фізична культура

Дата: 14.12.2023 18:16

Кількість переглядів: 40

Тема Гандбол

1. Місце українського гандболу на сучасному етапі розвитку європейського спорту.

Після проголошення незалежності українські спортсмени приймають участь у міжнародних змаганнях як у складі національних збірних - Кубок Ігоря Євдокимовича Турчина, чемпіонати Світу та Європи, Олімпійські ігри, так і у складі клубних команд - таких як: Ліга чемпіонів, Балтійська ліга, Кубок Європи, Кубок виклику, тощо.

Європейська федерація гандболу заснована у листопаді 1991 року в Берліні Німеччина) і налічувала у своєму складі 29 національних європейських асоціацій, які є членами Міжнародної федерації гандболу. Європейська федерація гандболу (ЕНF- ЄГФ) на сьогоднішній день об’єднує 52 національні федерації і представляє Міжнародну федерацію гандболу (ИГФ) в європейських країнах. Із 2012 року федерацію очолює француз Жан Бріо.

В рамках своєї діяльності Європейська федерація гандболу відповідає за проведення різноманітних турнірів, в тому числі і чемпіонів Європи серед чоловічих і жіночих національних збірних команд – один раз на два роки по парних роках (із 1994 року).

Із 1994 по 2014 роки проведено 11 чемпіонатів Європи серед чоловічих збірних команд.

Українські гандболісти в фінальній частині континентальної першості брали участь п’ять разів (2000 – 12 місце, 2002 – 11, 2004 – 15, 2006 – 12, 2010 – 16), два рази виходили з групи, решта – закінчували боротьбу на першому груповому етапі.

Український гандболіст Олег Великий із команди ЗТР (Запоріжжя) у 2000 році став кращим бомбардиром чемпіонату Європи – 46 м’ячів закинув у ворота суперників.

Жіночий чемпіонат Європи з гандболу стали проводити з 1994 року один раз на два роки під егідою Європейської гандбольної федерації (ЄГФ). Перший чемпіонат проходив у Німеччині, золоті медалі розігрували 12 національних збірних.

Жіночі збірні Норвегії, Данії, Угорщини, Росії, Німеччини і України з 1994 по 2014 роки брали участь у всіх фінальних турнірах чемпіонатів Європи.

Національна жіноча збірна команда України з 1994 по 2014 роки успішно проходила відбіркові турніри і брала участь у всіх фінальних турнірах чемпіонатів Європи. Так, наші спортсменки вибороли срібні медалі чемпіонату Європи 2000 року, поступившись у фіналі збірній Угорщини – 30:32. На інших чемпіонатах Європи українські спортсменки посідали місця з 6 по 14 із 16 можливих.

Український гандбол упродовж декількох десятиліть вважався еталоном у світі: збірна СРСР двічі виборювала звання олімпійських чемпіонок (1976, 1980) та чемпіонок світу, а київський «Спартак» 13 разів вигравав Кубок європейських чемпіонів. Втім, всі ці здобутки пов'язували з роботою видатного тренера Ігоря Турчина, після трагічної смерті якого справи в цьому виді спорту пішли на спад.

Зазначимо, наша команда, попри славні традиції та присутність гравців ще старої «турчинської» школи, так і не змогла жодного разу пробитися на Олімпійські ігри. Щоправда, у 2000 році збірна України підтвердила свій неабиякий потенціал, ставши віце-чемпіоном Європи, а запорізький «Мотор» та київський «Спартак» успішно змагаються в євро кубкових турнірах.

Коли говорять про історію українського гандболу, зазвичай відразу ж згадують про легендарного тренера Ігоря Турчина й епоху київського «Спартака». Але ще до цього була не менш героїчна епоха - час боротьби за гандбол як за вид спорту. Одним із головних «полководців» на цьому фронті був Євген Іванович Івахін, за підручниками якого вчився сам Турчин.

Аналізуючи розвиток гандболу в Україні, необхідно зазначити організаційно-управлінська система гандболу є сформованою системою олімпійського спорту основними тенденціями розвитку якої є професіоналізація і комерціалізація. Показники розвитку спорту вищих досягнень гандболу в країні обумовлюють необхідність реорганізації і вдосконалення зазначеної системи.

В Україні права на проведення чемпіонату України одноосібно належать Федерації Гандболу України, а організацією чемпіонату займається Комісія з організації і проведення змагань, що входить до структури Федерації Гандболу України.

Основною умовою виступів клубів в Чемпіонаті України є виплата внеску за участь і відсутність заборгованостей перед ФГУ. Чоловіча гандбольна Суперліга налічує 10 команд, але більшість з них має фінансові труднощі і тільки 2 клуби відповідають визначенню «професійний клуб».

Проте проблема сучасного українського гандболу є відсутність стабільного фінансування виду спорту, відповідних організаційних структур та клубів. Відсутність необхідної кількості змагань, низький рівень розвитку дитячо-юнацького спорту, необхідність вдосконалення системи підготовки тренерів і суддів, проведення ефективної реклами і маркетингу.

Слід зазначити, що в жодному з 24 регіонів України, які розвивають гандбол, клубний гандбол цілеспрямовано не розвивається, професійний гандбол не популярний серед представників регіональної влади і бізнесу.

Також відсутні трансляції матчів Суперліги на центральних телевізійних каналах, що пов'язано з низькими телевізійними рейтингами гандболу. В даний момент спортивні програми в ефірній сітці УТН складають 2,6% від загальної кількості програм, а на комерційних каналах транслюються національні чемпіонати закордонних країн («Спорт 1», «Спорт 2», «Планета спорту Україна»).

Отже, створення системи регулярних трансляцій кращих матчів, вибір оптимального дня для телепоказів сприятиме підвищенню популярності гандболу, як з боку телеглядачів, так і бізнесменів, і, як наслідок, збільшенню рейтингів показів і формування вартості телевізійних прав.

Аналіз соціально-економічних і політичних умов в Україні, тенденцій розвитку гандболу на міжнародному й національному рівнях визначили, що основними напрямками реорганізації й удосконалення системи організації й керування гандболом є:

Створення професійної гандбольної ліги України;
Місцеве та державне фінансування, а також залучення приватних джерел фінансування, спонсорів;
Розробка цільової комплексної програми розвитку гандболу, що спрямована на створення нових професійних клубів і виховання талановитих гравців і тренерів;
Розвиток дитячо-юнацького резервного спорту і спорту вищих досягнень;
Підвищення результатів у міжнародних змаганнях всіх рівнів.