гальма рухомого складу
Тема:
Перелік робіт, виконуваних локомотивною бригадою при прийманні тепловоза
3.1.1. Локомотивна бригада перед виїздом із депо і після відстою локомотива без бригади зобов'язана перевірити на локомотиві:
— рівень мастила в картерах компресорів за необхідності — добавити;
— правильність положення ручок роз'єднувальних кранів гальм;
— наявність пломб: на запобіжних клапанах, на фіксаторі роз'єднувального крана гальмівної магістралі до електропневматичного клапана (ЕПК), на роз'єднувапьних кранах на постачальному повітропроводі й на повітропроводі від повітророзподільника до крана № 254, на роз'єднувальних кранах постачального повітропроводу до реле тиску гальмівних циліндрів, на роз'єднувальному крані на повітропроводі від гальмівної магістралі (ГМ) до швидкостеміра, на манометрах, візуальний огляд яких можливий без допоміжної роботи;
— роботу компресорів після їх пуску, переконатися в наявності потрібного тиску в системі змащення за показаннями манометра компресора;
— межі тиску в головних резервуарах при автоматичному відновленні роботи компресорів та їх відключення регулятором. На електровозах, які мають компресор з електроприводом, ці межі тиску мають становити 7,5—9,0 кгс/см2 Допустиме відхилення має бути ±0,2 кгс/см2.
— щільність зрівнювального резервуара, гальмівної та
постачальної мереж, роботу кранів машиніста і повітророзподільника при ступені гальмування, сигналізатора, темп ліквідації понад зарядного тиску, регулювання допоміжного гальма на граничний тиск у гальмівних циліндрах, дію електропневматичного гальма (ЕПГ), електричного і ручного гальм; (перевірку виконувати з обох кабін, крім перевірки щільності ГМ та постачальної мережі);
— стан гальмівної важільної передачі, її запобіжних пристроїв, виходи штоків гальмівних циліндрів, товщину гальмівних колодок та їх розміщення на поверхні кочення коліс;
— проходження повітря через кінцеві крани гальмівної магістралі шляхом не менш як триразового відкриття кінцевих кранів.
Крім цього, локомотивна бригада, яка приймає локомотив, зобов'язана випустити конденсат із головних і допоміжних резервуарів, мастиловологовіддільників, холодильників і маслянок пароповітряних насосів.
3.1.2. Під час зміни локомотивних бригад бригада, яка приймає локомотив, зобов'язана перевірити на локомотиві:
— стан механічної частини гальма, положення режимних перемикачів повітророзподільників, вихід штоків гальмівних циліндрів, візуальний огляд яких можливий;
— наявність мастила в картерах компресорів
— правильність регулювання крана машиніста на підтримку зарядного тиску в ГМ при поїзному положенні його ручки;
—правильність регулювання крана допоміжного гальма локомотива на максимально допустимий тиск при повному гальмуванні;
— положення ручок кранів у обох кабінах;
— напругу джерела живлення електропневматичного гальма;
— правильність з'єднання рукавів і відкриття кінцевих кранів між локомотивом (локомотивами) і першим вагоном, правильність підвішування неробочого рукава;
— дію електроблокувапьних клапанів (на локомотивах з електричним гальмуванням).
Локомотивна бригада зобов'язана випустити конденсат із головних резервуарів і мастиловіддільників.3.2. Правила перевірки і регулювання гальмівного обладнання
3.2.1. Рівень мастила в картерах компресоров К2, КЗ — між верхньою і нижньою рисками мастиловказівника.
Рівень мастила в картерах компресорів, що виходить за межі контрольних рисок мастиловказівника, в експлуатації не допускається.
Для компресорів електровозів слід використовувати компресорне мастило К12 (в зимовий період) і К19 чи КС19 (у літній період); для компресорів тепловозів — компресорне мастило марки К19 чи КС19 цілорічно.
Мастило марки К3-10н слід використовувати для змащування компресорів електровозів серій ЧС цілорічно за температури атмосферного повітря до —30 °С, а для компресорів електровозів решти серій у зимовий період за температури атмосферного повітря до —30 °С.
Забороняється використовувати інші види мастил для змащування компресорів Під час випускання локомотива із депо після технічного обслуговування (крім ТО-1) і ремонту слід перевірити продуктивність його компресорів за часом наповнення головних резервуарів з 7,0 до 8,0 кгс/см2 (додаток 1).
3.2.2. Щільність гальмівної та постачапьної мереж перевіряють при поїзному положенні ручок крана № 254 і крана машиніста, перекритому комбінованому крані й непрацюючих компресорах. Зменшення тиску, який показують манометри, має бути:
— у гальмівній магістралі з нормального зарядного тиску на величину не більше, ніж 0,2 кгс/см2 протягом 1 хв, або 0,5 кгс/см2протягом 2,5 хв;
— у постачальній мережі з 8,0 кгс/см2 на величину не більше, ніж 0,2 кгс/см2 протягом 2,5 хв, або не більше 0,5 кгс/см2 протягом 6,5 хв.
Перед вказаною перевіркою локомотив має бути закріпленим.
3.2.3. Провести перевірку:
— щільності зрівнювального резервуара в кранах машиніста № 394 і 395: слід зарядити гальмівну мережу локомотива до нормального зарядного тиску, ручку крана машиніста перевести в положення IV. Щільність вважається достатньою, якщо падіння тиску в зрівнювальномурезервуарі (ЗрР) не перевищує 0,1 кгс/см2 протягом 3 хв. Підвищення тиску в ЗрР при цьому не допускається;
— на чутливість повітророзподільників (ПР) до гальмування зменшенням тиску в ЗрР крана машиніста в один прийом на 0,5—0,6 кгс/см2, а при ПР, що діє через кран № 254, — на 0,7— 0,8 кгс/смг. При цьому ПР повинен спрацювати і не давати довільного відпускання протягом 5 хв; при спрацюванні ПР повинна загорітися, а після наповнення гальмівних циліндрів погаснути лампочка ГМ (ТМ) сигналізатора розриву гальмівної магістралі поїзда. Після гальмування слід переконатися в тому, що штоки поршнів вийшли із гальмівних циліндрів і колодки притиснуті до коліс;
— на чутливість повітророзподільника до відпускання гальма зі встановленням ручки крана машиніста у поїзне положення, при якому гальма повинні відпуститися, а колодки — відійти від коліс;
— темпу ліквідації понадзарядного тиску. Для цього після відпускання гальма ручку крана машиніста необхідно перевести в положення I, витримати в цьому положенні до тиску в зрівнювальному резервуарі 6,1—6,3 кгс/см2 з наступним переведенням її у поїзне положення. Зниження тиску в ЗрР з 6,0— 5,8 кгс/см2 має проходити за 100—120 с; на локомотиві, Ідо має сигналізатор розриву ГМ з датчиком № 418, сигналізатор під час переходу з підвищеного тиску до нормального спрацьовувати не повинен;
— допоміжне гальмо на максимапьний тиск у гальмівних циліндрах (ГЦ). Цей тиск повинен бути 3,8—4,0 кгс/см2,. Після приведення в дію допоміжного гальма максимальним тиском у ГЦ на локомотиві, що має сигналізатор розриву ГМ, слід зменшити тиск в ЗрР на 0,2—0,3 кгс/см2, а після загорання лампочки "ГМ" набрати позиції контролером. Схема режиму тяги не повинна збиратися. Потім необхідно збільшити розрядження до 0,6—0,7 кгс/см2 і лампочка "ГМ" має погаснути.
Щільність зрівнювального резервуара і час ліквідації понад-зарядного тиску під час видачі локомотива із депо після ремонту чи технічного обслуговування (крім ТО-1) мають бути перевірені під час витікання повітря з ГМ локомотива через отвір діаметра 5 мм знімальної головки кінцевого крана. Разом з витіканням повітря слід перевірити також роботу крана машиніста гіри положенні III його ручки. При цьому тиску ГМ і ЗрР повинен безперервно зменшуватись.
3.2.4. За випускання локомотивів із депо вихід штоків гальмівних циліндрів має знаходитися в межах норм, вказаних у табл. 3.1, при тиску в гальмівних циліндрах 3,8—4,0 кгс/см2. За випускання локомотивів і моторвагонного рухомого складу (МВРС) після технічного обслуговування (крім ТО-1) і ремонту важільну передачу необхідно відрегулювати на величину виходу штока із забезпеченням мінімальної допустимої норми.
3.2.5. Товщина чавунних гальмівних колодок в експлуатації допускається не менше: без гребеневих на тендерах — 12 мм, гребеневих і секційних на локомотивах (у тому числі й на тендерах) — 15 мм, на маневрових і вивізних локомотивах — 10 мм. Вихід гальмівних колодок за зовнішню поверхню бандажа (обода колеса) в експлуатації допускається не більше 10 мм. Колодки слід замінити: при досягненні мінімальної граничної товщини, наявності по всій ширині колодки тріщин, які доходять до сталевого каркасу, при клиноподібному зношенні, якщо найменша допустима товщина знаходиться від тонкого кінця колодки на відстані 50 мм і більше.
Таблиця 3.1
Вихід штока гальмівного циліндра на локомотивах
і моторвагонному рухомому складі при повному
службовому гальмуванні
Вид рухомого складу
|
Вихід штока гальмівного циліндра, мм
|
|
|
Норма
|
Максимально допустимий в експлуатації |
Епектровози
|
75-100 |
125 |
3.2.6. Зарядний тиск у гальмівній магістралі при поїзному положенні ручки крана машиніста (РКМ) повинен відповідати значенням, вказаним у табл. 3.2.
Таблиця 3.2 Зарядний тиск у гальмівній магістралі
Зарядний тиск 3. Пасажирський поїзд, до складу якого входять вагони з увімкненими автогальмами типу КЕ, Ерлікон, ДАКО 4,8—5,0 4. Пасажирський, окремий пасажирський локомотив, сплотка, в складі якої знаходяться пасажирські локомотиви 5,0—5,2
|
3.2.7. Режими ввімкнення повітророзподільників (ПР):
— Повітророзподільники № 292, незалежно від крутизни затяжного спуску й швидкості, слід вмикати при веденні пасажирських поїздів у складі до 25 вагонів включно — на режим "К" а у пасажирських поїздах у складі понад 25 вагонів — на режим "Д" (поїзд підвищеної довжини);
3.2.8. При випусканні локомотива після його обслуговування (крім ТО-1) і ремонту слід перевірити проходження повітря через блокувальний пристрій № 367 і кран машиніста. Перевірку провадять за початкового тиску в головних резервуарах (ГР) не менше 8,0 кгс/см2 і вимкнених компресорах у діапазоні зменшення тиску в ГР об'ємом 1000 л 6,0—5,0 кгс/см2. Прохідність пристрою № 367 вважається нормальною, якщо при знаходженні ручки крана машиніста в положенні I й відкритому кінцевому крані ГМ з боку цього пристрою зниження тиску проходить не більше як за 12 с.
Прохідність крана машиніста вважається нормальною, якщо при знаходженні ручки крана в положенні II й відкритому кінцевому крані зниження тиску у вказаних межах відбувається не більше як за 20 с. При більшому об'ємі ГР локомотива час має бути пропорційно більшим.
3.2.9. Дію апаратури ЕПГ на локомотивах з обох кабін керування слід перевіряти в такому порядку:
— для перевірки напруги джерела живлення ЕПГ ручку крана машиніста робочої кабіни встановити в поїзне положення, зняти з'єднувальний кінцевий рукав з ізольованої підвіски з боку неробочої кабіни і вимкнути тумблер дубльованого живлення. Ввімкнути джерело живлення ЕПГ і за вольтметром перевірити напругу постійного струму при положенні IV ручки крана машиніста (РКМ) на виході перетворювача, яка повинна бути не нижчою 50 В. При знаходженні РКМ у положеннях 5Е, 5 і 6 ця напруга під навантаженням має бути не меншою 45 В;
— для перевірки дії ЕПГ слід провести ступінчасте гальмування до повного, а потім виконати ступінчасте відпускання. При знаходженні РКМ у положеннях 1 і 2 повинна горіти лампочка з буквеною позначкою "О", у положеннях 3 і 4 — лампочки "П" і "О", а в положеннях 5, 5Е і 6 — лампочки "Т" і "О". При знаходженні РКМ у положенні 5Е розрядження зрівнювапьного резервуара і гальмівної магістралі через цей кран не повинно відбуватися, а повинні діяти ЕПГ;
— для перевірки дубльованого живлення проводів № 1 і 2 кінцеві рукави треба підвісити на ізольовані підвіски з боку обох кабін керування, увімкнути тумблер дубльованого живлення — при положенні 2 РКМ повинна горіти лампочка з буквеною позначкою "0", а при вимкненні тумблера повинна погаснути.
Якщо кран машиніста має положення 5А (повільного темпу розрядження ЗрР), що збігається з положенням 5Е, то допускається зниження тиску в ЗрР не більше 0,5 кгс/см2 від зарядного тиску при повному тиску в гальмівних циліндрах.
Частину вищевказаних перевірок виконують одночасно.
Завдання на дистанційне навчання:
Прочитати, законспектувувати, вивчити.
Конспекти присилати на вайбер 0669797045