Всесвітня історія

Дата: 10.10.2022 19:54

Кількість переглядів: 107

11.10..22р. Всесвітня історія. Група 31. Урок № 5 -6 Викладач Руденко Лідія Федорівна

Телефон: 095 171 51 87

І.Я.Щупак Всесвітня історія (рівень стандарту) : підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти / І.Я.Щупак. – К. УОВЦ «Оріон», 2018. – 208 с. : іл.

Тема: Економічна та політична кризи в Російській імперії. Російська Революція 1917 р. і Громадянська війна

ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА КРИЗА

Участь у Першій світовій війні стала непосильним тягарем для Російської імперії. На 1917 р. у країні катастрофічно зростала інфляція, величезних масштабів досягала спекуляція товарами першої необхідності. Припиняли роботу підприємства. Усе виразніше виявлялася загальна втома народу від війни. У середині лютого уряд прийняв рішення про запровадження в Петрограді карткової системи розподілу продуктів. У столиці почалися «хлібні» бунти.

ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ. ПОДІЇ ВЕСНИ - ОСЕНІ 1917 Р.

Історичні подробиці. 31 серпня 1914 р. російський імператор Микола II оголосив про перейменування Санкт-Петербурга на Петроград. Це стало частиною масштабної антинімецької кампанії, що охопила російське суспільство на початку Першої світової війни. Але після смерті Леніна, у 1924 р., місту дали ім’я більшовицького вождя та перейменували на Ленінград. Після падіння комуністичного режиму, у вересні 1991 р., місту було повернуто історичну назву Санкт-Петербург.

Чому перейменування міста відбулось за умов війни? Яке значення мають назви вулиць, міст для свідомості людей?

Пригадайте, коли і за яких обставин почали відзначати Міжнародний жіночий день. Як Ви гадаєте, чому саме жінки стали ініціаторами масових акцій протесту в Петрограді в лютому 1917 р.?

ПОЧАТОК РЕВОЛЮЦІЇ

Революція розпочалася 23 лютого 1917 р. стихійними виступами робітників Петрограда. 23 лютого за новим стилем — це 8 березня, Міжнародний день солідарності трудящих жінок. Саме жінки-працівниці вийшли на мітинги, загітувавши інших.

Обурення нестачею продовольства переросло у мітинги і страйки, 25 лютого страйк у Петрограді став загальним. До економічних вимог додалися політичні: «Геть царат!», «Геть самодержавство!».

Наступного дня на бік страйкарів почали переходити солдати Петроградського гарнізону. 27 лютого (12 березня за новим стилем) загальний політичний страйк переріс у збройне повстання.

За пропозицією меншовиків 27 лютого була організована Петроградська Рада. Її очолили меншовик М. Чхеідзе і трудовик (з березня — есер) О. Керенський.

Микола II розпорядився припинити роботу Думи, а також віддав наказ про відправлення військ із фронту в Петроград, але здійснити це не вдалось. «Навкруги зрада, боягузтво й обман», — записав Микола II у своєму щоденнику 2 березня 1917 р. У цей же день він склав і підписав маніфест про зречення. Микола II передавав престолонаслідування своєму братові, великому князю Михайлу Олександровичу, але 3 березня Михайло також відрікся від престолу. Сам імператор був заарештований у Могильові 8 березня, а його родина поміщена під домашній арешт у царському палаці.

Так закінчилося царювання останнього монарха Росії.

ПРИХІД ДО ВЛАДИ БІЛЬШОВИКІВ

1 вересня 1917 р. Росія була проголошена республікою. 25 вересня 1917 р. був сформований третій коаліційний уряд на чолі з О. Керенським.

У жовтні 1917 р. почалася підготовка до збройного перевороту. На ранок 25 жовтня влада в столиці перейшла в руки Петроградської Ради, більшовиків.

Холостий постріл із крейсера «Аврора», який увійшов у річку Ніву, був сигналом до наступу на Зимовий палац.

Після захоплення Зимового палацу міністри Тимчасового уряду були заарештовані.

Перемогу над Тимчасовим урядом отримали ліві політичні сили. Усю повноту влади більшовики здобули пізніше, прибравши своїх тимчасових політичних союзників — меншовиків та есерів.

25 жовтня 1917 р., у той час, коли йшла підготовка до захоплення Зимового палацу, у Смольному почав роботу II Всеросійський з’їзд Рад. Серед його делегатів переважали більшовики. З двох основних питань порядку денного за доповіддю Леніна були прийняті Декрет про мир і Декрет про землю.

У Декреті про мир містилася пропозиція більшовиків до урядів і народів воюючих країн негайно почати переговори про «справедливий і демократичний мир» — «негайний мир без анексій і контрибуцій».

Декрет про землю скасовував поміщицьку власність на землю й передавав поміщицькі, удільні, монастирські, церковні землі з усім інвентарем і будівлями в розпорядження волосних земельних комітетів і повітових Рад селянських депутатів.

Право приватної власності на землю скасовувалося.

Уся земля переходила в державну власність. Декрет сприяв розподілу земель заможних селян між найбіднішими верствами села й тим самим розпалював громадянську війну.

Усі постанови II з’їзду Рад були прийняті як «тимчасові закони», які мали діяти до їхнього затвердження чи відхилення Установчими зборами.

На виборах до Установчих зборів 12 листопада 1917 р. більшовики зазнали поразки: вони отримали лише 183 мандати із 715 (есери — 412 мандатів).

5 січня 1918 р. в Петрограді відкрилося засідання Установчих зборів. В ультимативній формі більшовики вимагали визнати перші декрети радянської влади й затвердити курс на соціалістичне перетворення суспільства. Правоесерівська більшість зборів та інші партії відкинули більшовицькі пропозиції, після чого, на знак протесту, більшовики та ліві есери залишили зал засідань. У результаті Установчі збори не визнали радянську владу.

6 січня матроси й червоногвардійці за вказівкою В. Леніна і Я. Свердлова (Голови Всеросійського центрального виконавчого комітету, ВЦВК), силою розігнали Установчі збори.

ОСНОВНІ ПРОТИБОРЧІ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІ СИЛИ

Червоні	Білі

Представляли: ліворадикальні політичні сили, насамперед більшовиків. Виступали під червоними знаменами — символом пролетарської революції.	Представляли: прихильників «старих порядків» — підприємців, банкірів, поміщиків, більшість офіцерів царської армії, студентство, частину інтелігенції. Виступали під білими знаменами — символом монархії.
Основні цілі: здійснення соціалістичної революції в Росії й у світовому масштабі, встановлення диктатури пролетаріату у формі влади Рад, фізичне знищення опозиційно налаштованих до нової влади осіб.	Основні цілі: звільнення Росії від влади більшовиків, скликання Установчих зборів або Земського собору, відновлення старих порядків і «єдиної неподільної» Росії. Захист підприємництва; гарантії громадянських свобод, вирішення аграрного й національного питань.
Червоних підтримували: робітники, найбідніше селянство, частина інтелігенції, солдати й частина офіцерів колишньої царської армії, матроси.	Білий рух підтримували: монархісти, ліберали, кадети, октябристи.

Громадянська війна — організована або стихійна збройна боротьба за державну владу між різними соціальними групами й політичними угрупованнями всередині країни.

Причини громадянської війни у викладі більшовиків

Причини громадянської війни у викладі їхніх противників

Війна - невід'ємна риса імперіалізму

Контрреволюційні сили розв'язали громадянську війну, щоб повалити диктатуру пролетаріату

Війна стала результатом боротьби об'єднаних сил внутрішньої контрреволюції й збройної інтервенції держав Антанти; «червоний терор» під час війни став відповіддю на «білий терор», зокрема на замах на В. Леніна у серпні 1918 р.; «червоний терор» впорядкував боротьбу проти ворогів революції і врятував їх від самосудів трудящих

Радянська влада постала як влада трудящих, більшовики встановили дійсно народну, а не буржуазну демократію, і тому захищали завоювання народу всіма доступними їм засобами

Війна - невід'ємна риса більшовизму

Бажання комуністів остаточно знищити будь-яку опозицію своїй диктатурі, не давши їй отямитись, організуватись і зміцнитись

Війну спричинила політика більшовиків, запроваджений ними «червоний терор» проти всіх, хто не підтримував їх, проти чого виступили різні верстви: монархісти, соціалісти, крупні землевласники, селяни, козацтво

Захопивши збройним шляхом владу й розігнавши Установчі збори, більшовики зрадили демократію, а підписавши мирний договір з Німеччиною в березні 1918 р. - Росію

Самостійно опрацювати матеріал підручника ( Параграф 3 стор. 24 – 28)

ПІДСУМКИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ

У 1920-1922 рр. основні події Громадянської війни перенеслися в Закавказзя, Середню Азію й на Далекий Схід, де Червона армія зуміла здобути перемогу над своїми супротивниками. Громадянська війна перевернула звичний уклад життя й долі людей, поділивши країну на два ворожих табори, знецінила людське життя, утвердила в громадській свідомості жорстокість і непримиренність.

Основні причини перемоги «червоних» у Громадянській війні

Народ сприйняв Білий рух як захисника старих порядків, тому що на контрольованих «білими» територіях відновлювалися закони Російської імперії, а власність поверталась попереднім власникам.

Гасло «Єдиної і неподільної Росії» налаштувало проти «білих» національні окраїни.

«Білі» не мали єдиного авторитетного керівництва, їхніх лідерів розділяла ворожість і боротьба за владу.

Більшовики виграли «війну гасел». їхні гасла були зрозумілі народним масам, що вважали більшовиків «меншим злом». Соціальна база більшовиків стала набагато ширшою.

Більшовики зуміли використати можливості свого потужного державного апарату, сконцентрувати промислові й людські ресурси, проводити масову мобілізацію.

Високу боєздатність виявили «інтербригади» та інші збройні підрозділи, сформовані з іноземців.

Завдання: (письмово)

Назвіть дві основні протиборчі сили в роки Громадянської війни.

Поясніть значення понять: «громадянська війна», «терор».

Завдання надіслати : lidiyarudenko789@gmail.com вказати своє прізвище, номер групи, назву предмета і номер уроку (не на полях!)