інформатіка

Дата: 26.03.2023 18:04

Кількість переглядів: 46

28.03.2023

ІНФОРМАТИКА

ГРУПА 2 (Урок 27-28)

Тема: Художні ефекти. Створення ілюстрацій.

Завдання для дистанційного навчання

Скласти конспект за текстом нижче.

Елементи художнього оформлення видання

З перших друкованих видань склалася певна побудова книги та почали використовуватися елементи художнього оформлення видання:

Колофон – вихідні данні у кінці книги. В яких розповідається про рік видання, вказується імя замовника та друкаря/видавця (уперше зафіксовано у 1457 р – «Псалтирь» Фауста Шьоффера).

Сигнети - фірмовий герб видавництва (там же, у вигляді двох щитів. У подальшому розміщувались на титульній сторінці)

Еррата – листок-перелік помилок у тексті (від лат. Errata) розміщувався у кінці видання (уперше у 1457 р – там же)

Титульний лист – перша сторінка видання з назвою, колофоном та сігнетами.(уперше у 1476 р. в «Астрологічному або астрономічному календарі» Ерхарда Ратольда з Аугсбурга)

Регістр – аналог оглавлення але для друкарів-складальників(палітурників) книги, розміщувався у кінці книги та складався з початкових слів зошитів.

Кустоди – друк малими літерами на останній сторінці зошиту перших слів першої сторінки наступного зошиту.

Нумерація листів (філіація) – колонцифри у теперішньому розумінні. (вперше у книзі Миколи Гету з Кьольна, 1470 р)

Ілюстрації (друковані) – вперше зафіксовані в книгах друкаря Пастера А. у 1461 р. Формати (долі паперового аркушу) – 1/2 - in folio; 1/4 - in kvarto; 1/8 – in octavo.

Елементи графічного оформлення видання

Художній редактор особливу увагу приділяє зображальному ряду видання. У книжкових виданнях складається план ілюстрування, для чого вибираються фрагменти твору, які слід посилити зображеннями. Також визначається кількість сторінок, повністю або наполовину зайнятих зображеннями, наприклад, оновити фронтиспис і шмуцтитули або заставки на спускні сторінки. Значення має й вид ілюстраційного оригіналу: однокольоровий чи багатокольоровий, штриховий чи півтоновий.

Книжкова ілюстрація – зображення, що пояснює чи доповнює текст. Ілюстрація в книзі несе інформацію, але не самостійну, а пов'язану з текстом; відбиває явища дійсності в зорово сприйманій, образній, документальній і умовній формі. Роль ілюстрації у різних видах літератури відрізняється: у виданнях художньої літератури – це художньо-образні ілюстрації, що зорово відтворюють літературні образи; у наукових, навчальних, науково-популярних, довідкових виданнях – це науково-пізнавальні ілюстрації предметного характеру, які максимально точно подають необхідну для розуміння тексту інформацію.

Фотографія або малюнок у періодичних виданнях – це перше, на що дивиться читач при перегляді сторінок. Їхнє значення не обмежується лише ілюструванням текстового матеріалу – зміст зображального матеріалу, підготовленого фотографом або художником, має нести власний зміст, який не завжди збігається зі змістом тексту, бути чітким і привабливим. Робота фотографів та фотокореспондентів у періодичних виданнях пов'язана також із сенсацією, є засобом привернення уваги читача до відомої інформації, але з незнайомого боку. Іноді яскрава робота фотографа відіграє більшу роль, ніж значний за обсягом текстовий матеріал.

Характер роботи редактора над зображеннями у виданнях різних видів неоднаковий. У літературно-художніх виданнях художній редактор обирає потрібні ілюстрації або фрагменти тексту, які вважає за потрібне проілюструвати, і замовляє ілюстрації художнику. Потім оцінює їх якість і робить текстівки. Науково-пізнавальні ілюстрації бувають реальні (фотографія, малюнок), формальні (утрируване передання дійсності, збільшення фрагмента), інфографіка (креслення, графік, схема, карта) та монтаж. Художній редактор повинен чітко усвідомлювати значення ілюстрацій у наукових виданнях і обережно ставитися до редагування їх сюжетів.

У навчальних виданнях ілюстрації сприяють засвоєнню матеріалу, зацікавлюють темою, візуально демонструють складні поняття. Саме тому в навчальних виданнях ілюстрації мають бути чіткими, зрозумілими, не обтяженими деталями. Крім того, вони можуть заміняти, доповнювати, розкривати чи пояснювати текст.

Візуально схожі між собою елементи, наприклад рубрики і колонтитули, текстівки і врізи, повинні бути організовані так, щоб не ускладнювати сприйняття видання. Для цього застосовують:

спеціальні зони розміщення зображень, текстівок, приміток;
концентрацію приміток, зображень і текстівок в одному місці (сторінці, розвороті);
винесення приміток, зображень, таблиць з основного тексту в спеціальні секції, розташовані наприкінці видання або окремого розділу;
лінійки, рамки або спеціальні графічні знаки для кращого візуального відокремлення окремих елементів, наприклад, приміток, врізів, додаткових текстів, колонтитулів.

Майстерність художнього і технічного редакторів полягає ще й у тому, щоб у процесі верстки створити цілісне, струнке видання, не порушуючи його естетичної гармонії. Для цього застосовуються композиційні закони: закон симетрії, пропорційності, рівноваги, оптичної ілюзії, а також елементи контрасту. Щоб досягти потрібного ефекту, потрібно:

вміло обирати кегль та накреслення шрифтів основного та додаткового текстів;
розумно використовувати різноманітність форматів набору;
домагатися логічного підбору шрифтів для заголовків;
застосовувати таку верстку, щоб обсяг суцільного текстового набору оптично скорочувався, а найважливіше було яскравішим.

Технічний та художній редактори повинні пам'ятати: при виділенні головного не можна принижувати другорядне, яке також має значення для розуміння змісту. Художньо-технічне редагування як творча діяльність є мистецтвом оформлення друкованих видань разом із графікою та типографікою.

Понятійний ряд

Сторінка складання (донедавна — полоса набору) — це відбиток тексту чи зображуваних елементів на сторінці видання.

Формат сторінки складання повинен бути сталим у виданні.

Зміна сторінки складання в межах одного видання може застосовуватись лише тоді, коли це необхідно для виконання складного макета чи втілення задуму художника.

Формат сторінки складання кожного конкретного видання залежить від формату видання та розмірів полів. Сторінки складання можуть бути: текстовими, ілюстративними, мішаними, початковими, кінцевими, одно- і багатошпальтовими.

Текстова сторінка складання - сторінка, що містить тільки текст. Ілюстративна сторінка - це сторінка, яка містить тільки ілюстрацію.

Мішана сторінка складання - сторінка, що містить як текст, так й ілюстрації.

Початкова сторінка складання - перша текстова або мішана сторінка видання чи його частини.

Кінцева сторінка складання - остання текстова або мішана сторінка видання чи його частини, яка, як правило, заповнена не до кінця.

Шпальта - частина сторінки складання, що складається з рядків тексту одного формату, які утворюють вертикальний ряд і відокремлені від іншої (их) шпальти(т) по вертикалі проміжком чи лінійкою.

Початкова шпальта - перша шпальта видання або його частини.

Кінцева шпальта - остання шпальта видання чи його частини, як правило, заповнена текстом не до кінця.

Спуск на сторінці складання - це відстань від її верхнього краю до початку рядків тексту на початковій сторінці видання, його розділів та інших структурних частин, які можуть бути заповнені заголовками і прикрасами

Композиція сторінки складання - ЇЇ побудова із складових елементів згідно із заданим форматом.

Стильова та змістова єдність

Шрифтове оформлення залежить і від розташування заголовка на сторінці або рубрики, в якій використовується. Типовими ознаками титульного шрифту безвідносно до типу видання є жирність та курсивне накреслення.

Стильова та змістова єдність існує в газетах, де використання того чи того заголовка визначається системою, тобто розробленою схемою застосування засобів оформлення за основними тематичними розділами і рубриками видання. При розробці шрифтового розкладу враховуються і специфіка видання, і його оформлювальні традиції, і, звичайно, реальні можливості друкарні.

Підручник: Інформатика (10-11), автор О.Бондаренко

https://avdiivka.ptu.in.ua/news/10-03-05-13-11-2020/