Українська література

Дата: 27.05.2022 09:20

Кількість переглядів: 31

26.05.2022р. Українська література. Гр.№31 (Урок № 33)

Українська література (рівень стандарту) : підруч. Для 10 класу закл. заг. серед. освіти /

О.І. Борзенко, О.В. Лобусова. – Харків : Вид-во «Ранок», 2018.

Тема: Психологічна новела «Intermezzo» з жанровими ознаками «поезії у прозі». Автобіографічна основа. Проблеми душевної рівноваги, повноцінного життя, цпецифіки творчого процесу.

ТЛ: психологічна новела, «поезія в прозі», імпресіонізм. (стор.127)

Михайло Коцюбинський — виразник дум і прагнень народу, видатний письменник-гуманіст. У його творах — повістях, оповіданнях та новелах — не тільки реалістично відтворено соціальні зміни в суспільстві кінця XIX — початку XX ст., а й відображено також творчі пошуки, якими характеризувався літературний процес на рубежі століть. Тож не дивно, що письменник постає перед нами у зламі творах то як психолог, що глибоко проникає у душу персонажа, то як поцінувач краси природи, який талановито відтворює її на сторінках своїх творів. Сьогодні на уроці ми ознайомимося з одним із найкращих творів М. Коцюбинського, в якому природа виступає як одна з дійових осіб, що рухає розвиток сюжету, — новелою «Іntermezzo».

У 1901 році в статті «З останніх десятиліть XIX віку» Іван Франко ставить Михайла Коцюбинського на перше місце серед українських новелістів, підкреслюючи своєрідність і новаторство письменника, твори якого «дають нам… високе естетичне вдоволення як твори справжнього таланту і як випливи симпатичної і високо розвитої душі». Але в житті митця, як і в житті кожної людини, інколи настає момент, коли хочеться відпочити, насолодитися спокоєм, тишею, самотністю, щоб після ще сильніше оцінити радість від спілкування з людьми. Був такий період і в Коцюбинського, про що йдеться в новелі «Іntermezzo».

сторія написання

Новела була написана 1908 року, коли письменник жив у Чернігові. Ще були свіжі спогади про події революції 1905–1907 рр. Після її поразки настала «чорна реакція»: після певного розгублення царський уряд повів рішучий контрнаступ, жорстоко розправляючись із учасниками подій 1905 року. Суспільно-політична атмосфера тих днів дуже добре відтворена в листах Коцюбинського. Так, 13 липня 1905 р. він пише В. Гнатюкові: «…Перед кількома днями довелося стояти кілька хвилин перед рушницями козаків, виміреними в публіку, і чекати, що ось-ось ляжеш трупом». За угодою з Вільгельмом II частину армії із західного кордону було перекинуто в глиб країни для придушення селянських повстань. Козакам наказано поводитися з селянами, як з ворогом на окупованій території. Грізна примара «столипінського галстука» нависла над країною. За цих умов частина інтелігенції зневірилася в подальшій боротьбі. Серед неї посилилися ідейні хитання. Дехто вдався до «богобудівництва» і «богошукання» або намагався сховатися за вивіскою «мистецтво для мистецтва».

У суспільстві запанував настрій апатії, втоми. У листах письменник із глибоким сумом відгукується про цей час: «Взагалі переживаємо подлі часи. Суспільність, забита, злякана, втомлена, сидить над розбитим коритом і апатично, без мрій, дивиться на мур, що стоїть перед нею».

Автобіографічна основа новели

Епізод, що ліг в основу новели «Intermezzo», дійсно мав місце в житті М. Коцюбинського. Вкрай виснажений службою, громадською роботою, знесилений хворобою, письменник мріяв про відпустку, тому звертається до знайомих і друзів із проханням прийняти його на літній відпочинок, бо «дуже втомлений — і так хочеться мені спочити серед природи!.. Може б, вдалося мені написати щось серед сільської тиші» (з листа Мамерту Віктемському). В одному з листів, написаних 1908 року, читаємо: «…душа ледве держиться в тілі».

Дійові особи:

Образ сонця є наскрізним у новелі. Сонце не тільки змінює настрій героя, а й, проникаючи глибоко в його душу, надає іншого смислу його існуванню. На початку твору ми спостерігаємо за тим, що герой знаходиться ніби поза реальністю, він не помічає нічого навколо себе, навіть протиставляє себе природі та й самому життю, символом якого і є сонце: «На небі сонце — серед нив я». Поступово сонце витісняє з душі втому та знесилення. Про це свідчать рядки: «Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів…». Отже, сонце в новелі — це джерело енергії та сили. Фраза «Погаси сонце й засвіти друге на небі» означає остаточне звільнення людської душі від старого, небажаного, від того, що пригнічувало.

Зозуля, що символізує час.

Тож не дивно, що саме голос зозулі сповіщає про початок нового періоду в житті героя: «Як тільки бричка вкотилася на широкий зелений двір — закувала зозуля. Тоді я раптом почув велику тишу». Час лікує душевні рани. До зозулі-часу звертається ліричний герой із словами: «Твоє журливе «ку-ку» спливало, як сльози по плакучій березі, і змивало мою утому».

Ми бачимо розгортання конфлікту між образами «моя утома» і «сонце». Сонце і життєстверджувальна енергія, яку воно несе, поступово витісняють із душі героя втому.

Інші образи новели поглиблюють цей конфлікт і увиразнюють. Моя утома, залізна рука города, людське горе пов'язані зі смутком, є причиною душевного дискомфорту, стресу, нервовості.

Сонце, ниви у червні, три білих вівчарки, зозуля, жайворонки — образи оптимістичні, світлі.

Психологічний портрет головного героя новели

Ліричний герой — людина чесна, совіслива, з чутливою душею. Він не може розминутися із людським горем, як би не намагався. Проблеми — соціальні і громадські — невіддільні від його єства. Але настав час, коли сприймати їх він уже не може. Як признається сам: «Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть». Перевтома може привести його до психічного захворювання. Складається ситуація, коли персонаж не може бачити людей і вислуховувати їхні проблеми і в той же час не може не бачити і не слухати, він не може бути самотнім, але і спілкуватися він теж не може. Його свідомість вимагає відпочинку. Але ми навіть натяку не бачимо на те, що герой вирішив відмовитися від боротьби. Він потребує коротенького іntermezzo, щоб по його закінченню з новими силами повернутися до виконання своїх суспільних обов'язків.

Відчуття героя, зміни його психологічного стану можемо схематично відобразити таким ланцюжком: утома — стрес — іntermezzo — рівновага — спроможність знову сприймати людське горе. Мабуть, не випадково іntermezzo в цьому ланцюжку займає центральне місце. Людина — часточка природи, тому шукати перепочинку і душевної гармонії повинна тільки в ній. Як бачимо, результатом відпочинку стало повернення сил. Через образи природи, що символізують боротьбу в душі героя, автор показує, як до нього повертається рівновага, спроможність знову сприймати людське горе.

Візитівки новели

Назва твору. («Intermezzo»)
Жанр. (Лірико-психологічна новела)
Автор. (Михайло Коцюбинський)
Мова оригіналу. (Українська)
Час написання. (1908)
Зміст назви: (Слово intermezzo означало в італійському театрі коротку музичну п'єсу, яку виконували в перерві між діями драматичної п'єси. Для ліричного героя новели Коцюбинського така перерва — відпочинок серед полів, музика вітру й сонця.)
У чому полягає автобіографізм новели? (Новела автобіографічна. Влітку 1908 Коцюбинський відпочивав у селі Кононівка на Полтавщині.)
Присвята. (Новела присвячена Кононівським полям.)
Ліричний герой новели. (Стомлений і надломлений морально інтелектуал-митець, якого песимізм, зневіра і втома вигнали із міста в українське село.)
Тема твору. (Розповідь про духовне одужання втомленого митця під час зустрічі з природою, роздуми про місце митця в суспільстві.)
Образи-символи. (Три білі вівчарки. Самозакохана Пава є уособленням дворянства, безжалісний Трепов — сукупний образ жандармерії, Оверко символізує принижене і втомлене селянство. Жайворонок — символ натхнення. Образ білих мішків символізує повішених на шибениці. Залізна рука міста — це потяг, у якому їде митець.)
Риси імпресіонізму. (Дія твору відбувається в душі ліричного героя. Дійові особи — це не люди, а символи суперечливих почуттів, між якими точиться боротьба в душі героя. Використання прийому зображення переходу ліричного героя від стадії крайнього виснаження, майже стресу, до повного одужання.)

Домашнє завдання

1.Законспектувати наданий матеріал

2.Прочитати повість «Тіні забутих предків».

Надіслати на електронну адресу: lidiyarudenko789@gmail.com , вказати своє прізвище, дату, номер групи, назву предмета і номер уроку не на полях, а на сторінці.

26.05.2022р. Українська література. Гр.№31 (Урок № 34)

Українська література (рівень стандарту) : підруч. Для 10 класу закл. заг. серед. освіти /

О.І. Борзенко, О.В. Лобусова. – Харків : Вид-во «Ранок», 2018.

Тема :Повість «Тіні забутих предків»

Трагічна доля Івана й Марічки як наслідоксуперечності між мрією та дійсністю. Світ людини у зв'язку зі світом природи. Фольклорне тло твору.

Як часто сувора реальність розбиває мрії людей та їхні сподівання! Так трапилося і з героями повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» Іваном та Марічкою. Але, незважаючи на ворогування їхніх родів, на тяжку працю, бідність, вони встигли «набутися» — мали палке, щире кохання, розуміли красу природи, тонко відчували принаду народних легенд і вірувань, музики та пісні. Тобто жили повнокровним, духовно багатим життям.

Милуватися красою художнього слова, неповторністю природи й душевно багатими натурами ми будемо на сьогоднішньому уроці.

Основні ідеї твору.

? Справжнє кохання незнищенне.

? Зло можна перемогти тільки добром.

? Треба вміти бачити красу природи, музики, народної пісні.

? Оптимізм, життєстверджуюче бачення — важлива духовна цінність людини.

? Співчуття, співпереживання — головні ознаки гуманізму людини.

У повісті М. Коцюбинського домінує неоромантична хвала природності — на противагу заскорузлості. Кохання Івана й Марічки зароджується на тлі споконвічної ворожнечі родів, родової помсти й, зрештою, протиставляється цій ворожнечі. Як гармонія — і дисгармонія. Драматургія твору живиться енергією неоромантичних контрастів.

Неоромантизм — це напрям кінця ХІХ — поч. ХХ ст., вид модернізму, який зародився у Франції і генетично пов’язаний із романтизмом.

Ознаки неоромантизму:

? Прагнення поєднати ідеал з дійсністю.

? Виразність суспільних ідеалів.

? Прагнення до визволення особистості.

? Виняткова й активна особистість може підняти до свого рівня інших.

? Гострий конфлікт між добром і злом, правдою і кривдою.

? Привернення уваги до чуттєвої сфери людини.

? Піднесення постаті самотнього визначного героя.

Проблематика повісті

? вічність і сила кохання;

? гармонія людини й природи;