будова та ремонт тепловоза

Технічне обслуговування і ремонт рухомого складу, в тому числі спеціального самохідного рухомого складу, повинні проводитися з використанням засобів механізації й автоматизації виробничих процесів і дотриманням вимог безпеки праці.

Технічне обслуговування та ремонт рухомого складу є складним і відповідальним виробничим процесом підтримки рухомого складу в справному стані протягом усього терміну його служби.

Від якості технічного обслуговування і ремонту рухомого складу значною мірою залежить ефективність його використання, надійність всієї системи транспортного обслуговування основного виробництва, збереження вантажів, що перевозяться, безпека руху поїздів і праці обслуговуючого персоналу.

Виконання технічних обслуговувань і ремонтів рухомого складу пов’язано з великими фінансовими, матеріальними і трудовими витратами, що постійно зростають у зв'язку з ускладненням конструкції і подорожчанням рухомого складу, і значно впливає на собівартість перевезень і вартість кінцевої продукції. Основним видом ремонту прийнято вважати капітальні ремонти. Практично доведено, шо при планомірному виконанні капітальних ремонтів затрати на поточні ремонти знижуються до мінімального рівня і не мають значного впливу на собівартість продукції.

Технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, норми міжремонтних пробігів, порядок передачі в ремонт і видачі в експлуатацію рухомого складу визначаються згідно з чинним законодавством.

Відповідальними за якість виконаного технічного обслуговування і ремонту є начальники і майстри відповідних цехів, служб, депо, майстерень і пунктів технічного обслуговування, а також працівники, які безпосередньо здійснюють технічне обслуговування та ремонт.

Для забезпечення безперебійної роботи рухомого складу на магістральному та промисловому залізничному транспорті встановлена планово-попереджувальна система ремонтів і оглядів, за якою всі вузли локомотивів, що знаходяться в експлуатації, мають у встановлені терміни проходити технічне обслуговування і ремонти. 

Час роботи рухомого складу між обслуговуванням і ремонтами для кожного типу рухомого складу встановлено наказами міністерства або «Керівництвом з ремонту» заводу-виробника. Для гарантійного періоду роботи рухомого складу, що триває з моменту його отримання з заводу виробника протягом усього терміну гарантії, встановленого в технічних умовах на кожен тип рухомого складу, необхідно суворо дотримуватися системи технічного обслуговування і ремонту, встановленої заводом-виробником, інакше він може зняти свою гарантію або відхилити можливу претензію (рекламацію) на несправність рухомого складу.

На підставі міждержавного стандарту ГОСТ 18322-2016 «Система технического обслуживания и ремонта техники. Термины и определения» та наказу Міністерства промислової політики України «Про затвердження Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу» № 285 від 15.06.2004 р. можливим с розроблення підприємством свого Положення про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу з урахуванням місцевих умов експлуатації.

Для кожного локомотива і вагона, що знаходяться в експлуатації, слід складати річний план ремонту, що затверджується керівництвом підприємства і є основною програмою роботи локомотивних і вагонних депо підприємств. Відповідно до річного плану складають щомісячні плани поточних ремонтів рухомого складу, затверджувані начальником залізничного цеху.

Оскільки умови експлуатації рухомого складу на окремих ділянках і підприємствах різняться, допускаються деякі відхилення від встановленої періодичності ремонтів. При цьому збільшувати терміни роботи окремих локомотивів між ремонтами можна з дозволу головного інженера залізничного цеху після комісійного огляду цього локомотива.

Перелік робіт, виконуваних при кожному виді ремонту, а також допустимі величини зносу деталей для локомотивів і вагонів різних типів встановлюються відповідними керівництвами з ремонту та експлуатації.

Найбільш раціональний порядок виконання різних ремонтних операцій, що забезпечує мінімальну тривалість ремонту при повному завантаженні ремонтного персоналу і обладнання, визначається картами і графіками технологічного процесу.

Для виконання плану ремонту рухомого складу підприємства повинні мати спеціальні депо з необхідними виробничими майданчиками, обладнанням, запасними частинами і матеріалами, відповідний штат кваліфікованих працівників і високий рівень організації роботи.

Підвищена відповідальність робіт при ремонті рухомого складу викликає необхідність суворого контролю їх виконання за обсягом і якістю. Кожна одиниця рухомого складу при виході з ремонту піддається перевірці з оформленням відповідного акта приймання з ремонту.

Технічний стан локомотивів і спеціального самохідного рухомого складу повинен систематично перевірятися під час технічного обслуговування локомотивними бригадами або бригадами спеціального самохідного рухомого складу, комплексними та спеціалізованими бригадами в пунктах технічного обслуговування і в депо, майстернях, оснащених сучасними діагностичними засобами.

Працівники відповідних служб залізничного підрозділу підприємства здійснюють контроль за технічним станом.

Під час технічного обслуговування перевіряються:

• стан та зношеність обладнання, вузлів та деталей і їх відповідність встановленим розмірам;

• справність дії пристроїв безпеки, гальмового обладнання та автозчепного пристрою, контрольних, вимірювальних і сигнальних приладів, електричних кіл.

Забороняється випускати в експлуатацію локомотиви і спеціальний самохідний рухомий склад, у яких с хоча б одна з таких несправностей:

- несправність приладу для подачі звукових сигналів;

- несправність засобів пожежогасіння; 

- несправність пневматичного, електричного, ручного гальма чи компресора; 

- несправність пристроїв поїзного, маневрового радіозв'язку, а також радіозв'язку, встановленого па локомотивах, які обслуговуються бригадою скороченої чисельності; 

- несправність пристроїв перевірки пильності при обслуговуванні локомотива одним машиністом; 

- несправність автозчепних пристроїв; 

- несправність системи подачі піску; 

- несправність прожектора, буферного ліхтаря, освітлення, контрольних і вимірювальних приладів; 

- несправність захисного блокування високовольтної камери або інших захисних блокувань, огорож; 

- несправність пристроїв захисту від струмів короткого замикання, перевантаження і перенапруги, аварійної зупинки дизеля; 

- несправність або відсутність передбаченого конструкцією пристрою запобігання падінню деталей на колію; 

- відсутність захисних кожухів електрообладнання; 

- поява стуку, стороннього шуму в дизелі; 

- несправність або відключення хоча б одного тягового електродвигуна; 

- несправність вентилятора холодильника дизеля, тягового електродвигуна або випрямляючої установки;

- несправність швидкостеміра та реєстру вального пристрою для локомотивів, на яких передбачена їх установка; 

- тріщина в хомуті, ресорній підвісці або корінному листі ресори, злам ресорного листа; 

- тріщина в корпусі букси; 

- несправність буксового або моторно-осьового підшипника; 

- тріщина або злам хоча б одного зуба тягової зубчастої передачі;  несправність кожуха зубчастої передачі, що спричиняє витікання мастила; 

- несправність струмоприймача; 

- несправність акумуляторної батареї. 

Технічне обслуговування та ремонт локомотивів мають здійснюватися в суворій відповідності з ПТЕ та відповідними наказами міністерства.

Для обслуговування локомотивів на підприємствах за ними закріплюють постійні локомотивні бригади. Для управління роботою локомотивних бригад з технічного обслуговування з машиністів, прикріплених до кожного локомотива, призначають старшого машиніста, який, як правило, мас великий стаж і досвід роботи.

У період між поточними ремонтами локомотиви піддаються технічному огляду ТО -1, ТО-2, ТО-3, як правило, без заходу в депо.

Під час технічного обслуговування ТО-1 локомотив числиться в експлуатації. Тому тривалість технічного огляду встановлюється не більше 30 хв і по можливості його поєднують із зміною локомотивних бригад.

Технічне обслуговування призначено головним чином для перевірки стану відповідальних вузлів локомотива зовнішнім оглядом. Крім того, продувають і очищують основні вузли, промивають або заміняють фільтри, перевіряють і підтягують кріплення вузлів, перевіряють і поповнюють мастило тертьових частин. Перелік обов'язкових робіт, виконуваних при технічних обслуговуваннях, встановлюється місцевою інструкцією згідно з наказом міністерства залежно від серії локомотива і місцевих умов експлуатації.

На багатьох підприємствах галузі проводиться велика робота з підвищення продуктивності праці працівників залізничного, при цьому скорочується чисельність локомотиво-складацьких бригад; залежно від місцевих умов роботи транспорту вивільняються помічник складача, складач або помічник машиніста локомотива. Це викликає необхідність перерозподілу посадових обов'язків, у тому числі і обов’язків з утримання локомотивів, що знаходяться в експлуатації.

Так, при вивільненні помічника машиніста локомотива його обов'язки з догляду за локомотивом частково можуть покладатися на складача після відповідного теоретичного і практичного навчання. При обслуговуванні локомотива одним машиністом створюються, як правило, спеціальні бригади, що за встановленим графіком здійснюють технічне обслуговування локомотивів на лінії, пунктах технічного обслуговування, екіпірувальних пунктах.

Крім локомотивів, що знаходяться в підпорядкуванні залізничного цеху, на підприємствах можуть бути локомотиви, передані виробничим цехам для виконання різних технологічних операцій (подачі рідкою чавуну на робочі майданчики конверторних і мартенівських цехів, насування вагонів на вагоноперекидач тощо). Для обслуговування цих локомотивів також потрібні відповідні фахівці.

Наказом по підприємству (інструкцією) визначаються функції та обсяг робіт з утримання локомотивів працівниками локомотивної бригади, працівниками пунктів технічного обслуговування, пунктів екіпірування. У цьому ж документі визначається порядок обслуговування і ремонту локомотивів, що знаходяться у виробничих цехах.

Якість виконання технічного обслуговування і загальний технічний стан локомотивів перевіряють машиністи-інструктори, а за їх відсутності черговий по депо і бригадири пунктів технічного обслуговування. Крім того, технічний стан локомотивів періодично контролюють керівники залізничного цеху.

Для підвищення безпеки руху поїздів і обслуговуючого персоналу в ПТЕ вказується перелік вузлів, з несправностями яких забороняється випуск локомотивів в експлуатацію.

Установлені на локомотивах, а також на спеціальному самохідному рухомому складі манометри й запобіжні клапани, регулятори числа оборотів дизеля, швидкостеміри, реле тиску мастила, лічильники витрат палива повинні бути опломбовані.

На електровозах, тягових агрегатах мають бути запломбовані також апарати і прилади, що реєструють витрату електроенергії.

Пристрої електричного захисту, засоби пожежогасіння, пожежна сигналізація та автоматика на електровозах, тягових агрегатах і тепловозах, манометри, запобіжні клапани, повітряні резервуари на локомотивах підлягають випробуванню та огляду у визначені терміни.

Локомотиви і спеціальний самохідний рухомий склад двічі на рік весною та восени мають оглядатися керівництвом та спеціалістами підрозділу залізничного транспорту.

Локомотивні, а також установлені на спеціальному самохідному рухомому складі пристрої безпеки і радіозв'язку повинні періодично оглядатися на відповідність їх робочому стану. Періодичність огляду та технічного обслуговування пристроїв безпеки і радіозв'язку встановлюється керівником підприємства.

Локомотиви мають ряд відповідальних вузлів, від справної роботи яких залежить безпека всього локомотива та обслуговуючої його бригади. До таких вузлів належать, наприклад, запобіжні клапани повітряних резервуарів, що не допускають підвищення тиску в котлах вище максимально встановленого. Несправність запобіжних клапанів може призвести до вибуху резервуарів з важкими наслідками для локомотива та бригади обслуговування. До цього може призвести і несправність манометрів, за якими локомотивна бригада повинна контролювати тиск у резервуарах.

На сучасних тепловозах і електровозах також встановлюють пристрої, призначені для захисту їхніх основних вузлів (дизеля, електричних машин та ін.) від значних пошкоджень при ненормальній роботі. До них належать, наприклад, реле тиску мастила (РТМ), що в разі зниження тиску мастила в системі змащення дизеля нижче допустимої величини спочатку забезпечує зняття навантаження з двигуна, а при подальшому зниженні тиску мастила – його зупинку.

Реле перевантаження встановлюють в електричних колах типових електродвигунів електровоза. Воно служить для їх автоматичного відключення в тому випадку, коли сила струму, що проходить через двигуни, перевищує допустиму величину. Швидкодіючий автоматичний вимикач здійснює захист високовольтного обладнання електровоза від пошкоджень електричним струмом при раптовій появі в колі короткого замикання.

Всі захисні пристрої на локомотивах мають періодично перевірятися і регулюватися при ремонтах. Результати їх огляду заносять до спеціальних журналів з підписом виконавців, після чого ці пристрої пломбують; доступ до них у процесі експлуатації забороняється. При чергових ремонтах і перевірках в експлуатації перевіряють наявність пломб на всіх зазначених приладах. Аналогічні вимоги висувають і до лічильників витрат електричної енергії, що встановлено на електровозах.

Забороняється залишати в робочому стані на деповських коліях локомотиви і спеціальний самохідний рухомий склад без нагляду працівника, який знає правила їх обслуговування і вміє їх зупинити, а на інших станційних коліях без машиніста чи його помічника.

За потреби залишити локомотив на станційних коліях машиніст повинен погодити з черговим по станції місце зупинки, загальмувати прямодійне і ручне гальма, виключити двигун, а електровоз або тяговий агрегат знеструмити, узяти із собою реверсну рукоятку, закрити вікна і двері кабіни на ключ, підкласти гальмовий башмак з боку ухилу.

Щоб запобігти випадковому, самовільному руху локомотивів та інших самохідних машин під час відсутності локомотивної бригади (машиніста) вони мають бути приведені в неробочий стан і загальмовані ручним гальмом.

Перелік дій щодо приведення в неробочий стан для кожного типу локомотивів вказано в керівництві з їх експлуатації і в загальних рисах зводиться до такого: переведення контролера в нульове положення, реверсивного пристрою в нейтральне положення, зупинка двигуна або опускання пантографа, вимикання всіх електричних кіл і рубильника акумуляторної батареї, замикання пульта управління і всіх дверей кабіни машиніста.