технології
Навчальний модуль «Проектна технологія у перетворювальній діяльності людини»
Урок 13-14
Проектування в соціальній сфері. Основи проектування власного професійного майбутнього.
10.4. Соціальне проектування і планування
В основі соціального управління, на
думку Ф. Енгельса, лежить необхідність навчитися виявляти «непрямі», більш віддалені в часі суспільні наслідки людської виробничої діяльності, а отже, отримувати «можливість підпорядковувати людському пануванню і регулюванню також і ці наслідки».
Ще К. Маркс указував на різницю в діях людини і, наприклад, бджоли. На відміну від останньої, раніше ніж щось зробити, людина обдумає свої дії, порівняє кілька варіантів виконання і, вибравши найліпший, складатиме остаточний проект.
Проектуванням охоплено всі сфери життєдіяльності людини і суспільства. Воно тісно взаємодіє з усіма функціями управління і, будучи формою вироблення і прийняття рішення, важливим елементом циклу управління, забезпечує реалізацію інших його функцій. У конкретній формі — проектування є виразом прогностичної функції управління. Воно є попереднім відтворенням дійсності, створенням прототипу передбачуваного об’єкта, явища чи процесу за допомогою специфічних методів. Воно застосовується як для розробки різних варіантів вирішення нових соціальних проблем, так і для складання соціальних планів та програм з регулювання видозмінених, хоч і вже відомих, соціальних процесів та явищ.
Проектування — це складна, творча діяльність, яку спрямовано на вибір найліпшого варіанта майбутніх дій для досягнення основної мети. Проектування конструює модель соціальної системи, яка будується, визначає її соціальні характеристики.
До проектування, як правило, залучається велика кількість найбільш кваліфікованих фахівців, бо в цьому процесі багато що залежить від особистості проектанта, його здатності грамотно й нестандартно думати.
Об’єктами проектування можуть бути соціальні інститути, явища, процеси. Воно може бути зв’язане з удосконаленням функцій таких соціальних інститутів, як економіка, політика, освіта та ін., зі створенням умов для ефективної діяльності в будь-якій сфері, у тім числі трудовій.
Соціальне проектування обслуговує всі види діяльності людини, але тільки за системного підходу можливе оптимальне проектування суспільних явищ і процесів. У цьому й полягає особливість соціального проектування, що воно охоплює всі види суспільної життєдіяльності на різних її рівнях: організація, район, місто, область, країна в цілому.
Соціальне проектування має орієнтуватися не на суб’єктивні бажання, а на знання об’єктивних законів соціального розвитку, на наукові методи — використання матриці ідей, входження в роль, методи аналогій, асоціацій, повної реорганізації тощо.
Матриця ідей (сукупність ідей представлених у вигляді таблиці) використовується за обмежених можливостей, коли розробка проекту залежить від складності й першочерговості поставлених завдань, від термінів, у межах яких потрібно реалізовувати задум, від трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
Входження в роль (програвання ролі, представляючи і характеризуючи стандарти і цінності відповідної соціальної групи) — це намагання зрозуміти, що саме необхідно зробити для реалізації проекту. Проектувальник вивчає умови, в яких відбуваються процеси, реалізуються інтереси і потреби людей.
Застосування аналогій у соціальному проектуванні доцільне тоді, коли є позитивний досвід ефективного вирішення соціальних проблем робочого місця, організації, міста, окремих соціальних груп населення. Відомі підходи до вирішення соціальних проблем можуть бути взірцем, еталоном, добрим прикладом. Соціальний проект, розроблений за аналогією, не обов’язково має повністю повторювати те, що вже відомо. У ньому можуть використовуватися й цілком нові елементи.
Застосування асоціації в розробці проекту можливе тоді, коли необхідно прийняти абсолютно нове рішення, але його можна конструювати за аналогією дій в іншій ситуації. Інакше кажучи, принцип розв’язання проблем в одній сфері підказує шлях до їх розв’язання в іншій.
Метод асоціації може використовуватись через модифікацію, коли з урахуванням накопичених знань розробляються підходи, що уможливлюють видозміни об’єкта, тобто стосуються не тільки його форми, а й суттєво змінюють зміст.
Метод асоціації може полягати і в цілковитій відмові від відомих принципів функціонування якогось об’єкта та заміні їх новими вихідними положеннями, що і є суттю повної реорганізації. Отже, метод асоціації ніби поєднує в собі адаптацію, моделювання й повну реорганізацію.
У житті бувають ситуації, які висувають проблеми цілком не схожі на інші. Тоді для проектування дій щодо їх розв’язання можна користуватися вже відомим нам методом мозкового штурму, або його різновидом — методом синектики.
Процес соціального проектування складається з логічно послідовних дій. Розпочинається він із з’ясування наявності і сутності суспільної потреби в розробці проекту. Одночасно визначається час, потрібний для його виконання.
На наступному етапі формується мета розробки соціального проекту. Характеризується той стан, якого хотілось би досягти.
Після цього збирається інформація із різних джерел, у тім числі й за допомогою спеціальних наукових досліджень.
На основі отриманої інформації складається завдання на проектування і визначається те, яким параметрам воно має відповідати. Саме на цьому етапі важливе значення мають принципово нові ідеї.
Формулювання завдання розглядається як частина концепції, яка може включати різні варіанти. Ліпше, коли ці варіанти подаються у вигляді матриці, що передбачає відбір найбільш оптимальних рішень з урахуванням значення різних перемінних. Концепція проекту може перевірятися як теоретичним аналізом, так і за допомогою експерименту.
На етапі завершення приймається рішення, тобто конкретна програма дій, яка в заданих параметрах передбачає засоби досягнення поставленої мети за наявності певних обмежень. Передбачаються варіанти рішень, строки, етапи й послідовність операцій з їх виконання.
У вітчизняній практиці є лише два види соціального проектування: нових виробництв і нових міст.
Тривалий час соціальні аспекти за створення нових виробництв не враховувалися, що призводило до пізніших ускладнень.
Для виробництва дуже важливим є відповідний трудовий колектив, тому проектування передбачає розробку засобів комплектування й закріплення кадрів, мотивації їхньої виробничої поведінки.
Необхідно також передбачати дотримання інтересів статево-вікових груп, підвищення змістовності праці, забезпечення комплексної реалізації потреб кожного працівника і членів його сім’ї щодо самореалізації і самоствердження на службі, у житті, у відпочинку тощо.
Проектування нових виробництв має врахувати наявність таких соціальних процесів, як первинна та вторинна адаптація, успішність яких залежить від попередньої поінформованості щодо особливостей організації виробничого процесу, можливості підвищення кваліфікації, перекваліфікації тощо, бо запровадження технологій нових виробництв супроводжується вивільненням одних професій і появою нових, зміною змісту праці тощо.
Особлива увага в соціальному проектуванні нових виробництв має приділятися поліпшенню виробничих умов: зменшенню загазованості, шуму, вібрації тощо.
Отже, соціальне проектування нових виробництв — це процес розробки одного із варіантів соціальної організації життєдіяльності працівників у нових виробничих умовах.
Проектування нових міст тривалий час розглядалося лише в межах архітектури, хоч у ньому були присутні й соціальні елементи. З розвитком урбанізації соціальним проблемам, зв’язаним із побудовою нових міст, почали надавати більшої уваги.
Одною з вимог до соціального проектування нових міст є раціональне розміщення промислової і житлової зон. Зокрема, в Києві цю вимогу довгий час ігнорували. Доказом цьому є забудова промислової Дарниці, де впритул до промислової хімії, шкідливих для здоров’я людини виробництв розмістили житлові масиви.
Нині, готуючи проекти нових забудов, уважніше ставляться до вирішення соціальних проблем хоча б тому, що на кожному новому масиві передбачається побудова установ соціального призначення.
Отже, соціальні проекти побудови нових міст, з одного боку, сприяють вирішенню загальних соціальних проблем, а з іншого — організують це вирішення в комплексі з технічними, економічними та іншими проблемами.
Соціальний проект — це сукупність документів, що в них викладено цілі, засоби й етапи реалізації передбаченої програми соціальних змін. Дійовість соціального проектування залежить не тільки від його методів (про що вже йшлося), а від урахування в ньому економічних проблем та екологічних вимог регіону, майбутніх змін у техніці й технології.
Портфоліо в професійній діяльності людини.
https://www.youtube.com/watch?v=_OLGXQI9HaM
Завдання на дистанційне навчання:
Прочитати матеріал, подивитися відео, Підготувати повідомлення «Історія порт фоліо», «Види портфоліо».
Завдання присилати на вайбер. телеграм 0956272794
