Українське ділове мовлення
11.01.2021р. Українське ділове мовлення. Гр.№21 Урок № 29
Тема: Договір. Типи договорів
Договір
Договір – це письмова угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських взаємовідносин. Договір може бути укладений між приватними особами й організацією та між організаціями.
Цивільним кодексом передбачено такі типи договорів: постачання, купівлі-продажу, закупівлі сільськогосподарської продукції, позики, наймання житлового приміщення, підряду, оренди, про спільну діяльність тощо.
Відповідно до нормативних актів договори повинні мати такі реквізити:
1) назва виду документа;
2) місце укладання й дата;
3) вступна частина (точні й повні назви сторін, їх представників (прізвище, ім’я, по батькові), повноваження, на підставі яких вони діють);
4) зміст;
5) термін виконання;
6) кількісні та якісні показники продукції;
7) зазначення вартості робіт (продукції) і загальної суми;
8) порядок виконання роботи;
9) порядок розрахунків між сторонами;
10) додаткові умови;
11) вказівка про майнову відповідальність за повне або часткове невиконання договору;
12) порядок І місце розв’язання суперечок;
13) загальний термін дії договору;
14) юридичні адреси сторін, що укладають договір;
15) власноручні підписи сторін;
16) печатки установи або обох сторін, які укладають договір.
Договір вважають укладеним тоді, коли сторони дійшли згоди з усіх пунктів і відповідно оформили й ого письмово.
ТИПИ ДОГОВОРІВ
Цивільно-правовий договір – це письмова угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Цивільний кодекс передбачає різні типи договорів.
Досить поширеним у господарській практиці є договір купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу – це договір, за яким продавець зобов’язується передати певне майно у власність покупця, а той, своєю чергою, – прийняти вказане майно та оплатити за нього певну грошову суму.
Важливою особливістю цього договору є те, що продавцем може бути лише власник товару, а покупцем – будь-яка юридична чи фізична особа. Предметом договору купівлі-продажу може бути будь-яке майно, дозволене до обігу. Не можна, наприклад, вільно продати на ринку вибухові речовини або наркотики.
Договір постачання – це договір, за яким організація-постачальник зобов’язується у визначені терміни передати організації-покупцеві у власність певну продукцію, а організація-покупець зобов’язується оплатити продукцію за встановленими цінами.
Договір підряду – це договір, за яким підприємець-підрядник зобов’язується виконати певний обсяг робіт підприємству-замовнику.
Договір про матеріальну відповідальність – це договір, за яким одна сторона бере на себе повну матеріальну відповідальність за прийняті матеріальні цінності й зобов’язується дотримуватися встановлених договором правил зберігання, обліку, відвантаження, а інша сторона зобов’язується створити нормальні умови праці матеріально відповідальним особам.
Договір про спільну діяльність – це договір, що укладається між двома й більше організаціями для проведення спільних досліджень, будівництва, експлуатації підприємств. Укладаючи цей договір, сторони визначають розмір і характер внесків: грошові, майнові, трудова участь.
Договори щодо створення нових форм господарювання – це договори, які спрямовані на організацію асоціацій, малих підприємств, комерційних банків, орендних підприємств. Для створення асоціацій необхідно укласти установчий договір.
Установчий договір – це договір, що закріплює взаємні права та обов’язки всіх учасників створення асоціації.
Договір оренди – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний надати майно орендареві в строкове платне володіння та користування. Орендар зобов’язаний користуватися майном відповідно до його призначення (не припускається, наприклад, використання офісного приміщення під склад), підтримувати його у належному стані. Орендар має право за згодою орендодавця здавати майно в суборенду.
Після закінчення терміну дії договору орендар, який належно виконував усі пункти договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору або на викуп майна.
Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату І забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
11.01.2021р. Українське ділове мовлення. Гр.№21 Урок № 30
Тема: Трудова угода. Особливості її складання
Трудова угода –це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником.
Трудова угода, укладена зі штатним працівником, визначає коло його доручень, що виходять за межі безпосередніх службових обов’язків.
Реквізити трудової угоди :
•назва виду документа;
•заголовок;
•місце складання;
•дата;
•текст із переліком уповноважень і зобов’язань сторін;
•юридичні адреси сторін;
•підписи;
•печатка установи.
Трудова угода складається в декількох примірниках, один з яких передається виконавцю, а решта зберігаються у справах організації замовника.
Трудовий контракт – це правовий документ, що засвідчує певну домовленість між організацією
(підприємством, установою) й працівником про умови спільної виробничої чи творчої діяльності.
Форми контрактів можуть бути різні. При їх складанні зазначаються
такі реквізити:
•назва виду документа із вказівкою (на виконання обов’язків на управління підприємством);
•дата;
•місце підписання;
•орган, що наймає працівника;
•посада, прізвище, ім’я , по батькові, того, кого наймають;
• текст;
• підписи укладачів контракту;
• печатка.
Контрактна форма найму, організації й оплати праці розповсюджується на такі категорії працівників:
• на постійно працюючих;
• на працюючих тимчасово;
• на працівників, для яких це основне місце роботи;
• на тих, хто працює за сумісництвом.
Трудовий контракт, згідно з чинним законодавством може укладатися на невизначений строк (не більше 5 років), на час виконання визначеної роботи. У трудовому контракті вказується розмір посадового окладу працівників, різні надбавки й доплати стимулюючого та компенсуючого характеру: за високу кваліфікацію, за професійну майстерність, за особистий трудовий внесок та ін.
Усі умови контракту мають бути погоджені обома сторонами. Контракт укладають у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Кожен примірник має зберігатися в однієї зі сторін контракту. Контракти повинні зберігатися 75 років, якщо не має наказів по особовому складу, і 5 років після звільнення працівника, якщо є такий
наказ.Цей документ набуває чинності з моменту його підписання (інколи у контракті
може вказуватися ця дата – її погоджують роботодавець і працівник).
Таким чином, щоб уникнути непорозумінь між роботодавцем та робітником, слід чітко сформулювати й прописати права та обов’язки сторін у договорах з господарської діяльності та трудових договорах. Дотримання сторонами визначених у цих документах умо в убезпечить від неправових дій.
Написати конспект, відповідно до поданого матеріалу. Дати відповіді на контрольні питання.
Контрольні питання :
•Що таке трудовий договір?
•Які вам відомі реквізити договору?
•Перерахуйте відмінності між трудовим договором та трудовим контрактом .
