фізична культура
Тема: Волейбол
1)Фактори, що визначають ефективність змагальної діяльності гравців у волейболі
Найбільшу факторну вагу в структурі фізичної підготовленості гравців мають два фактори: 1-й фактор об'єднав швидкісні якості спортсменів (20,1%); 2-й фактор ідентифікований, як спеціальна спритність (18,9%).
До першого фактору увійшли такі показники: біг на 30 м з ведення м'яча; біг на 30 м з високого старту; біг на 6 та 9 м; стрибок уверх за Абалаковим; прояв складної реакції з вибором.
|
До другого фактору увійшли: комплексний тест; човниковий біг; біг з прискоренням; спритність; здатність до виконання техніко - тактичних дій - гравець з м'ячем в руках з максимальною швидкістю біжить до 6-ти метрової лінії майданчика, наступаючи однією ногою на лінію, повертається до лінії старту і торкається її однією ногою, далі виконує біг до 9-ти метрової лінії і повертається до лінії старту з аналогічною фіксацією кінцевих точок бігу. |
 |
З лінії старту гравець з максимальною швидкістю виконує ведення м'яча до центру майданчика, оббігає стійку в центральному колі і не виходячи за його межі виконує передачу партнерові, який стоїть в районі 9-ти метрової лінії і продовжує біг у напрямку воріт. Партнер повертає м'яча гравцеві і той виконує кидок у ворота з опорного положення, попередньо виконавши розбіг із трьох кроків, причому третій крок закінчується на 9-ти метровій лінії. Вправа виконується двічі, фіксується кращий результат.
Це свідчить про те, що високий рівень розвитку швидкісних якостей та спеціальної спритності є однією з головних вимог до рівня тренованості кваліфікованих спортсменів. Швидкі переміщення гравців по майданчику, швидкісні контратаки, на відміну від позиційного очікування вигідного
|
|
моменту є більш ефективними в досягненні позитивного результату змагальної діяльності. Отримані результати за першим фактором погоджуються з даними М.В.Чертової, В.В.Фойга. проте результати комплексного тесту, за їх даними не є лімітуючи ми в структурі фізичної підготовленості кваліфікованих гандболістів. |
Ці розбіжності вірогідно обумовлені змінами у правилах і, як наслідок, об'єктивними змінами структури і змісту змагальної діяльності та структури фізичної підготовленості сучасних кваліфікованих гандболістів.
Третій фактор, вклад якого в сумарну дисперсію вибірки склав 10,8%, відображає швидкісну витривалість гандболістів, яка визначалася за результатами бігу 5 разів по 30 м з інтервалом відпочинку 20 с. Здатність спортсменок до тривалої і ефективної роботи швидкісного характеру є одним із критеріїв ефективності їх змагальної діяльності.
Четвертий фактор характеризує силові якості гандболістів. До нього увійшли такі показники, як кистьова динамометрія, кидок гандбольного м´яча на дальність з розбігу у 3 кроки; сила кидка з 7 та 9-ти метрової відстані. Його вклад в сумарну дисперсію вибірки склав 7,9%.
П'ятий фактор (силова витривалість) характеризує здатність спортсменок до тривалого подолання середнього та субмаксимального опору. До нього увійшли: вистрибування уверх до відмови та поштовхи штанги масою 60% від індивідуального максимуму двома руками від грудей лежачи на лаві. Його вклад в загальну дисперсію вибірки становить 6,9%.
|
Шостий виділений нами фактор характеризує загальну працездатність кваліфікованих спортсменок. До нього увійшли такі показники. Як Гарвардський степ-степ та біг на 2000 м. вклад його в загальну дисперсію вибірки склав 5,5%. Сьомий фактор характеризує координаційні якості гандболістів - точність кидків з 7 до 9-ти метрової відстаней. |
 |
Його вклад в загальну дисперсію вибірки становить 5,3%.
|
|
Як відомо, гнучкість в гандболі не є лімітуючою якістю, що і підтвердили наші результати. Останній фактор характеризує гнучкість спортсменок у кульшових суглобах і суглобах хребта та у плечових суглобах. До нього увійшли такі показники, як: рухливість у кульшових та плечових суглобах. Його вклад в загальну дисперсію вибірки становить 4,6%. |
Отримані дані вступають у протиріччя з даними В.Я.Ігнатієвої стосовно того, що гнучкість не є лімітуючою фізичною якістю в гандболі.
2. Попередження спортивного травматизму
У вітчизняній і зарубіжній літературі досить широко висвітлені проблеми боротьби з різними видами травматизму та зовсім недостатньо – питання організації та профілактики травматизму в спорті. Людина, що професійно займається спортом, викладається для досягнення кращого результату. Природньо, що при максимальних фізичних навантаженнях може виникнути травмуючий фактор.
У спортивному травматизмі виділяють, як дуже легкі травми (без втрати спортивної працездатності) так і дуже важкі (що призводять до спортивної інвалідності і смертельних наслідків). За локалізацією ушкоджень у фізкультурників і спортсменів найчастіше спостерігаються травми кінцівок, серед них переважно це пошкодження суглобів, особливо колінного і гомілковостопного.
Серед спортивних травм, як правило, високий відсоток травм в середнього і важкого ступеня. У спортивному травматизмі відзначається переважно: ураження суглобів – 38%, багато забитих місць – 31%, переломи – 9%, вивихи – 4%. У зимовий період травм більше (до 51%), ніж у літній період (21,8%), а в міжсезоння (у закритих приміщеннях) – 27,5%. Попередження спортивного травматизму засноване на принципах профілактики ушкоджень з урахуванням особливостей окремих видів спорту.
Крім загальних організаційно-профілактичних заходів забезпечення безпеки на навчально-тренувальних заняттях і спортивних змаганнях в окремих видах спорту існують заходи профілактики спортивного травматизму, властиві тільки даному виду спорту.
Незалежно від виду спорту, є правила профілактики спортивного травматизму – це загальні інструкції, нехтування якими може в значній мірі підвищити ризик отримання травм. Важливими завданнями попередження спортивного травматизму є:
• знання причин виникнення тілесних ушкоджень та їх особливостей в різних видах фізичних вправ; • розробка заходів щодо попередження спортивних травм;
• недоліки і помилки в методиці проведення занять;
• незадовільний стан місць занять та спортивного обладнання;
• порушення правил лікарського контролю;
• несприятливі санітарно-гігієнічні та метеорологічні умови при проведенні занять.
Таким чином до профілактичних заходів з профілактики спортивного травматизму відносяться наступні: уважність і зібраність; техніка безпеки; відповідна спортивна екіпіровка; правильна розминка і розігрів м'язів; дотримання режиму сну і неспання; дотримання методики тренування; фінальний етап тренування (заминка); своєчасний лікарський контроль, а також баланс між силою і гнучкістю. Дотримання цих профілактичних заходів значно знизить ризик виникнення спортивних травм, тим самим зменшить кількість професійних спортивних патологій і рівень інвалідизації спортсменів.
https://www.youtube.com/watch?v=UTOF_6qdcqA
