Українська література

Дата: 26.09.2022 16:12

Кількість переглядів: 80

Підготуватись до онлайн урока о 10.00

meet.google.com/hrb-pvjv-ded

27.09.22р. Українська література Група №21 Урок №7 Викладач Руденко Лідія Федорівна

Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..

Тема: Осип Турянський "Поза межами болю". Гуманістичний, життєствердний пафос поеми у прозі, його вселюдська значимість і всеохопність.

ТЛ: поема у прозі

Через сльози і терпіння

Шлях веде до просвітління:

Хто боровся, скутий тьмою,

Тому сонце — мрія мрій.

Осип Турянський

Стиль повісті Осипа Турянського "Поза межами болю" належить до напрямку класичного експресіонізму в розвитку української літератури початку XX ст., у якому мистецтво тісно пов'язане з реальністю, проте вираження знаходить через дослідження глибинних психологічних і душевних процесів, що відбуваються в людині. У творі Турянського зображено загострене суб'єктивне світобачення через призму переживань та емоцій автора в екстремальній ситуації. Письменник засуджує потворні явища життя, жорстокість війн і кровопролить. Безумовно, світ далекий від досконалості, де "слабший мусить померти, аби сильніший вижив". Письменник воював від час першої світової війни, зазнав жахів полону, тому його твір, пропущений крізь власне серце, набуває великої значущості в скарбниці української прози.

За визначенням О. Турянського, "Поза межами болю" — повість — поема. У центрі сюжету — поневіряння військовополонених, колишніх солдатів австрійської армії, сімох друзів у нещасті: Штранцінгера,

Добровського, Ніколича, Саба, Бояні, Пшилуського та Оглядівського (саме від особи останнього ведеться розповідь). У передньому слові автор зазначає, що вони стали жертвою злочину: "Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства". Утікши від охоронців, чоловіки опиняються наодинці з дикою природою, де лише сніг, холод, голод і жодної живої душі. Найбільша небезпека для втікачів — замерзнути в лютий зимовий мороз. Письменник досить точно використовує оксюморон, щоб передати весь жах ситуації, в яку потрапили герої твору: "Ідуть живі трупи по трупі природи". Здається, що й природа відвертається від нещасних людей: "Чорні хмари закрили заздрісно сонце і блакить неба й повисли над ними, як велетенські чорні крила всесвітнього духа знищення". І далі ті ж хмари — "як казочні упирі". Чи не вперше в українській літературі письменник використовує природу не як тло чи опис, суголосний подіям, а як караючу ворожу силу. Лише в передсмертному маренні природа змінюється у свідомості людини: "Синє небо любо й приязно сміється..."

У кожного з сімох учасників двобою зі смертю була власна життєва дорога, але безжальний вихор війни перетнув їхні долі, і тепер, коли "ніхто й нічо не відзивається на голос болю і туги їхнього серця", раптом ніби саме собою назріває страшне рішення: хтось із них мусить померти, а решта розпалить вогнище з його вбогої одежини й таким чином урятується. Добровський зауважує: "Прокляте те життя, в котрому слабкий мусить згинути, щоб дужчий міг жити". І це стосується не лише їхньої ситуації, це проектується на весь недосконалий світ, що може кидати цілі народи у війну, ввергати їх у коло насильства не заради захисту власної домівки, а заради амбіцій великих можновладців.

Щоб зігрітися, колишній аранжер світських балів Добровський влаштовує химерні й жахливі за своєю суттю танці з уявними "дамами", це дає змогу уявити себе в минулому, віднайти ті острівці, за які гарячково чіпляється свідомість на межі божевілля. Цей дивний танець забирає останні сили, а разом з ними і життя молодого хлопця Бояні. Та завдяки його смерті шестеро тих, хто лишився, мають бодай мізерний шанс вижити. Голод діймав коленого, проте спроба їсти людське м'ясо нічого не дала: кожен волів померти, але не стати людожером. Навіть у такій ситуації людська гідність узяла гору над неміччю людської плоті.

Біля вогнища кожен герой розповіді постає як особистість в екстремальній умові: мовчазний сліпий Штранцінгер у відчаї і з бажання віддати останнє спалює у вогнищі свою скрипку ("Оця скрипка — це його очі"); Сабо рве банкноти, що їх підступним чином здобув на війні,' і розмірковує, що то значить мати гроші; Оглядівський (оповідач) марить Дружиною і

Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв’язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити.

Слово викладача

Виступ під час дискусії — це роздум проблемного характеру. Автор такого роздуму намагається знайти розв’язання певної проблеми чи складного питання. Оскільки багато проблем, які постають у нашому житті, не передбачають однозначного вирішення, то роздуми часто мають дискусійний характер. Щоб виступ під час дискусії був цікавим, виступаючий повинен сам бути зацікавленим у предметі свого виступу. Коли кажуть: людина спроможна добре виступити перед аудиторією, уміє самостійно роздумувати,

сперечатися, відстоювати свої думки, судження та ін., це означає: вона не просто володіє необхідними знаннями, а й уміє їх використовувати практично.

Отже, виступ дискусійного характеру здебільшого будується таким чином: у виступі мають бути вступна частина (вказівка на те, що говоритиме виступаючий і чому), основна частина (виклад власних поглядів на певну проблему чи питання, докази), висновки (пропозиції). У такому виступі часто використовується ілюстративний матеріал для доведення основної думки (тези) висловлювання. Виступ дискусійного характеру намагайтеся будувати з доброзичливістю. Навіть виступ проти якоїсь ідеї, думки потрібно будувати як підтримку позитивного, що є в запереченнях того, хто з вами сперечається.

Ознайомлення з пам’яткою «Правила дискусії»

Відверто висловлювати думки.
Поважати точки зору всіх членів дискусії.
Бути тактовним. Слухати інших, не перебиваючи.
Не говорити занадто довго та занадто часто.
Водночас має говорити лише одна особа.
Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.
Не критикувати себе та інших.

Правила побудови виступу

Теза — докази — аргументи — висновок.

Слово викладача

Чи має життя сенс? Якщо так, то який саме? Це постійні, чи так звані буттєві питання. Можна на тривалий період забути про них, поринути в побутові, повсякденні проблеми, але життя влаштовано так, щоб зовсім знехтувати, проігнорувати це питання не може навіть найбільш байдужа та духовно спляча людина. Неминучість смерті та її провісників — старіння та хвороби, факт скороминучого зникнення в минулому миттєвостей життя з усіма проблемами, є для кожної людини неусуваним нагадуванням про невирішене, відкладене питання сенсу життя. Отже, у людському житті завжди ставиться питання вибору між пріоритетом духовного та матеріального.

О. Турянський у творі «Поза межами болю» показав боротьбу в людині біологічних інстинктів і духовної волі до життя, підніс загальнолюдські цінності — дружбу, вірність, гуманізм, любов до рідних та батьківщини, що єднають людські серця, звільняють і просвітлюють душу. Оптимістично звучать слова Добровського

наприкінці твору, звернені до оповідача, а насправді до кожної людини: «Коли у тьмі і в хаосі, в якому ми мучимося, тліє іскра якої-небудь ідеї, то твоя огненна любов до життя й до його вищих цінностей переможе смерть». Тож попри трагічність зображуваних подій (живим лишився лише Оглядівський) провідна ідея перемоги духа над матерією яскраво втілена через засоби експресіонізму.

Часто можна почути думку про те, що матеріальні цінності — це не головне, це дуже приземлені й негідні забаганки, а найперше, про що має дбати людина,— це моральна чистота, висока духовність, потяг до творчості.

Існує й інша думка про те, що перевагу треба в житті надавати матеріальним цінностям, а тоді вже думати про духовне. Але чи завжди це так?

Запитання :

Що ви думаєте з цього приводу?
З якою точкою зору ви не можете погодитися?
Який можна зробити висновок, ураховуючи різні думки?

Завдання:

Коротко викласти свою думку з даного питання ( письмово) та надіслати на електронну пошту

lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)

синочком; Добровський (колишній організатор світських балів) біля вогнища філософськи зауважує: "Ми вже не маємо гроші і також не потребуємо гроші. Тепер ми стали людьми".

Осип Турянський порушує багато проблем у цьому творі:

держава й людина;

війна й людина;

війна й політичні амбіції верхівки;влада грошей;

збереження духовності й моральних цінностей,

та основною через увесь твір проходить ідея протесту проти війни: "Хай би боги, царі і всі можновладці, що кинули людство у прірву світової війни, перейшли оце пекло мук, у якому люди караються!" Можливо, тоді все на світі стало б інакшим, добрішим: "Тоді боги стали б людьми, а люди братами". Як докір усій спільноті людей звучить авторське питання: "Навіщо ми, люди, вбивали людей?"

Оптимістично звучать слова Добровського наприкінці твору, звернені до оповідача, а насправді до кожної людини: "Коли у тьмі і в хаосі, в якому ми мучимося, тліє іскра якої-небудь ідеї, то твоя огненна любов до життя й до його вищих цінностей переможе смерть". Тож попри трагічність зображуваних подій (живим лишився лише Оглядівський) провідна ідея перемоги духа над матерією яскраво втілена через засоби експресіонізму.

Гуманістичний пафос поеми у прозі, його вселюдська значимість врешті створюють передумови пошуку позитивних ідеалів, без яких людство не може існувати, бо це є запорукою поступу у всеосяжному масштабі.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати наданий вище матеріал та матеріал підручника ( стор.142- 150)

2.Напишіть вільне есе на тему «Чого варті гроші в критичних життєвих ситуаціях?»(використайте приклад з твору О.Турянського «Поза межами болю»).

Надіслати на електронну пошту:

lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)