українська мова
09.03.2023 р. Українська мова Гр. №31 Урок № 35 Викладач: Руденко Л.Ф
Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. О. П. Глазова. – Харків: Вид-во «Ранок», 2018.
Тема: Прикметники, що перейшли в іменники
Опрацювання навчального матеріалу.
Прикметники можуть утрачати здатність виражати ознаки предмета і набувати здатності називати предмети і явища. Такі прикметники переходять в іменники. У мовленні вони вживаються для називання осіб або предметів і можуть мати при собі означення.
ПОРІВНЯЙТЕ: черговий учень — старанний черговий; хворий юнак — слухняний хворий; вихідний день — очікуваний вихідний.
Перехід прикметників в іменники, або їх субстантивація , відбувається тоді, коли прикметники втрачають власні ознаки й виконують функції іменників, виступаючи в реченні в ролі підмета чи додатка.
Субстантивовані прикметники відповідають на питання хто? Що?
Субстантивація буває п о в н о ю , коли прикметник постійно вживається в ролі іменника: набережна,лісничий, пальне, їдальня, учительська, колискова, ставши власне іменником прикметникової форми.Сюди належить велика група власних географічних назв і прізвищ:Рівне, Лебедин, Львів, Грозний,Гур’їв, Коцюбинський, Підмогильний. Багряний та ін.
При неповній субстантивації прикметники поряд з власною функцією (означення або іменна частина складеного присудка) можуть вживатися й у ролі іменників (підмета або додатка): майбутнє, сучасне, прийдешнє, зовнішнє, вчений, старший, молодий, посівна, військовий, пернаті, диспетчерська, пряма, дотична.
Завдання:
Перепишіть, уставляючи пропущені літери. До виділених слів поставте питання, з’ясуйте їхнє лексичне значення. Якими частинами мови є ці слова в реченнях?
1.І тільки той, у кого серце чуле, хто вміє бер..гти своє м..нуле і вміє шанувать своє сучасне, лиш той майбутнє вивершить прекрасне (М. Чубинський). 2. Треба було б хворому пер..д сном дати калини з медом (Олесь Гончар). 3. Два недужих сіли й казан борщу з’їли. 4. Був у Кощія гаманець, у нім повно золотих (Народна творчість).
Прочитайте. Визначте слова, які з прикметників перейшли в іменники Укажіть відмінки цих слів.
1.Не скупий володіє багатством, а воно ним. 2. Потрібний, як лисому гребінь. 3. Це такий, що не уступить ні кінному, ні пішому (Народна творчість). 4. Вперед мерщій, вперед, мій карий (М. Чирський). 5. І для любої розмови мила вийшла на поріг (Б. Сосюра).
6.Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О. Довженко). 7.Хіба минає все минуле? (Леся Українка ). 8.Не забувайте незабутнє… І не знецінюйте коштовне. Не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторнена сто ерзаців у собі! (Л. Костенко). 9.Старі правду кажуть: два хитрихмудрого не переважать (Нар. творчість).
Вивчити матеріал підручника (стор.26-27)
Виконати вправу 37.
Надіслати за електронною адресою: lidiyarudenko789@gmail.com , вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер урока.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
09.03.2023 р. Українська мова Гр. №31 Урок № 36 Викладач: Руденко Л.Ф
Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. О. П. Глазова. – Харків: Вид-во «Ранок», 2018.
Тема: Числівники. Складні випадки узгодження й відмінювання числівника
Числівник – повнозначна частина мови, що означає кількість однорідних предметів, частин від цілого або абстрактну математичну кількість.
Прості, складні і складені числівники
Прості числівники об’єднують у своєму складі непохідні (первинні) і похідні слова з однією основою, а саме: один – десять, одинадцять – дев’ятнадцять, двадцять, тридцять, сорок, сто, двійко, трійко, півтора, півтори тощо.
До складних числівників відносять: п’ятдесят – дев’яносто, двісті – дев’ятсот, півтораста, кількадесят, кількадесятеро, кількасот.
Складені числівники утворені з кількох простих і складних числівників: двадцять шість, триста сімдесят чотири, дві тисячі п’ятсот сорок три, мільйон триста вісімдесят сім тисяч сто дев’яносто шість. До складених належать також дробові числівники: три четвертих, сім цілих одна десята, десять цілих двадцять чотири сотих.
Перегляньте відео:
Числівник один (одна, одно, одне) узгоджується з іменником у роді, числі і відмінку: один крок, одна команда, одне озеро, одні друзі; одній подрузі, однією (одною) подругою і т. д.
Числівники два, три, чотири підпорядковують іменники, які стоять при них у формі називного відмінка множини (часто з наголосом родового відмінка однини): два столи, три карбованці, чотири мішки, дві сестри.
Числівники п’ять, шість, сім і т. д. керують іменниками в родовому відмінку множини: п’ять сторінок, шість аркушів, сім днів, тридцять сім партизанів, п’ятсот п’ятдесят вісім тисяч карбованців.
Мішані числа, що включають в себе елемент з половиною, з чвертю:
-
керують називним відмінком множини, якщо вони стоять при числівниках два, три, чотири: два з чвертю метри, два з половиною кілограми, три з чвертю кілометри;
-
від п’яти і більше такі числівники керують родовим відмінком множини: п’ять з половиною кілометрів, сорок з половиною процентів, п’ять з чвертю діб;
-
інші мішані дроби, в яких назва дробу приєднана до цілого числа сполучником і, керують тільки родовим відмінком однини: п’ять і одна п’ята кілометра, дванадцять і три сьомих кілограма, вісім і сім дев’ятих гектара.
Деякі іменники (типу киянин, подолянин, селянин), іменники четвертої відміни, іменник друг, а також іменник чоловік у значенні лічильного слова при числівниках два, три, чотири приймають форму родового відмінка однини: два громадянина, три киянина; прибуло всього лиш три чоловіка; два імені, три поросяти.
У непрямих відмінках числівники узгоджуються з іменниками як прикметники: двох хлопців, чотирьом робітникам, дев’яти (дев’ятьом) школам; двадцяти семи комбайнів; двадцятьма вісьмома комбайнами.
При складених числівниках іменники вживаються у формі, яка підпорядковується останньому компонентові числівника: вісімдесят три робітники, чотириста двадцять п’ять піонерів.
У сполученні зі збірними числівниками іменники вживаються в формі родового відмінка множини: двоє дітей, п’ятеро хлопців, семеро поросят.
При числівниках обидва, обидві іменник виступає у формі називного відмінка множини: обидва таланти, обидві армії.
Числівник півтора сполучається з іменниками чоловічого і середнього роду в формі родового відмінка однини, півтори з такою ж формою іменників жіночого роду: півтора року, півтора відра; півтори години.
Числівники в називному відмінку (а при назвах неістот також у знахідному) разом з іменниками утворюють неподільні сполучення.
Такі кількісно-іменні сполучення в реченні виступають у ролі одного члена:
-
підмета
Земля ятрилась ген на виднокрузі;
Ми йшли на смерть за втрачені мости.
Два журавлі над нами – двоє друзів –
Тепло весни несли через фронти
(М. Ткач); -
додатка:
Як великою вже стала,
я сім плахт поначіпляла
(Л. Глібов); -
присудка:
Перегон до Фастова був кілометрів з дванадцять (Ю.Смолич); -
обставин: За двадцять кроків від хати росла груша (І.Нечуй-Левицький);
Сім, год мак не родив і голоду не було (Н. пр.).
В інших відмінках числівник узгоджується з іменником, оскільки його атрибутивність посилюється, і виражає синтаксичну функцію означення: Після відповіді Богдан Петрович трьома – п’ятьма запитаннями перевірив Маркові знання.
У сучасній українській літературній мові, особливо у мові періодичної преси, під впливом професійної і частково офіційно-ділової мови закріплюється вживання числівників, синтаксично слабо пов’язаних з іменниками, наприклад: «ГАЗ-69», «ТУ-154», Т-150К.
ЗАУВАЖЕННЯ ДО ДЕЯКИХ ЧИСЛІВНИКІВ
В українській мові числівники один, одна, одне, одні мають або кількісне значення:
-
«З одного вола двох шкур не деруть» (прислів’я);
-
«Ой одна ж я, одна, як билиночка в полі» (Т. Шевченко),
— або значення займенника якийсь:
-
«В одній долині під горою високий явір зеленів» (Л. Глібов).
Але ці числівники не мають значення займенників самий, сама, саме, самі, як у російській мові: «Он выбежал в одном белье». Однак трапляється читати не тільки в сучасних газетних і журнальних статтях, а навіть у художніх творах: «Вона вийшла в одному жакеті», «Одні старі залишилися в селі».
Українська класична література й народне мовлення в таких випадках користувалися здебільшого займенниками самий, сама, саме, самі:
-
«Самий борщ та борщ, без нічого як щодня їсти, то хіба наїсися?» (казка);
-
«Зосталися самі вишкварки» (М. Номис);
-
«Самі діти в хаті сидять, а батьки кудись пішли» (з живих уст).
Отож авторам наведених вище двох фраз слід було написати: «Вона вийшла в самому жакеті», — бо фраза з висловом в одному жакеті дає змогу припускати, що жінка носить часом і по два-три жакети; «Самі старі залишилися в селі», бо тут ідеться не про кількість людей, що залишилися в селі, а про їхній вік.
Другий та інший
Слово другий буває українською мовою порядковим числівником («А в другий раз пройшла не глянувши на нього». — Леся Українка) або, зрідка, синонімом займенника інший («Сам він не знав, не міг сказати, а другі з нього сміялись», — М. Коцюбинський).
У сучасній українській мові повелося вживати цього слова тільки як порядкового числівника, користуючись для другого значення займенником інший: «Війна є продовження політики іншими засобами». Часом цим займенником надуживають і ставлять його там, де без числівника другий не обійтись: «Від цього берега до іншого буде не більше як двадцять метрів; невже не перепливеш?» Тут неодмінно треба поставити слово другий: «Від цього берега до другого…», — бо в річки два береги — один і другий. Займенник інший інколи надає фразі характеру віддаленості: «Де на інших берегах і ростуть кущі, а тут, у нас, — голісінько» (з живих уст).
Завдання:
1.О працювати наданий матеріал та матеріал підручника (стор.28-31)
2. Вправа 45 (письмово)
Надіслати за електронною адресою: lidiyarudenko789@gmail.com , вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку , але не на полях!
