прибутку.

Причини й складові економічної кризи було обумовлено сукупністю чинників. Серед них - результати радянського господарювання в республіці: висока інтеграція республіканської економіки в союзну (до 1991 р. виробництво кінцевого продукту в Україні займало менше як 20 %); висока концентрація базових галузей виробництва та оборонної промисловості; залежність промисловості республіки від енергоносіїв інших регіонів СРСР.

Український політикум і керівники держави не змогли запропонувати ефективну стратегію економічного розвитку та знайти оптимальну модель ринкових перетворень, яка відповідала б можливостям української економіки. Серед причин: недосвідченість кадрового потенціалу у проведенні реформ в економіці та відсутність державницького мислення і державницьких підходів у розв’язанні важливих завдань, зловживання багатьох представників колишньої партійно-радянської номенклатури, яка швидко міняла власність на владу.

На законодавчому рівні в Україні забезпечувалися ринкові перетворення: відбувалися впровадження приватної власності шляхом проведення роздержавлення та приватизації.

Приватизація - це процес передачі об’єктів державної та інших форм публічної власності у приватну власність фізичним або юридичним особам. Стала одним з головних напрямів переходу від командної економіки до ринкової в посткомуністичних країнах.

У реальності складалася невідповідність між новим законодавством та економічною практикою. Відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (1992) кожен громадянин одержав приватизаційний майновий сертифікат на право 1/52 мільйонної частини власності майна України (приблизно 1 тис. доларів). Однак таке право виявилося фікцією. Незабаром сертифікати за безцінь скупили «червоні директори» - керівники підприємств, або вони просто втратили вартість, оскільки підприємства перестали існувати.

Фактично держава втрачала контроль за розвитком економіки. Дедалі відчутніше проявлялася її залежність від зовнішніх впливів. Негативно вплинув на економіку України процес лібералізації цін у Росії. На початку 1992 р. українці зіткнулися з підвищенням цін на імпортоване паливо (ціни на газ зросли у 100 разів, а на нафту - у 300 разів), інфляцією, платіжною кризою, розбалансованою фінансово-кредитною системою і, як результат, - зубожінням основної маси населення. Підвищення цін наприкінці 1993 р. на імпортовану з Росії нафту призвело до того, що інфляція переросла в гіперінфляцію. Грошова одиниця України знецінилася у 103 рази.

Упродовж 1990-1994 рр. урядові органи запропонували дев’ять державних економічних програм. Проте їх впровадження зіштовхнулося з політичними суперечками та негараздами в державі.

Чому, на вашу думку, жодна з економічних програм не принесла очікуваної стабілізації соціально-економічної ситуації?

Більшість представників суспільства виявилася не готовою реалізовувати себе повноцінно в умовах нових викликів. Утім цю ситуацію вміло використала частина колишньої партійно-радянської номенклатури, яка зберегла свою владу після розпаду Радянського Союзу та мала доступ до ресурсів і можливості використовувати нові ринкові умови для власного збагачення. Комерційні структури, які створювалися при державних підприємствах їхніми керівниками, піднімали ціни, переводили гроші в тіньовий сектор та за кордон. Ці процеси супроводжувалися поширенням корумпованості, економічної та фінансової злочинності.

Тіньова економіка в Україні - це сукупність видів економічної діяльності, заборонених законодавством України, або тих, які з різних причин не враховані в офіційній статистиці. Корупція - це використання особою наданих їй службових повноважень і пов’язаних із цим можливостей для одержання неправомірної вигоди.

Як, на вашу думку, протистояти корупції?

Недосконалість законодавства призводила до порушень і зловживань у процесі приватизації державного майна. Складнощі супроводжували реформування сільськогосподарського сектору виробництва. За відсутності реальної допомоги держави кредитами, сучасною технікою, правовим підґрунтям тощо фермерські господарства розвивалися повільно. Наслідки кризи в сільському господарстві проявилися у зменшенні обсягів продукції при зростанні її собівартості. У 1999 р. понад 85 % колективних сільськогосподарських підприємств були збитковими. Регулярні заходи з підвищення норми податку призводили до зменшення інтересу виробників. Відсутність чіткої програми економічного розвитку стримувала приплив іноземного капіталу.

2. Запровадження гривні

Купоно-карбованець - це засіб грошового обігу в Україні від січня 1992 р. до вересня 1996 р.

На початку 1992 р. було зроблено кроки зі створення власної національної валюти та власної грошової системи - запроваджено купони (купоно-карбованці багаторазового використання). У середині року в країні припинилося використання радянських карбованців. Наступним кроком планувалося провести грошову реформу та запровадити гривню. Утім погіршення ситуації в економіці унеможливило проведення грошової реформи: до кінця 1992 р. купоно-карбованці знецінилися у 21 раз.

У 1993 р. було закрито торги міжбанківської валютної біржі й зафіксовано валютний курс. Зроблено спробу знову перевести економіку на ручне управління. Інфляцію було зупинено шляхом заборгованості з виплати заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат, а також зростання неплатежів за товари і послуги в народному господарстві. Було також збільшено податки, що призвело до зростання цін.

Підсумки 1994 р. були катастрофічними. На початку жовтня 1994 р. президент передав у Верховну Раду політичний документ «Про основні засади економічної та соціальної політики», у якому містився аналіз соціально-економічної ситуації в Україні.

Проведення ринкових реформ потребувало міцної грошової одиниці. З осені 1994 р. уряд почав створювати передумови для запровадження гривні. Щойно в 1996 р. намітилися ознаки економічної стабілізації, Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні» (1996).

Від 2 вересня 1996 р. НБУ випустив в обіг банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 грн і розмінні монети номіналом 1, 2, 5, 10, 25 і 50 коп. та припинив емісію¹українських карбованців, які підлягали обміну на гривні за курсом: 100 000 крб = 1 грн.

¹Емісія - створення та випуск в обіг грошової готівки. Здійснюється Державною скарбницею.

Реформу провели за два тижні: 2-16 вересня 1996 р. Після визначеного терміну функціонування українського карбованця в готівковому обігу припинилося, єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня. Громадяни України мали змогу обміняти українські карбованці на гривні без обмежень і будь-якої плати за обмін.

Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте відеосюжет «Як виготовляють українську гривню». Що нового ви дізналися?

3. Демографічні процеси

Кількість населення в Україні 1989 р. - 51,7 млн осіб, 1991 р. - 51,9 млн осіб, 1996 р. - 51,3 млн осіб, 1997 р. - 50,9 млн осіб, 2001 р. - 48,4 млн осіб.

Проаналізуйте динаміку змін чисельності населення України в перші роки незалежності. Пригадайте й поясніть значення терміна депопуляція.

Починаючи з 1990-х рр. зміни чисельності населення в Україні було зумовлено сукупністю факторів. Одна з причин - це природне скорочення в результаті зниження народжуваності. На спад народжуваності вплинули суспільні та економічні зміни, що відбувалися в Україні. В умовах невпевненості, несприятливих соціально-політичних та економічних перспектив спостерігалася відмова сімей від народження другої та третьої дитини. Чинником, що стримував народжуваність, була занепокоєність щодо фізичних і генетичних наслідків Чорнобильської катастрофи. Нерідко жінки, які працювали, після народження дитини позбавлялися роботи і, відповідно, залишалися без засобів до існування.

Іншим вагомим фактором, який вплинув на природне скорочення населення, є смертність. Якщо в розвинених країнах починаючи з 1960-х рр. здійснювалася широка кампанія за охорону довкілля, високий рівень і раціональний спосіб життя, цивілізоване ставлення до свого здоров’я, то в Радянському Союзі ситуація характеризувалася посиленням трудового навантаження на населення в умовах екстенсивного розвитку економіки. Усе це спричинило підвищення рівня смертності та зменшення тривалості життя. Після Чорнобильської трагедії та в умовах хронічної соціально-економічної кризи 1990-2000-х рр. означена ситуація ще більш загострилася. Несприятливі тенденції в демографічних процесах призводили до поступового старіння населення і зменшення його репродуктивного потенціалу.

Ще одна з важливих характеристик демографічної ситуації - наростаючі темпи обезлюднення сіл. Крім того, у процесі переходу до ринкової економіки, позбавлення більшості населення власності, збільшилася соціальна диференціація суспільства, тобто розшарування населення: поділ на бідні, середньозабезпечені і заможні (підприємці, комерсанти, банкіри, певна категорія управлінців, представники творчої інтелігенції) верстви.

4. Трудові міграції

З 1990-х рр. в Україні почалися неконтрольовані міграційні процеси: держава перетворилася на постачальника кваліфікованої та дешевої робочої сили для зарубіжжя.

Трудова міграція населення - це особливий вид міграції економічного характеру, який обумовлено пошуком роботи, нерідко за межами країни постійного місця проживання.

Причини, що спонукали населення України до масових трудових міграцій: зростання рівня безробіття, низька заробітна плата, значне розшарування населення за рівнем доходів і, відповідно, прагнення поліпшити рівень життя.

Українські емігранти за кордоном працювали головним чином у будівництві, сільському господарстві, у галузях побутових послуг і медицини. Наслідком трудової міграції стало погіршення демографічної ситуації в країні: зменшувалася чисельність населення, до того ж серед мігрантів було багато молодих жінок дітородного віку; зберігалося несприятливе співвідношення чисельності працездатного та непрацездатного населення.

Погоджуючись працювати не за фахом, люди втрачали професійні навички, знижувалася їхня кваліфікація. Виникали проблеми зі збереженням сімей і вихованням дітей, оскільки члени родини тривалий час залишалися відірваними одне від одного.

Тільки в 1990 р. з України на постійне місце проживання за кордон виїхало 95,4 тис. громадян. Найчастіше виїздили до Ізраїлю, США, Канади. Українська економіка суттєво втрачала від еміграції науковців.

Відтік мізків - це процес масової еміграції, за якої з політичних, економічних, релігійних або інших причин з країни від’їжджають фахівці, учені та кваліфіковані робітники.

Домашнє завдання

Опрацювати §20. Коротко законспектувати. ( стор.167 - 179)

Надіслати : lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)