Українська література
Група 21. Урок української літератури відбудеться 11.05.23р. о 10.40 за посиланням :meet.google.com/med-oxxb-rvs
11.05.23р. Українська література Група №21 Урок № 49 - 50
Тема: Література періоду війни
Війна прийшла несподівано й струсила всіх. Про її прихід говорилося багато і навіть вказувалися конкретні дати нападу, до неї готувалися – ті, хто відповідно мали готуватися; передчуття війни електризувало суспільний та приватний простори країни. І попри це все вона зʼявилася неочікувано й потрясла усіх – навіть тих, хто до неї готувався.
24 лютого близько пʼятої години ранку Путін оголосив, що прийняв рішення розпочати «спеціальну військову операцію» на сході України, метою якої має стати «демілітаризація» та «денацифікація» всієї країни. За кілька хвилин після оголошення фактичної війни Україні Росія запустила крилаті ракети по аеродромах, військових штабах та військових складах у Києві, Харкові, Івано-Франківську, Луцьку, Дніпрі, Василькові. Самі міста Київ, Харків, Одеса, а також низка міст Донбасу теж були піддані бомбардуванню. Після 06:30 російські війська вдерлися в Україну сухопутним шляхом поблизу Харкова. Годиною пізніше нападники увійшли в Україну із території Білорусі. Українські прикордонні сили повідомили про атаки в Сумах, Харкові, Чернігові, Житомирі, а також наступ на Херсонську область з боку окупованого Криму
Поезія також бере участь у цій боротьбі. Її голос не такий виразно-декларативний та односпрямований, як голос мас-медій. Але це голос, що йде з глибин – мови, яка пропонує особливий спосіб бачення світу, культурних особливостей та універсалій, відчуття особистої гідності та поцінування свободи. Цей голос промовляє про те, що власне і хоче «денацифікувати» Путін. Один мій знайомий запропонував дати коротку відповідь на питання «чому Росія напала на нас?» Його ж відповідь була така: «Тому, що ми вільні люди, а вони – раби…» Весь світ підтримав (і підтримує) Україну в цій війні. Бо це війна за свободу проти диктатури. І власне поезія дає глибоке відчуття цієї свободи. Зрозуміло, що в поезії є своя сфера побутування та межі впливу.
Поети по-різному відреагували на те, що почалося 24 лютого. Хтось, як Борис Гуменюк, Сергій Пантюк, Дмитро Мамчур, Сергій Танчин, пішли в тероборону, аби зі зброєю захищати свою землю. Володимир Тимчук, будучи професійним військовим і виконуючи свої професійні обовʼязки, продовжив писати вірші. Також він вже встиг підготувати антологію «Української поезії часу війни», куди увійшли тексти сто двадцяти шести авторів. Хтось, як Олена Герасимʼюк та Ярина Чорногуз закінчили курси військової медицини і беруть активну участь у діяльності волонтерського медичного батальйону Госпітальєри. Хтось як Сергій Жадан, Марʼяна Савка та Катерина Калитко взалися за волонтерство й доправляють на фронт те, що необхідне. Хтось, як Остап Сливинський, Елла Євтушенко, Лесик Панасюк взялися за організацію он-лайн поетичних читань, присвячених війні
Завдання:
1. Прослухати матеріал за посиланнями:
https://youtu.be/oUF9VRLxDcQ Борис Гуменюк “Заповіт”
https://youtu.be/064WXMpeLak Ілля Чернілевський
https://youtu.be/o9QkGWseGjI пісня
Мальвіна Хачатрян // Відплата вірш
https://youtu.be/PbqTpJuEgzI B. Симоненко
