Українська література
12.04.23р. Українська література Група №23 Урок № 46
Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..
Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..
Тема: Галина Пагутяк «Потрапити в сад»
Прослухати матеріал за посиланням: https://youtu.be/dfzRakUGGeE
Галина Пагутяк (Москалець)біографія скорочено
Москалець Галина Василівна (справжнє ім’я) народилася 26 липня 1958 р. в с. Залокоть Дрогобицького району на Львівщині, згодом родина переїхала у село Уріж.
У 18 років втекла до Одеси, де вчилася на штукатура-плиточника. Згодом працювала на Бориславському фарфоровому заводі, інколи доводилось стояти біля конвеєра кілька змін. У цей складний час починає писати повість «Діти».
За рік вступила до Львівського національного університету.
Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер – Київський національний університет ім. Т. Шевченка).
Після отримання диплому працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України.
Публікувалася у часописах «Дзвін», «Сучасність», «Кур’єр Кривбасу», «Книжковий клуб плюс».
23 травня 2008 році Галині Пагутяк отримала премію «Найкраща книжка 2007 р. за версією Auction.ua» (роман «Слуга з Добромиля») у рамках Київського книжкового форуму.
Рік написання – 1989
Жанр – оповідання
Тема твору «Потрапити в сад» — самотність, безпритульність особистості в суспільстві, байдужому до долі людини.
Ідея оповідання “Потрапити в сад”— розкриття душевного багатства героя, його гідності й самоповаги, доброти й щирості у ставленні до оточуючих та світу.
Проблематика — утвердження гуманістичних ідеалів, моральних чеснот.
Сюжет та композиція твору “Потрапити в сад”
На початку оповідання автор коротко описує яблуневий сад, що росте на території вокзалу за високою стіною й постійно зачиненими дверима: «З-за високої мурованої стіни визирали гілки з червоними яблучками. Тільки горобцям було вільно перелітати через огорожу».
Головний герой — Грицько. У нього немає родини, немає житла, він хворий на невиліковну хворобу (епілепсію). Грицько живе з того, що заробляє грою на гармошці в електричці.
Є в Грицька своя заповітна мрія — потрапити до привокзального саду. Шкода лише, що сад недоступний — за високою огорожею. Може, тому героя й хвилює ця мрія: в уяві гармоніста сад стає бажаним місцем для спочинку втомленої душі.
Одного дня Грицько провідує тяжко хворого друга Микольцьо, у якого заночував. Микольцьо – самотній, але добрий чоловік. Загалом, Грицько та Миикольцьо дуже сході, авторка виділяє їхні доброту, гідність, людяність, здатність співчувати і мріяти. Його друг, розуміє, що скоро помре, вирішує залишити Грицькові своє майно — хату та вірного собаку. Це — кульмінація твору. Однак такий дарунок викликає у Грицька іронічну репакцію: «А мене в будинок престарілих візьмуть! — весело сказав Грицько. — У лікарні сказали. І зараз би прийняли, та роки поки що не вийшли. Або оженюся, га?».
Фінал оповідання — відкритий: Грицько, слухаючи завивання нічної бурі, хвилюється, аби вітер не поламав гілля в саду та не пошкодив хату.
В оповіданні немає великих описів, але їх компенсують яскраві деталі. Внутрішній світ головного героя розкривається і через внутрішні монологи та діалоги, авторську присутність у тексті. Композиційною особливістю твору є його своєрідне обрамлення — образ саду на початку оповідання та наприкінці.
“Потрапити в сад” характеристика Грицька
Грицько — рано став сиротою, не мав ні домівки, ні родини. Його описано як «мізерного чоловічка в зеленому капелюсі й широких споднях». На життя заробляє, граючи на гармошці по електричках, хоча й знає лише три пісні. Грати хлопця навчив батько, який повернувся з війни калікою.
Грицько тяжко хворий на епілепсію, напади хвороби Грицько переживає в лікарні, а взимку інколи живе в сестри. Суспільство засуджує його за жебрацтво, але герой відкидає ці звинувачення, він вважає, що живе чесно і гідно. Він бачить у такому житті свободу вибору й навіть проводить паралелі між собою і відомим філософом: «Григорій Сковорода теж поблукав по світі, а чим моя гармошка за його філософію гірша? Тішуся з того, що були на землі такі люди, як Григорій Савич. Не кожному тісно межи стінами, ой не кожному…».
Грицько вважає себе незалежним, і навіть ображається на людей, які вважають його жебраком: «Не любив Грицько бабів з буфету, бо ще давно котрась назвала його жебраком. Бачать люди, що він не жебрак. Красти легше, ніж грати на гармошці по електричках».
Попри всі негаразди в житті герой не втратив людяності та доброти. Він підтримує сестру, коли та плаче, співчуває тим, кому важко; хоче бути між людьми («Треба, щоб люди мене виділи і щоб я їх видів»); підгодовує бродячих собак і котів; звертає увагу на те, що товариш Стьопа змерз, непокоїться про його матір, у якої закінчилися дрова серед зими. Коли Грицько, довідався, що його друг Микольця важко хворий, то вирішує залишитися ночувати у того щоб його підтримати.
Грицько – неймовірний герой, бо навіть не маючи грошей, дому, він може поділитися останнім, допомогти людині у важкому положенні, висловити співчуття. Незважаючи на бідність Грицько слідкує за чистотою власного одягу.
Єдина мрія Грицька потрапити в зачинений сад біля вокзалу: «Грицькові уявлялося, що якоїсь теплої ночі він вилізе з останньої електрички і, йдучи до вокзалу, побачить відчинені двері. Увійде в сад, ляже в сплутану духмяну траву, притулиться щокою до землі-матінки, буде плакати і питати: “У кого я такий вдався — нещасний та волоцюга?”». Для Грицька потрапити в сад — значить потрапити до раю.
Галина Пагутяк показує читачам знедолених людей, відторгнутих суспільством з незвичної сторони. Авторка показує читачам трагічну долю дитини війни: батько — каліка, ранню смерть матері, пияцтво і смерть батька, тяжку хвороба — тому цей образ викликає співчуття, а не зневагу. Авторка підтверджує, що наше суспільство надто стереотипне, судить про людину за соціальним статусом, а не за її вчинками.
Отже, головний герой із повагою ставиться до людей, сам має почуття власної гідності; уміє прощати, може допомагати людям; він щедрий; любить життя в усіх його проявах; помічає красу навколишнього світу. Такі риси характеру образу Грицька надають йому гармонійної цілісності.
Характеристика Микольця
Микольця – товариш головного героя Грицька. Це самотній, старий та тяжко хворий чоловік, який живе в невеликій хаті з одним вікном. Микольцьо фарбує єдине вікно та двері білою фарбою, намагається підтримувати чистоту в кімнаті. Заробляє він тим, що ремонтує черевики. Герой розуміє, що скоро помре, тому хоче залишити у спадок Грицькові свою хату та вірного собаку. Відносини між товаришами щирі, безпосередні й відкриті. Коли Грицько грає на гармошці або читає «Кобзаря», Микольці одразу світлішає на душі.
Герої не втратили здатність мріяти про щасливіше життя, прагнути до ідеалу, вони здатні проявити милосердя та співчуття.
Додому:
1. Прочитати твір Г.Пагутяк «Потрапити в сад»
2.Прослухати матеріал за посиланням: https://youtu.be/dfzRakUGGeE
3.Детально ознайомитися з наданим матеріалом. Уміти характеризувати персонажів твору.
Надіслати за електронною адресою: lidiyarudenko789@gmail.com , вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер урока.
12.04.23р. Українська література Група №23 Урок № 47
Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..
Тема: Сергій-Жадан. Життя і творчість
Переглянути : https://youtu.be/tViqQZfn1JY — біографія
«Музика, очерет» аналіз
Автор: Сергій Жадан.
Збірка – “Балади про війну та відбудову” (
Жанр: інтимна лірика.
Тема твору: зображення суму від завершення романтичних стосунків.
Ідея: передати особливе почуття туги й прийняття розлуки з коханою людиною.
Основна думка: нам з тобою тепер / падає різний сніг.
Римування: перехресне.
Поезія С. Жадана сповнена туги за коханою людиною, але разом з тим прикрого змирення з цією розлукою, прийняття невідворотного і намагання жити з цим почуттям.
Перші дві строфи ліричний герой констатує те, що він розлучився зі своєю коханою, але повинно пройти немало часу, щоб він забув своє почуття. Третя строфа – змирення з тим, що вже відбулось і прощання з усім, «скидання» усіх почуттів. Останні дві строфи свідчать про розуміння героєм того, що він усвідомлює, що шляхи їхні розійшлись і чим далі, тим більше між ними відстань. Повільно загоюються рани ліричного героя і його душа «починає рости», тобто розвиватись і йти назустріч новому досвіду.
Сергій Жадан вірш «Музика, очерет»
Музика, очерет,
на долоні, руці.
Скільки пройде комет
крізь понадхмарр’я ці.
Як проступа тепло
через ріки, міста.
Все, що у нас було —
тільки ця висота.
Все, що трималось вій,
голос печальний, плач,
я скидаю на твій
автовідповідач.
Поїзд твоїх химер
не зупиняє біг,
нам з тобою тепер
падає різний сніг.
Нарізно кров поспіша,
солодко шириться лет,
тихо росте душа,
мов ламкий очерет.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/muzyka-ocheret-analiz-serhiy-zhadan
С. Жадан «Смерть моряка річкового флоту»
Жанр: інтимна лірика.
Тема твору: зображення смерті моряка річкового флоту далеко від свого дому.
Ідея: показати нелегку долю моряка, який, покинувши рідну землю, приречений на смерть вдалині від дому.
Основна думка: моряк, обравши своїм шляхом далеку дорогу, таким чином відрікається від свого дому.
Римування: перехресне.
Поезія С. Жадана сповнена туги прощання й самозречення моряка. Він покидає рідну землю, тому наприкінці своїх днів приречений на темноту душевну. Жінка, яка «настоюється на своєму горі, не дочекавшись від тебе звістки», то країна, яка не дочекалась повернення свого сина. Вона горює, але нічого не може зробити для його повернення.
Вірш “Смерть моряка річкового флоту” читати
Смерть моряка річкового флоту
схована в прибережній глині,
доки він робить свою роботу,
доки мусони стоять в долині.
Стишені баржі, рухливі шхуни,
що пропливають за течією,
торкають хребта його басові струни,
говорять: вона не буде твоєю,
вона, ця жінка, зі сріблом у горлі,
із серцем зі слонової кістки,
настоюється на своєму горі,
не дочекавшись від тебе звістки,
кинула все, що тримала досі,
ховає дощі глибоко в тілі.
Чуєш, за міддю в її волоссі
плачуть риболовецькі артілі?
Тому пливи собі повз пороги,
повз мерехкі електричні турбіни,
подалі від своєї тривоги,
подалі від цієї країни.
На золоті вогні малярії,
на стомлений голос діви Марії,
на обважнілі одеські тумани,
на теплі від мулу і жиру лимани.
На скумбрії плавники пурпурові,
на рвані потоки нічного вітру,
на вірну смерть
від чорної крові,
чорної крові,
технічного спирту.
Тоді проситимеш трохи ласки,
щоби було не надто жорстоко,
щоб не забули тобі покласти
по срібній монеті
на кожне око.
Потім пітьма набіжить звідусюди.
Потім зірки перестануть снитись.
А потім і серце змушене буде
спинитись.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/analiz-smert-moryaka-richkovoho-flotu
Надіслати за електронною адресою: lidiyarudenko789@gmail.com , вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер урока.
