70 років від дня народження В. Шкляра
10 червня український письменник Василь Шкляр відзначає
70-річчя
Василь Шкляр народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив десятирічку із срібною медаллю (1968 р.), а відтак вступив на філологічний факультет Київського університету. Звідти його також хотіли вигнати за те, що під час трудового семестру в колгоспі грався бомбою (див. Повість «Стороною дощик іде»), але він перевівся до Єреванського університету і 1972 року отримав диплом про вищу освіту. Працював у пресі, писав прозу, видав більше десятка книжок, зокрема романи «Тінь сови», «Ностальгія», збірки повістей та оповідань «Сніг», «Живиця». Закінчив філологічні факультети Київського та Єреванського університетів. 1986 року перейшов на вільні хліби. З 1988 до 1998 р. займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід (зокрема, подробиці операції з врятування сім’ї генерала Дудаєва після його загибелі) потім відтворено ним в романі «Елементал». В кінці 80-х захопився наболілою як патріоту "українською революцією". В 1991 році стає членом Проводу Української республіканської партії УРП та прес-секретар УРП по 1998 рік. В березні 1998 був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт». Член Спілки письменників України з 1978, Асоціації українських письменників з 1999. Володіє вірменською мовою. Перекладав з вірменської та новогрецької. Значного розголосу набув його переклад «Тараса Бульби» Гоголя, зроблений з першого видання повісті, що вийшла у 1835 році у збірці "Миргород". В цьому першому виданні Тараса Бульби була відсутня, додана пізніше Гоголем під тиском російських критиків та цензорів, хвала російському цареві. За даний переклад Шкляр був розкритикований російським послом в Україні Віктором Черномирдіним. 2000—2004 — головний редактор видавництва ”Дніпро” Батько Микола Степанович (1925—1995) — службовець; мати Оксана Олександрівна (1925—1990) — службовець; дружина Валентина Миколаївна (1961) — журналіст; дочка Наталя (1982). Захоплюється рибальством.
