Українська література

Дата: 26.09.2022 16:15

Кількість переглядів: 53

Підготовуватись до он лайн урока о 10.00

meet.google.com/hrb-pvjv-ded

27.09.22р. Українська література Група №23 Урок №7 Викладач Руденко Лідія Федорівна

Українська література (рівень стандарту):підручн. Для 11 кл. закл. Загальн. середн. Освіти/ Олександр Аврвменко, - К.: Грамота, 2019. – 256с.:іл..

Тема: Микола Куліш. Сатирична комедія «Мина Мазайло». Проблема готовності українського суспільства бути українським. Специфіка комедійного жанру: про серйозне легко, грайливо.

Мета:

- продовжити знайомство з творчістю М. Куліша;

- розкрити ідейний зміст комедії;

- зацікавити порушеними проблемами та їх художнім втіленням;

- з’ясувати особливості показу процесу українізації 20-х рр. у творі;

- допомогти усвідомити ідейно-художні особливості твору;

- розвивати навички аналізу драматичних творів, висловлення власної оцінки прочитаного, аналітичне мислення та мовлення;

- виховувати патріотизм та негативне ставлення до проявів шовінізму й крайнього націоналізму в суспільстві, повагу до свого роду й народу, прагнення до духовного розвитку.

Літературний рід: драма.

Жанр: сатирична комедія.

Напрям (течія): модернізм, розстріляне відродження.

Тема: художнє відтворення проблеми українізації у 20-30-х роках XX ст.; сатиричне змалювання новітнього міщанства.

Ідея: засудження міщанства, комплексу меншовартості, національної упередженості й зверхності; висміювання носіїв великодержавного шовінізму.

Мотиви: "метаморфози (трансформації) людини"; ім'я як носій сутності й пам'яті роду й людини", "українізація"; "первенство"; "шовінізм".

Композиція, композиційно-стильові особливості:

Особливості сюжету: в основу твору покладено начебто анекдотичну історію про те, як харківський службовець "Донвугілля" з Н-ської вулиці Холодної Гори Мина Мазайло вирішив змінити прізвище, у якому вбачав причину своїх життєвих і службових поразок, на престижніше — російське Мазєнін. Але суперечка з приводу цього факту поступово переходить у сімейну дискусію і виходить на рівень національної проблеми. Ставлення персонажів до мови лягло в основу конфлікту, що у творі розгортається у формі дискусій, які породжують комічні ситуації, визначають основні сюжетні лінії: Мина — Мокій, Уля — Мокій, тьотя Мотя — дядько Тарас та ін. Дія відбувається в домі Мини Мазайла на вул. Н-ській, 27, Холодної Гори м. Харкова у період найбільшого поширення українізації. Засобами гротеску і разючої сатири автор викриває суспільні антиукраїнські явища, висміює носіїв великодержавного шовінізму.

Особливості п'єси "Мина Мазайло":

· драму не можна перекласти жодною мовою, бо втратиться комічність ситуацій, викликаних грою на різниці фонетичних і морфологічних, етимологічних і лексичних норм української та російської мов (саме з тієї причини Лесь Танюк назвав п'єсу "філологічним водевілем");

· немає позитивних персонажів (навіть дядько Тарас половинчастий у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокій не патріот: українська мова цікавить його більше з наукового погляду);

· у творі містяться доволі прозорі натяки на облудність насильницької радянської українізації;

· фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той час більшовики підтримували перевертнів

Головні герої та їх образи:

Мина Мазайло — харківський службовець;

Лина (Килина) Мазайло — його дружина;

Рина (Мокрина) Мазайло — їхня дочка;

Мокій — їхній син;

Уля — подруга Рини;

тьотя Мотя з Курська — сестра Лини;

Тарас Мазайло — дядько Мини з Києва;

Баронова-Козино — вчителька "правильних проізношеній" російської мови;

Тертика, Губа — комсомольці, друзі Мокія.

Символічні образи: прізвище; персонажі як уособлення певних типів людей.

Час подій: 1920-ті рр.

Проблематика:

мови;
батьків і дітей;
уміння відстояти власну думку;
комплексу меншовартості.

Художні засоби виразності: усі засоби творення комічного; гра слів.

Місце подій: місто Харків, район Холодної Гори.

Нищівна сатира на різні позиції щодо українізації у п'єсі "Мина Мазайло" висловлена за допомогою таких художніх засобів: комічні слова і фрази, факти безцеремонного зросійщення українців; гротескне зображення міщанської суті персонажів; блискуча пародія на безконечні мовні дискусії 20-30 років XX століття. Жанр твору сам автор визначив як комедію. Більшість літературознавців вважає "Мину Мазайла" сатиричною комедією.

В особі головного героя Мини Мазайла драматург показав нового перевертня, що в ім'я особистих вигод здатен не тільки змінити українське прізвище на російське, а й відцуратися власного роду, забути рідну мову, звичаї, традиції.

Можна використати:

https://www.youtube.com/watch?v=Kg3KTWIYfXc

Домашнє завдання:

1. Законспектувати наданий матеріал у зошит та надіслати на електронну пошту :

2. Опрацювати матеріал підручника (стор.121 – 126)

3. Дати письмову відповідь на 7-е питання (стор. 126)

lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку

(не на полях!)

27.09.22р. Українська література Група №23 Урок №8 Руденко Лідія Федорівна

Тема: Розвінчання національного нігілізму, духовної обмеженості на матеріалі українізації (Мина, Мокій, дядько Тарас, тьотя Мотя). Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння.Драматургічна майстерність автора. Актуальність п’єси для нашого часу.

ТЛ: сатирична комедія.

Мета: допомогти учням усвідомити значення проблем, порушених у творі, поцінувати драматургічну майстерність автора; розвивати навички характеристики героїв драматичного твору, творчі здібності учнів, уміння давати оцінку прочитаного, доводити власні твердження; виховувати усвідомлення приналежності до рідного народу, родоводу. Робота над характеристикою героя.

Анкета головного героя п'єси Мини Мазайла.

1. Прізвище, ім'я та по батькові. (Мазайло Мина Маркович.)

2. Де проживає. (Н-ська вулиця Холодної Гори м. Харкова.)

3. Національність. (Українець, але таким себе не вважає, називає малоросом.)

4. Освіта. (Школа, міське училище.)

5. Місце роботи. (Службовець апарату тресту «Донвугілля».)

6. Сімейний стан, склад сім'ї. (Одружений, дружина — Килина Трохимівна Мазайло, дочка — Мокрина Минівна Мазайло, син — Мокій Минович Мазайло.)

7. Винаходи. (Електрична мухобійка.)

8. Партійність. (Безпартійний.)

9. Ставлення до українізації. (Негативне. Вважав, що це спосіб зробити його другосортним і не пустити на вищі посади.)

10. Риси характеру. (Нервовий, чутливий, грубий, наполегливий у досягненні мети тощо.)

Головний персонаж — «українець за походженням Мина Мазайло» — рішуче повстає проти української мови та культури. Людина цілком денаціоналізована роками чиновницького запобігливого плазування, Мазайло зненавидів свою приналежність до колись уярмленого «другосортного» народу, через яку він не міг дістатися на «вищий щабель службової ієрархії…»

Із сцени, коли Мина Мазайло вперше з’являється у п’єсі, ми бачимо несміливу, навіть затуркану людину, що роками звикла принижуватися перед чиновницько-бюрократичною братією вищого рангу і прислухатися до свого емоційно-полохливого серця. Йому «заціпило» у загсі, і він довго не наважувався задати питання про зміну прізвища. Хоча все виявилося на диво простим (не те, що у царські часи!): пиши заяву і чекай оголошення в газеті. У сім’ї ж під впливом перемоги-удачі Мина виступає грубим, войовничим деспотом. Він загрожує синові, який не хоче міняти прізвище і прихильно ставиться до українізації: «Заставлю! Виб’ю з голови дур український! А як ні — то через труп переступлю. Через труп!..» або «Уб’ю!.. Вижену з дому!» Під час родинної дискусії Мазайло виявляє повну некомпетентність і нерозуміння української історії. Слово «українець» для нього страшне і ненависне, він воліє бути, у крайньому разі, малоросом, — усе ж ближче до «великої нації»: «Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови». І за царських, і за радянських часів політика уряду щодо української мови була однаковою — обмежити, заборонити, усунути з активного обігу як «другосортну». Тимчасова «відлига» — «українізація» — нічого не вирішувала, бо в підсвідомості пересічних українців вже зафіксовано їхню меншовартісність. Недаремно Мазайло говорить: «Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади». Та, здається, ще не все втрачено. Генетична пам’ять українця навіяла Мині страх перед зрадою предківщини, приславши дідів Запорожця, Чумака та Селянина: «Ой-о! Залишаю! Залишаю корінь, тільки не чіпайте мене, діду, не чіпайте мене, Боже мій, Боже мій…» Неперевершена комічна (і трагічна!) сцена тріумфу Мазайлів (тепер уже Мазєніних) перед дзеркалом, коли навіть слова «помер Мазєнін, Мина Маркович… Засмучені тяжко, про це жалібно оповіщають всіх родичів і друзів дружина…» або «Тут спочиває прах Мини Марковича» здаються їм солодкими. До такого ступеня виявилася безглуздою їхня мрія.

Закінчується історія Мазайла чисто по-гоголівському — «німою» сценою і повним крахом героя — його звільняють з посади «за систематичний опір українізації».

Ідейним противником Мазайла є його син Мокій. Ось як його характеризує літературознавець Н. Кузякіна: «Свою любов до рідного слова у «Мині Мазайлі» драматург віддав Мокієві — самотньому юнакові, чужому і русотяпству, і націоналізмові та далекому і од інтернаціонального пафосу комсомольців. Мока захоплений багатством української мови». І далі: «А ось той же Мока говорить про титри кінокартин: «От, наприклад, написи в «Звенигорі» — краса! Стильні, поетичні, справжньою українською мовою писані. А подивіться ви на написи по других кінокартинах. Олива з мухами! Немов нарочито псують таку прекрасну, таку милозвучну мову…»

За подібними поясненнями чується голос самого драматурга, схвильованого проблемами чистоти і розвитку української мови. І водночас мовні симпатії Куліша до Моки пішли на шкоду п’єсі, бо зробили постать юнака ніби позитивною і такою, що виражає авторські ідеї, а позитивний герой з Моки — ніякий…»

Тут ми можемо і погоджуватися, і не погоджуватися з літературознавцем. У Моки дійсно багато хороших рис: глибокі знання української історії, літератури, фольклору, тонке відчуття мови. Він романтик і мрійник. Його філологічні коментарі захоплюють, чарують. Уля каже: «… Він на тебе словами отими тощо. аж пахне». Але коли він говорить дівчині замість слів кохання: «Ах, Улю! Мені вже давно хотілось вам сказати. Хотілось сказати, а тепер ще охотніше скажу: Улю! Давайте я вас українізую!» — то виглядає смішним і недолугим, дійсно «вдареним мовою», тобто теж ідеєю-фікс. У суперечці з батьком Мокій грубий, жорстокий, нестриманий. У нестямі кричить: «З новим прізвищем! У криницю!» І на завершення характеристики — рядки з однієї театральної рецензії: «Більшість схилялася до того, що О. Сердюк у зображенні свого героя обрав єдино вірний шлях — шлях комедійного викриття наївного запаморочення Моки од пахощів рідної мови. О. Сердюк не ганьбив Мокієвих почуттів до рідної мови — над цим не можна сміятись. Глузував О. Сердюк над вузькою обмеженістю думок Моки, над тим, що любов до свого викликала у нього нехіть до іншого, «чужого».

Що стосується анекдотичних (і серйозних!) типів — тьоті Моті та дядька Тараса, то М. Корляків висловив у театральній рецензії на виставу Леся Курбаса цікаву думку: «Дрібничкова Мазайлина ідейка виросла у Курбаса в цілу програму. Курбас вивів Мазайла перед очі всіх, розмалював його страшними фарбами й усією обстановою промовив до глядачів: от вам страсті-мордасті, лякайтеся і борітеся з ним, з Миною Мазайлом, русотяпом злісним. Не вартий цього Мазайло. От тьотя Мотя з дядьком Тарасом — ці вже серйозніші. Самі собою вони — шкідники нового суспільного будівництва».

«Саме дурноверхій і нахабній тьоті Моті, серед інших глибокодумних істин, належало висловити щире захоплення ідеологією «Днів Турбіних». Це висловлювання потребує окремого пояснення.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.Опрацювати матеріал підручника (стор.121 – 124)

2.Скласти письмовий твір про те, чи може вплинути і як прізвище, ім'я людини на її долю.

Надіслати на електронну адресу: lidiyarudenko789@gmail.com , вказати своє прізвище, дату, номер групи, назву предмета і номер уроку не на полях, а на сторінці.