рекомендації до диференційованого підходу у вихованні та навчанні хлопчиків і дівчаток.

Дата: 22.11.2021 20:30

Кількість переглядів: 87

Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони різні навіть за біологічним віком — дівчатка зазвичай старше одноліток-хлопчиків.
Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, сприймають на дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне — по-різному осмислюють все, з чим стикаються в цьому світі. І вже, звісно, не так, як ми — дорослі.
Пам’ятайте, що, коли жінка виховує і навчає хлопчиків (а чоловік — дівчаток), їй (йому) мало знадобиться власний дитячий досвід, і порівнювати себе з дітьми — помилково і марно.
Не передайте куті меду, вимагаючи від хлопчиків акуратності та ретельності виконання завдання.
Не забувайте не тільки розповідати, але й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.
Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам у школі та в побуті, включати момент пошуку, що вимагає кмітливості. Не варто заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Слід підвести дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип рішення, нехай навіть припустившись помилок.
З дівчатками, якщо їм важко, слід разом до початку роботи визначити принцип виконання завдання. Їх потрібно поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами (роботу вдома виконувати точно, як мама, в школі розв’язувати типові завдання, як вчили на уроці), підштовхувати до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань.
Ніколи не сваріть дитину за нездатність щось збагнути або зробити, не використовуйте образливих слів, спілкуючись з нею з висоти свого авторитету. Це зараз вона знає і вміє гірше вас. Настане час, коли вона знатиме і вмітиме більше вас.
Пам’ятайте, що ми часто недооцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.
Сварячи хлопчика, викладіть коротко і точно, чим ви незадоволені, тому що він не може тривалий час витримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, тоді дитина припинить вас слухати і чути.
Не поспішайте висловлювати своє негативне ставлення до дівчинки — бурхлива емоційна реакція завадить їй зрозуміти, за що її сварять. Спочатку з’ясуйте, у чому її помилка.
Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або з незначних приводів через утому (виснаження правої «емоційної» півкулі мозку). Хлопчики виснажуються інтелектуально (зниження активності лівої, «раціонально-логічної» півкулі). Сварити їх за це не тільки марно, але й аморально.
Діти часто по-різному реагують на похвалу. Хлопчикам важлива оцінка їхніх дій. Емоційно значущою для них є така оцінка вчинку: «Молодець, правильно (швидко, добре, відмінно) виконав!» Дівчаткам важливе ставлення значущих людей (батьків, вихователів, педагогів) до їхнього вчинку: «Розумнице, мені дуже подобається те, що ти зробила!»
Заохочуйте рольові ігри відповідно майбутнього статусу чоловіка і жінки, адже це модель майбутнього життя вашої дитини.
Не порівнюйте дитину з іншими, хваліть її за успіхи і досягнення. Якщо ж ви сварите дитину, розгляньте її вчинок і не торкайтеся людських якостей (чи не ти поганий, а погано те, що ти вчинив).
Учіться разом з дитиною, об’єднуйтеся з нею проти об’єктивних труднощів, станьте її союзником, а не противником, не будьте стороннім спостерігачем.
За перших невдач не нервуйте самі та не сваріть дитину. Намагайтеся знайти об’єктивні причини труднощів і дивіться в майбутнє оптимістично.
Майте на увазі, що педагог, який сварить дитину за те, що вона чогось не знає або не вміє, подібний до лікаря, який сварить хворого за те, що він хворий.
Якщо у вас труднощі в спілкуванні з дитиною, якщо ви не розумієте одне одного, не поспішайте звинувачувати в цьому її. Можливо, ви належите до різних типів функціональної організації мозку, а отже, по-різному мислите, сприймаєте, відчуваєте, тобто справа не тільки в ній, а й у вас. Вона не погана, а просто інша.
Не забувайте, що ваша оцінка поведінки або результатів діяльності дитини суб’єктивна. І завжди може знайтися хтось інший, хто побачить у дитині щось хороше, чого не помітили ви.
Ми часто любимо в дитині результати своєї праці. Якщо результати відсутні, винна не дитина, а ми, бо не зуміли її навчити. Бійтеся переносити свою некомпетентність, свої невдачі на дитину. На жаль, ми любимо тих, кого вміємо навчити.
Не спокушайтеся — ви не ідеал, а отже, не зразок для наслідування у всьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.
Перш ніж сварити дитину за невміння, спробуйте зрозуміти причину її ускладнень.
Не викривайте в невмінні, а допомагайте знайти шляхи розв’язання проблеми.
Пам’ятайте, що під час вступу дитини до школи її мета і мотиви відрізняються від мети і мотивів дорослого: дитина ще не в змозі ставити пізнавальну мету.
Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.