Історія України
13.03.23. Істія України Група 31 Урок № 25 Викладач: Руденко Л.Ф.
https://pidruchnyk.com.ua/1259-istoriya-ukrainy-11-klas-hlibovska.html
Тема: УРСР у повоєнні роки: культура
§6 Освіта. Наука. Стор. 37 - 42
Література.
Перемога у війні викликала емоційне піднесення в суспільстві, яке діячі літератури намагалися відобразити в своїх творах. Вибух творчої активності покоління переможців, яке пережило найжорстокішу в історії війну і важко піддавалося бюрократичному контролю, наполохав сталінське керівництво. Воно відчувало невпевненість свого становища в Україні, західні області якої були охоплені визвольним рухом. Проте жорстокі реалії війни та труднощі повоєнного лихоліття майже не пробилися на сторінки літературно-художніх видань. Поетів і письменників зобов’язували творити в рамках «соціалістичного реалізму». Однак навіть за цих несприятливих умов з’явилося чимало яскравих і колоритних творів. З-поміж них — «Прапороносці» Олеся Гончара, дві книги роману «Велика рідня» («На нашій землі», «Великі перелоги») Михайла Стельмаха, «Київські оповідання» Юрія Яновського, «В окопах Сталінграда» Віктора Некрасова, гумористичні оповідання Остапа Вишні, вірші Максима Рильського, Володимира Сосюри, Андрія Малишка.
У літературу прийшли молоді письменники, збагачені життєвим досвідом війни. Проте «ждановщина», розпочата у Москві, мала прихильників в Україні. Відповідно до рішень ЦК ВКП(б), компартійне керівництво України прийняло постанови, зокрема «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в «Нарисі історії української літератури», «Про журнал сатири і гумору «Перець», «Про журнал «Вітчизна». Кожну з цих постанов супроводжували численні викривальні статті в газетах і журналах, збори митців, на яких звинувачених у «перекрученнях» піддавали принизливій «проробці».
З появою у березні 1947 року в Україні Лазара Кагановича, «вірного помічника Йосифа Сталіна» і такого ж україноненависника, кампанія ідеологічних атак на талановитих діячів української культури посилилася. Одним із перших під вогонь нищівної критики потрапив відомий письменник-гуморист Остап Вишня, якого звинуватили в політичних помилках, відході від радянської ідеології, написанні творів, «шкідливих за своїм ідейним змістом». Ще різкіше було засуджено «ідеологічні помилки» його «Мисливських усмішок». Лише згодом усі звинувачення з Остапа Вишні було знято. Письменника Івана Сенченка звинуватили у сподвижництві Миколі Хвильовому, визначивши «ворожими» радянському ладові його нові повісті «Кінчався вересень 1941 року» та «Його покоління». Не уникнули критики Юрій Яновський за роман «Жива вода», Максим Рильський, редколегія журналу «Дніпро» та його редактор Андрій Малишко.
Черговий наступ на творчу інтелігенцію був пов’язаний із боротьбою з космополітизмом. «Безродними космополітами» назвали літературних і театральних критиків, євреїв за національністю Євгена Адельгейма, Абрама Кацнельсона, Іллю Стебуна. Їх звинуватили в антипатріотизмі, у «низькопоклонстві перед буржуазною культурою Заходу». Серед обвинувачених були й ті, що ще недавно запопадливо боролися з «українським націоналізмом». Упродовж 1948–1952 років у зв’язку зі сфабрикованою владою «Справою Єврейського Антифашистського Комітету» репресували 19 єврейських письменників України.
В 1951 році розкритикували вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну», написаний ще в 1944 році й читаний з багатьох трибун. Зазначали, зокрема, що ця поезія «викликає почуття розчарування, протесту... Не таку Україну оспівує у своєму вірші Володимир Сосюра. Під такою творчістю підпишеться будь-який недруг українського народу з націоналістичного табору, скажімо, Петлюра, Бандера та інші». Відтак у своєму прагненні створити талановиті твори, використати нові засоби, прийоми художньої творчості, опанувати нові теми, запропонувати їхнє нетрадиційне висвітлення літератори неминуче вступали в суперечність із тоталітарною системою.
Отже, у повоєнні роки тоталітарний режим продовжив нагнітання напруженості в суспільстві, розгорнув чергові ідеологічні кампанії, переслідування інакодумців, 42 нову хвилю репресій. У результаті, визначальною рисою культури стали одноманітність, уніфікованість, показна одностайність. Така політика завдала великої шкоди інтелектуальному потенціалу української нації.
Домашнє завдання:
Дати відповіді на запитання, використавши наданий вище матеріал.
1. Хто з літераторів описав реалії війни та повоєнної відбудови?
2. Яку роль у повоєнній українській літературі відігравала політика «ждановщини»?
3. Чи забезпечувалася свобода творчості за тоталітарного режиму?
Завдання надіслати : lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)
13.03.23. Істія України Група 31 Урок № 26 Викладач: Руденко Л.Ф.
https://pidruchnyk.com.ua/1259-istoriya-ukrainy-11-klas-hlibovska.html
Практична робота: “Війна пішла, а горе залишилося...”: повсякденне життя повоєнних років.
1.Опрацювати стор.46 - 47
2. Проаналізуйте участь УРСР у міжнародних організаціях за критеріями: назва організацій, напрямки діяльності, результати діяльності.
3. Визначте, якими були методи побудови «щасливого» радянського суспільства в повоєнні роки (стимулювання на самовіддану працю, боротьба з «незручними» для радянської системи людьми). 8. Попрацюйте з характеристиками історичних особ
Завдання надіслати : lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)
