українське ділове мовлення

Дата: 06.11.2020 07:54

Кількість переглядів: 116

06.11.2020 Українське ділове мовлення. Гр.№2 ( 3-4)

Тема: Класифікація службових документів

Виконати завдання:

1. На місці крапок вставити, де потрібно, апостроф чи Ь

Ім..я, під…їхати, в…їхати, об..ява, сім…я, м…ята, м…ятний, пір'…я, м..яч, з…їхати, м..ясо, дерев..яні, пам…ятник, з…їзд, реп…ях, солов…ї, подвір…я, розв…язали, з…юрмитись, зв…язали, об…єднати, роз…їхатись, здоров…я, хлоп…ята, роз…яснити, з любов…ю, між гір…я, черв…як, п…ятниця, рум...яний, сузір.'я, між гір…я, в…ялий, гороб'яче, м…ясорубка, комп…ютер. Здоров…я, Лук…ян, верф…ю, кур…єр, моркв…яний, мавп…ячий.

Медал…йон, ос…овий, ус…мішка, камін…чик, рум…янцю, аквалан…гіст, їжач…ок, їдал…ня, непокоїш…ся, йосипівс…кий, ін….ший. Хар..ків, приз…ба, сіл…с…кий, шіст…сот; кан…йон, мен…ший, л…яний, малесен…кий, різ…бяр, нен…чин, Іл…їн, людс…кіст…, брун…ка, ін….ший, якіст…ю, рибал…чин.

Класифікація службових документів – це поділ їх на класи за найбільш загальними ознаками схожості та відмінності. Мета класифікації полягає в підвищенні оперативності роботи апарату управління та відповідальності виконавців.

Види документів визначаються за ознаками:

Найменування (заява, листи, службові записки)
Походження (службові, особисті)
Місце виникнення (внутрішні, зовнішні)
Призначення ( 1) док-ти щодо особового складу – автобіографія, резюме, заява, пропозиція, скарга, хар-ка, трудова книжка, особистий листок з обліку кадрів; 2) довідково-інф. док-ти – анотація, відгук, рецензія, висновок, довідка, доповідна та пояснювальна записки, запрошення, звіт, лист, оголошення, план, протокол, витяг з протоколу, стаття, наукова робота, реферат, тези, конспект, телеграма, факс; 3) обліково-фінансові док-ти – акт, доручення, розписка, список, таблиця, накладна; 4) господарсько-договірні – договір, трудова угода, контракт; 5) організаційні док-ти – інструкція, положення, правила, статут; 6) розпорядчі док-ти – вказівка, наказ, постанова, розпорядження).
Форма (стандартні, індивідуальні)
Напрямок (вхідні, вихідні)
Строк виконання (звичайний безстроковий, терміновий, дуже терміновий)
Ступінь гласності (загальні, таємні, для службового користування)
Стадії створення ( оригінали, копії, витяги, дублікати)
Складність (прості, складні)
Строк зберігання (постійний, тривалий, тимчасовий)
Техніка відтворення (рукописні, відтворені механічним чи електронним способом)
Носій інформації (паперовий, електронний (диск, дискета тощо)

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Тема: Документ - основний вид офіційно-ділового стилю. Поняття про документ.

Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови обслуговує сферу ділових стосунків та відносин на офіційному рівні.

Основним видом ділового мовлення є документ, який на сьогодні став об’єктом вивчення багатьох наукових дисциплін. Це стало причиною виникнення різних значень поняття «документ», оскільки його тлумачення залежить від того, у якій галузі науки чи сфері діяльності й для чого він використовується.

Іншомовний словник за редакцією Л.О.Пустовіт зазначає, що «документ» це:

1. Письмовий акт, що посвідчує факт, який має юридичне значення або підтверджує право на будь-що (наприклад, заповіт, договір, диплом про освіту).

2. Офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка тощо).

3. Історично-достовірне письмове джерело. У тлумачному словнику (укладачі В.В.Яременко, О.М.Сліпушко) подаються такі значення цього терміна:

Діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує право на що-небудь, служить доказом чого-небудь (акт, протокол).
Письмове свідоцтво, що офіційно підтверджує особу.
Письмовий твір, грамота, рисунок і т. ін. як свідчення про щось історичне, важливе.

Словники констатують значення терміна «документ» майже однаково, але, зазначимо, що не кожен матеріальний об’єкт, у якому міститься та чи інша інформація може бути документом.

Отже, документ – це закріплена на папері чи спеціальному матеріалі інформація про факти, події, явища дійсності, діяльність людини за визначеним стандартом чи відповідною формою з дотриманням всіх норм чинного законодавства.

Тільки у такому випадку закріплена інформація набуває статусу документа.

Найголовніші функції, які виділяють документ у потоці інформації полягають у тому, що він:

має правове й господарське значення, зокрема, може служити писемним доказом, а також бути джерелом різноманітних відомостей довідкового характеру (правова функція);
дає можливість відтворювати факти діяльності установи, організації чи підприємства (управлінська функція);
дає можливість відтворити інформацію з архівних справ, що має значення для поточної роботи і для історії (історична функція);
дає право ідентифікації особи серед інших осіб (ідентифікаційна функція).

Будь-який документ – це, насамперед, носій інформації, і це найважливіша його властивість.

Кожен документ має конкретну схему побудови, виконує тільки йому властиву функцію. Однак, всі документи укладаються відповідно до офіційно закріплених чи узаконених правил, традицій. У зв’язку з цим, до якого б із підстилів офіційно-ділового стилю вони не належали, ділові папери повинні відповідати таким конкретним вимогам:

Документ повинен видаватися уповноваженим органом або особою відповідно до їхньої компетенції.
Документ не повинен суперечити чинному законодавству і директивним вказівкам керівних органів.
Документ повинен бути достовірним, базуватися на фактах і містити конкретні пропозиції або вказівки.
Документ повинен відповідати своєму призначенню й укладатися за встановленою формою.
Документ має бути бездоганно відредагований і оформлений.

Крім названих вимог, під час укладання документів необхідно дотримуватися

основних принципів стилю і мови ділових паперів:

дотримання норм літературної мови взагалі і норм стилю зокрема;
уніфікація ділової мови;
стислість текстів через використання простих речень, введення мовних кліше, зворотів, абревіатур і т. ін.

Усе назване робить документ зручним в обробці, дає можливість швидше і продуктивніше використовувати інформацію з найменшими затратами часу та енергії.

У практичній діяльності установ, організацій і підприємств найчастіше використовуються текстові документи, інформація яких фіксується рукописним, машинописним чи друкарським способом. Оформляються документи на папері, фотоплівці, на магнітній та перфострічці, дискеті, компакт-диску, перфокарті (картка з цупкого картону для записування (кодування) інформації пробиванням отворів або вирізуванням ділянок за певною системою).

Діяльність зі створення документів та організація роботи з ними у процесі управлінських дій називається діловодством (справочинством).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ